УХВАЛА
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 824/2357/15-а
адміністративне провадження № К/990/23199/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №824/2357/15-а за адміністративним позовом Підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Чернівецькій області, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2016, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, задоволено адміністративний позов Підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Чернівецькій області, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задоволено частково, скасовано судові рішення у справі, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд для дослідження питання наявності у позивача статусу виробника товару - цементу пакованого, дотримання позивачем усіх умов, необхідних для застосування нульовою ставкою оподаткування ПДВ (пункт 8 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України). Судом касаційної інстанції зауважено, що застосування судами підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України є помилковим, не можна визнати й обґрунтованими самі лише посилання судів попередніх інстанцій на судові рішення у справах №2а/2470/3067/11, №2а/2470/3397/11 та №2а/2470/42/12 та положення частини 1 статті 72 КАС України, як на підставу для звільнення від доказування у цій справі, без наведення відповідних мотивів, за яких вони дійшли висновку про наявність підстав вважати обставини, встановлені у згаданих рішеннях суду, преюдиційними для даного спору.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, адміністративний позов задоволено частково.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №824/2357/15-а.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 21.10.2020 у справі №2а/2470/2451/11 (спір між тими ж сторонами, з того ж предмету), від 27.07.2020 у справі №824/843/16-а (щодо аналізу норм підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону №168/97-ВР, аналогічних в контексті спірних правовідносин з пункт 8 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України), у справах №2а/2470/2451/11, №2а/2470/3397/11 та №2а/2470/42/12 (як преюдиційні для даного спору).
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
Скаржником не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відмовляючи частково у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що «позивач у спірний період здійснював господарські операції в якості ФВЦ, що полягало у здійсненні вхідного контролю цементу насипного, відділенні сторонніх домішок (за наявності), пакуванні цементу відповідно до вимог ДСТУ 112-2002. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави вважати, що Підприємством "Дім" здійснювалась переробка (обробка, інше перетворення) цементу, як сировини чи покупного товару, внаслідок чого створювався би новий продукт. Вказане підтверджено і дослідженими судом сертифікатами відповідності, в яких код ДКПП товару залишився незмінним. Відтак, суд правомірно вважав, що позиція контролюючого органу про неправомірне користування позивачем нульовою ставкою оподаткування ПДВ на підставі пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, з огляду на відсутність факту безпосереднього виготовлення товару, як обов`язкової передумови для застосування такої пільги, є правильною. Помилковим є і посилання позивача на приписи пункту 197.6 статті 197 Податкового кодексу України, оскільки дана норма передбачає умови звільнення від оподаткування операцій з постачання товарів та послуг, що виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями інвалідів, що є відмінним від застосування нульової ставки оподаткування операцій податком на додану вартість, що визначені пунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Помилковими є й посилання позивача на підпункт 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, оскільки зазначена норма регулює питання оподаткування за нульовою ставкою постачання послуг, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.»
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, наведення окремих цитат з судових рішень, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Підприємства «ДІМ» Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам» на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №824/2357/15-а повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва
