ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/2291/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - Нестеренко А.М. ,

відповідача-3 - не з`явились,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 (суддя Фурсова С.М.), постанову від 27.07.2021 та додаткову постанову від 05.08.2021 Східного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Фоміна В.О., судді: Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)

у справі №905/2291/19

за позовом ОСОБА_1

до 1. BARLENCO LTD (компанії "Барленко ЛТД"),

2. Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод",

3. PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (компанії "Метінвест Б.В."),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма верхнього одягу "Фея",

про компенсацію майнової шкоди, визнання недійсними договору та одностороннього правочину,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1.У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до BARLENCO LTD (далі - Компанія "Барленко ЛТД"), Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод"), PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (далі - Компанія "Метінвест"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Приватного акціонерного товариства "Фірма верхнього одягу "Фея" (далі - ПрАТ "ФВО "Фея"), про:

- зобов`язання солідарно всіх відповідачів - Компанії "Барленко ЛТД", ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "Метінвест" компенсувати ОСОБА_1 майнову шкоду, спричинену йому спільними діями відповідачів в результаті укладання та виконання ними правочинів, що не відповідають вимогам закону, а саме повернути ОСОБА_1 акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" в кількості 16400 штук на його рахунок у цінних паперах за №403014 - UA 10008281, відкритий у зберігача цінних паперів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-інвест" (далі - ТОВ "Нафта-інвест") та виплатити йому недоотриманий дохід на відібрані в нього 16400 акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у вигляді нарахованих на ці акції дивідендів за 2017 рік в розмірі 193372,40 грн;

- визнання недійсним та таким, що порушує права позивача договору між Компанією "Барленко ЛТД" та Компанією "Метінвест" про надання Компанії "Барленко ЛТД" повноваження діяти в якості уповноваженої особи на заявлення публічної безвідкличної вимоги про примусовий викуп в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод";

- визнання недійсним та таким, що порушує права позивача одностороннього правочину, вчиненого Компанією "Барленко ЛТД" 05.04.2018, а саме публічної безвідкличної вимоги про (примусове) придбання в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод".

1.2.Позов мотивований тим, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", вчинений на підставі статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", є неправомірним та здійснений з порушенням вимог законодавства, оскільки відповідачами порушено встановлений зазначеною нормою механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів (далі також - процедура сквіз-аут).

1.3.Зокрема, за твердженням позивача, придбання домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" здійснено з порушенням вимог частини третьої статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент викупу та продажу акцій), частини другої статті 69-2 цього Закону (в редакції, чинній на час подання позовної заяви), поза межами встановленого річного строку для їх перепродажу чи анулювання, а отже вважає, що укладений між ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та Компанією "Метінвест" договір купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом, та мають застосовуватись наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Також позивач посилається на те, що продаж акцій поза межами річного строку для їх продажу чи анулювання суперечив пунктам 4.9 та 4.10 Статуту ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" в редакції 2017 року.

1.4.Крім того позивач зазначає про маніпуляції із визначенням дійсної справедливої ринкової ціни акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", які здійснювали відповідач-2 та відповідач-3 під час перепродажу акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та які відбувалися у термін менше одного року до оголошення публічної безвідкличної вимоги Компанією "Барленко ЛТД", у наслідок чого було унеможливлено визначення ринкової ціни акцій відповідно до частини п`ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".

1.5.Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі, зокрема наголошували на тому, що відносини з обов`язкового викупу акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" в 2016 році та подальшого продажу викуплених акцій в 2017 році врегульовані нормами статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства", які станом на дату існування спірних правовідносин не встановлювали строк для продажу викуплених акцій та не передбачали наслідків пропуску такого строку. А отже продаж акцій, що відбувся на підставі договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017, не суперечив вимогам чинного на той час законодавства України та, відповідно, відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.14.03.2012 між ТОВ "Нафта-Інвест" (зберігач) та ОСОБА_1 (депонент) укладено договір №274/12/вр про відкриття рахунку в цінних паперах, відповідно до умов якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умовах відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 №999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2006 за №1238/13112 (далі - Положення про депозитарну діяльність), та внутрішніх документів зберігача.

2.2.Відповідно до пункту 2.1 договору №274/12/вр про відкриття рахунку в цінних паперах від 14.03.2012 зберігач, зокрема зобов`язується відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом 3 (трьох) днів після подання депонентом документів, визначених законодавством; здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку в цінних паперах депонента шляхом виконання депозитарних операцій за цим рахунком відповідно до Положення про депозитарну діяльність та внутрішніх документів зберігача.

2.3.Згідно з пунктом 7.1 договору №274/12/вр про відкриття рахунку в цінних паперах від 14.03.2012 цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом п`яти років.

2.4.Також, 14.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Інвест" (зберігач) та ОСОБА_1 (депонент) підписали додаткову угоду №1 до договору №274/12/вр про відкриття рахунку в цінних паперах від 14.03.2012, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якої для виконання договору про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів між зберігачем та депозитарієм депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати послуги щодо здійснення операцій поставки та/або одержання цінних паперів проти оплати. Предметом даної додаткової угоди є проведення депозитарних операцій по рахунку в цінних паперах депонента при здійсненні депозитарієм розрахунків за наслідками виконання угод, що укладені на організаторі торгівлі (далі - ОТ) та виконуються з попереднім резервуванням цінних паперів та грошових коштів перед укладанням угоди.

