ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 420/14397/21
адміністративне провадження № К/990/12546/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Яковенка М.М., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 (суддя Вовк П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення шкоди,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2021 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - позивач, ДП «Адміністрація морських портів України», Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС України) про визнання бездіяльності ДПС України щодо невнесення відомостей про реєстрацію податкової накладної від 11.08.2015 №1 до Єдиного реєстру податкових накладних протиправною, стягнення з держави в особі ДПС України на користь Підприємства збитків (шкоди) у розмірі 9 016 666,67 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022, позовну заяву ДП «Адміністрація морських портів України» до ДПС України залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою 11.08.2021, пропустив встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом. При цьому суди зазначили, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі №805/4620/15-а, яка набрала законної сили 02.03.2016, визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної №1 від 11.08.2015, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Лігос УА» на адресу Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на попередню оплату за договором від 25.06.2015 №653-В-ОДФ-15 в розмірі 54 100 000,00 грн, в тому числі ПДВ 9 016 666,67 грн; визнано зазначену податкову накладну прийнятою і зареєстрованою в ЄРПН 01.09.2015. Невиконання контролюючим органом обов`язку щодо внесення відомостей про реєстрацію податкової накладної від 11.08.2015 №1 до ЄРПН з дати набрання законної сили вказаною постановою є бездіяльністю відповідача, про яку позивач мав дізнатись, починаючи з 02.03.2016. Крім того, про стан реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 11.08.2015 №1 позивачу було відомо на час звернення до Господарського суду Одеської області в квітні 2019 року з позовом до ТОВ «Лігос УА» та Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, ДФС України про відшкодування збитків у розмірі 9 016 666, 67 грн, завданих внаслідок не виконання обов`язку надати покупцю зареєстровану податкову накладну по даті першої події (сплати авансового платежу) та неможливості реалізувати право на податковий кредит в зазначеній сумі. Разом з тим, позивач звернувся з позовом лише 11.08.2021, а будь-яких об`єктивних причин, що перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів у встановлений частиною другою статті 122 КАС строк, не навів, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не надав. Суд відхилив довід ДП «Адміністрація морських портів України», що про реєстрацію податкової накладної від 11.08.2015 №1 позивач дізнався лише 17.02.2021 з витягу з ЄРПН, виходячи з того, що дані щодо цієї податкової накладної були внесені до ЄРПН 21.12.2020 з одночасним зменшенням в електронному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ «Лігос УА» реєстраційного ліміту на 9 016 666,67 грн та збільшенням реєстраційного ліміту на цю ж суму в електронному рахунку позивача, про що позивач мав можливість бути обізнаний з інформації в меню «Система електронного адміністрування ПДВ» свого електронного кабінету платника податків. Суди вказали, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
ДП «Адміністрація морських портів України» подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу №420/14397/21 на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 122 КАС, обґрунтовані посиланням на те, що рішенням комісії ДПС України на виконання судового рішення у справі №805/4620/15-а податкова накладна від 11.08.2015 №1 на суму 54 100 000,00 грн (ПДВ 9 016 666,67 грн), виписана ТОВ «Лігос УА», була зареєстрована в ЄРПН тільки 21.12.2020. Позивач дізнався про реєстрацію зазначеної податкової накладної 17.02.2021, отримавши витяг з ЄРПН на свій запит до ДПС України.
Протиправна бездіяльність відповідача з дати направлення податкової накладної від 11.08.2015 №1 для реєстрації в ЄРПН (01.09.2015) до дати її реєстрації в ЄРПН (21.12.2020) щодо не внесення відомостей про реєстрацію цієї податкової накладної до ЄРПН, та повідомлення позивача про таку реєстрацію на його запит тільки 17.02.2021, позбавила позивача права включити сплачений ПДВ в сумі 9 016 666,67 грн до податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на цю ж суму (враховуючи встановлене пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) обмеження строку, впродовж якого за платником ПДВ зберігається право включити суму ПДВ до податкового кредиту, 365-ма календарними днями після граничного строку подання податкової декларації за звітний податковий період, в якому таке право виникло). Позивач зазначив, що вирішуючи питання щодо дотримання ДП «Адміністрація морських портів України» строку звернення з адміністративним позовом, суди виходили з іншої підстави позову, а саме: вказали на не реєстрацію ДПС України податкової накладної від 11.08.2015 №1, що, за твердженням позивача, вплинуло на висновок судів, що строк був пропущений. Крім того, позивач зазначив, що є великим платником податків, за один день реєструє близько 300 податкових накладних, тому 21.12.2020, коли була зареєстрована зазначена податкова накладна, неможливо було встановити, що реєстраційний ліміт збільшився на 9 016 666,67 грн саме за цією податковою накладною, оскільки цією ж датою реєструвались інші податкові накладні, внаслідок чого реєстраційний ліміт змінювався.
Верховний Суд ухвалою від 13.06.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ДП «Адміністрація морських портів України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов реалізації права на позов, метою якої є дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними, забезпечення визначеності у правовідносинах.
Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їхнє право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин, з яких строк пропущений, є лише об`єктивно непереборні обставини, які не залежать від волевиявлення особи, викликані дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до положень частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС).
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності певного суб`єкта владних повноважень щодо цієї особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права (свобод чи інтересів), - це підтверджений відповідними доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії, чи день, коли особа дізналася про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, небажання дізнатися або через неуважність, внаслідок якої порушення прав не було виявлено своєчасно, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.06.2021 (справа №805/4179/18-а), від 26.05.2021 (справа №320/1778/20), від 28.05.2021 (справа №521/21455/16-а), від 31.03.2021 (справа №240/12017/19), від 21.02.2020 (справа №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 дійшла висновку, що при обчисленні шестимісячного строку звернення до суду, суди повинні звертати особливу увагу на момент початку перебігу цього строку і в кожній конкретній справі вирішувати питання про наявність/відсутність підстав вважати його пропущеним, а так само наявність/відсутність підстав вважати такий строк пропущеним з поважних причин.
Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку в межах кожної конкретної справи суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із обставинами щодо тривалості строку, який пропущений; поведінкою позивача протягом цього строку, зокрема щодо вчинення позивачем дій, пов`язаних з підготовкою до звернення до суду, та оцінювати встановлені обставини, які стосуються дотримання позивачем строку звернення до суду, в сукупності.
При визначенні початку перебігу строку на звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен підтвердити той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, проявляючи зацікавленість в отриманні такої інформації, й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування необхідність звертати увагу не лише на визначені правовими нормами загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й на зміст спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги до ДПС України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення шкоди (збитків) в розмірі 9 016 666,67 грн, ДП «Адміністрація морських портів України» посилається на те, що підприємство понесло ці збитки внаслідок втрати права на податковий кредит в зазначеній сумі, що, у свою чергу, викликано протиправною бездіяльністю відповідача щодо внесення до ЄРПН даних податкової накладної від 11.08.2015 №1, виписаної ТОВ «Лігос УА», відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі №805/4620/15-а. Цією постановою, яка набрала законної сили з 02.03.2016, податкову накладну від 11.08.2015 №1 визнано прийнятою та зареєстрованою у ЄРПН 01.09.2015.
Отже, звернення ДП «Адміністрація морських портів України» з позовом обумовлено порушенням його права як платника ПДВ на податковий кредит в розмірі 9 016 666,67 грн за податковою накладною від 11.08.2015 №1. Відповідно до абзаців першого, другого пункту 198.2 статті 198 ПК позивач мав право віднести цю суму ПДВ до податкового кредиту в податковому обліку по даті списання коштів з банківського рахунку на оплату послуг (виконаних робіт) (по першій із подій, зазначених в пункті 198.2, враховуючи, що зазначена податкова накладна була виписана ТОВ «Лігос УА» на суму передоплати, здійсненої позивачем на підставі договору від 25.06.2015 №653-В-ОДФ-15). Беручи до уваги норму абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК, згідно з якою для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, позивач мав право віднести сплачений ТОВ «Лігос УА» ПДВ в сумі 9 016 666,67грн до податкового кредиту в податковій декларації за серпень 2015 року за умови реєстрації зазначеної податкової накладної в ЄРПН. В постанові Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі №805/4620/15-а за позовом ТОВ «Лігос УА» до ДФС України, Маріупольської ОДПІ, третя особа ДП «Адміністрація морських портів України» про визнання протиправними дій встановлено, що податкова накладна від 11.08.2015 №1 була направлена на реєстрацію 01.09.2015, однак, в її реєстрації було відмовлено. Суд визнав таку відмову протиправною, а податкову накладну поданою і зареєстрованою в ЄРПН 01.09.2015. Зазначена постанова набрала законної сили 02.03.2016. Фактично в ЄРПН зазначена податкова накладна була зареєстрована (в ЄРПН були внесені дані щодо цієї податкової накладної) 21.12.2020.
Приймаючи участь у справі №805/4620/15-а як третя особа, позивач мав можливість бути обізнаним щодо виконання ДФС України постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 і слід визнати, що був обізнаний з цього приводу, про що свідчить його звернення у квітні 2019 року до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Лігос УА», ДФС України, Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення збитків у розмірі 9 016 666, 67 грн, завданих внаслідок не реєстрації податкової накладної від 11.08.2015 №1 в ЄРПН.
Встановивши, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН є не тільки обов`язком платника податку - продавця товарів/послуг, але й обов`язковою умовою реалізації права на податковий кредит платником податку - покупцем товарів/послуг, законодавець одночасно передбачив і спосіб, у який покупець товарів/послуг може реалізувати право на податковий кредит незалежно від виконання продавцем обов`язку зареєструвати податкову накладну. Так, нормою абзацу сімнадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК (в редакції з урахуванням змін, внесених Законом України від 16.07.2015 №643-VIII, який набрав чинності з 29.07.2015; редакція діяла до 01.01.2016) встановлено, що у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Такий спосіб реалізації права на податковий кредит передбачений нормою абзацу двадцять п`ятого пункту 201.10 статті 201 ПК і в чинній редакції.
Системне застосування норм абзацу двадцять п`ятого пункту 201.10 та пункту 201.11 статті 201 ПК дає підстави для висновку, що звернення платника податку-покупця товарів/послуг із відповідною заявою є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, без отримання податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН.
Позивач не наводить доводу, що звертався з відповідною заявою до контролюючого органу впродовж часу, починаючи з 01.09.2015.
Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК (в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин; далі - так само) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ (пункт 200-1.3 статті 200-1 ПК).
Відповідно до пункту 42-1.2 статті 42-1 ПК електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом: доступу платників податків до системи електронного адміністрування податку на додану вартість у розрізі поточних значень всіх доданків та від`ємників, передбачених пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, в режимі перегляду у реальному часі та доступу до даних Єдиного реєстру податкових накладних, включаючи можливість формування, перевірки та підтвердження податкових накладних, складених платником податку чи його контрагентами за вчиненими між ними правочинами, для цілей формування податкового кредиту платником податків, перевірки та визначення дати і часу реєстрації таких накладних та/або розрахунків коригування, а також перегляд інформації про незареєстровані податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, подані на реєстрацію платником податків, із зазначенням причини відмови у їх реєстрації.
Таким чином, реєстрація податкових накладних в ЄРПН здійснюється в межах реєстраційного ліміту, що визначається за допомогою формули, яка зазначена в статті 200-1 ПК. Окремі показники формули формуються на підставі даних зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, які одночасно автоматично відображаються як в реєстраційному ліміті постачальника, так і в реєстраційному ліміті покупця. При цьому, на суму ПДВ, зазначену в зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній, у постачальника реєстраційний ліміт зменшується, а в покупця на цю ж саму суму ліміт збільшується. Всі дані щодо формування реєстраційного ліміту містяться в електронному кабінеті платника ПДВ.
Стосовно доводів ДП «Адміністрація морських портів України» у касаційній скарзі, про те що позивач дізнався про реєстрацію податкової накладної від 11.08.2015 №1 тільки 17.02.2021 з витягу з ЄРПН №736816, то суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виснували, що з реєстрацією зазначеної податкової накладної 21.12.2020 реєстраційний ліміт ТОВ «Лігос УА» в системі електронного адміністрування ПДВ зменшився на 9 016 666, 67 грн з одночасним збільшенням реєстраційного ліміту позивача на цю ж саму суму, про що позивач міг дізнатись з даних свого електронного кабінету.
Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 цього Порядку).
Бездіяльність відповідача, з якою позивач пов`язує спричинення йому збитків, розпочалася з 02.03.2016 і продовжувалася до 21.12.2020. Виходячи з наведених вище обставин, достовірно, що позивач був обізнаний щодо цієї бездіяльності в квітні 2016 року, а про її закінчення міг дізнатися 21.12.2020.
Разом з тим, з позовом до суду позивач звернувся 11.08.2021, тобто, як вірно виснували суди першої та апеляційної інстанцій, з пропуском встановленого частиною першою статті 122 КАС строку.
Суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідно до частин першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Яковенко М.М. Гімон