2.5.Комісіонером, ТОВ "Нафта-Інвест", на підставі договору №БО/140312/1 на брокерське обслуговування від 14.03.2012, замовлень комітента ОСОБА_1 №3 від 26.03.2012, №13 від 02.02.2018, №14 від 08.02.2018, №17 від 06.03.2018 були надані посередницькі послуги з купівлі цінних паперів емітента - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" в загальній кількості 16400 простих іменних акцій, що підтверджується актом виконаних робіт від 26.03.2012, звітами №5 від 02.02.2018, №6 від 08.02.2018, №9 від 06.03.2018 відповідно.

2.6.28.04.2016 проведено загальні збори акціонерів ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", на яких під час ухвалення рішень з питань, зокрема: 6 - "Зміна типу й найменування Товариства", 12 - "Попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом одного року з дня проведення загальних зборів акціонерів, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості", 13 - "Прийняття рішення про вчинення правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом одного року з дня проведення загальних зборів акціонерів, щодо яких є заінтересованість", деякі з акціонерів проголосували "проти".

2.7.Відповідно до письмових вимог про здійснення обов`язкового викупу акцій у кількості 24 шт., акціонери, посилаючись на статті 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", вимагали викупити належні їм прості іменні акції за ціною, що не менше їх ринкової та оціночної вартості. Із двадцяти чотирьох акціонерів шість не надали необхідних відомостей для проведення обов`язкового викупу акцій, один акціонер відмовився від своєї вимоги.

2.8.У період з 15.08.2016 по 04.10.2016 ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" здійснило обов`язковий викуп акцій в загальній кількості 3136036 акцій у сімнадцяти акціонерів.

2.9.26.09.2017 Наглядовою радою ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" прийнято рішення, оформлене протоколом №193, яким надано дозвіл генеральному директору відповідача 2 продати раніше викуплені товариством власні акції та укласти з Компанією "Метінвест" відповідний договір купівлі-продажу цінних паперів за ринковою вартістю однієї простої іменної акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 0,78 гривень, що відповідає розміру, зазначеному у звіті незалежного оцінювача ТОВ "Оціночний стандарт" про оцінку вартості однієї акції Товариства (у складі пакету менше 25% від статутного капіталу) станом на 19.03.2017, та яка затверджена Протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" №181 від 10.04.2017.

06.10.2017 Компанія "Метінвест" (покупець) та ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (продавець) підписали договір №2/2017 купівлі-продажу акцій, за яким відповідач 2 здійснив продаж раніше викуплених простих іменних акцій в загальній кількості 3136036 штук загальною вартістю 2446108,08 гривень (що становить 1,607708% статутного капіталу емітента).

2.10.06.10.2017 Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Метінвест Б.В." (покупець) та ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (продавець) підписали договір №2/2017 купівлі-продажу акцій, за яким відповідач 2 здійснив продаж раніше викуплених простих іменних акцій в загальній кількості 3136036 штук загальною вартістю 2446108,08 грн.

2.11.26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атріус Груп" (далі - продавець) та Компанією "Барленко ЛТД" (далі - покупець) від імені якого діє Приватне акціонерне товариство "Альтана Капітал" (далі - повірений покупця) укладено договір купівлі - продажу акцій №БВ20180426/02-АК, згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити акції з наступними характеристиками: вид акцій - акції прості іменні; емітент акцій: ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" міжнародний ідентифікаційний номер: UA4000079222; форма існування акцій: бездокументарна; кількість акцій: 550000 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) штук; сума договору: 8250000,00 грн.

2.12.Право власності на акції переходить від продавця до покупця з моменту зарахування акцій на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі, відповідно до чинного законодавства України (пункт 2.2 договору). За приписами пункту 8.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та припиняє свою дію: з моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором; в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку.

2.13.27.04.2018 між Компанією "Метінвест" (далі - сторона-1), ПрАТ "ФВО "ФЕЯ" (далі - сторона-2) та Компанією "Барленко ЛТД" (далі - сторона-3) укладено договір, за умовами пункту "А" якого сторони є афілійованими особами в розумінні пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства", а саме сторона-2 та сторона-3 під контролем сторони-1. Сторона-1 прямо володіє 94,60034% акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (Україна, ідентифікаційний номер 00191075) (далі - Товариство); сторона-2 прямо володіє 0,11842% акцій Товариства; сторона-3 прямо володіє 0,28196% акцій Товариства (пункти "В", "С", "D" договору). Згідно з пунктом "Е" та пунктом 1 договору сторони разом мають право власності на домінуючий контрольний пакет акцій Товариства, який таким чином перебуває у прямій та опосередкованій власності сторони-1; враховуючи норми статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі статті 627 ЦК України, сторони уклали цей договір, яким домовились визначити сторону-3 особою, що уповноважена на вчинення наступних дій: вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій Товариства шляхом надсилання до Товариства публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеними статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства". Сторона-3 вчиняє дії, зазначені в пункті 1 цього договору, від власного імені та за власні кошти, самостійно несе ризик збитків за неналежне виконання своїх зобов`язань (пункт 2 договору). Відповідно до пункту 6 цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання стороною-3 дій, зазначених в пункті 1 цього договору. Зазначений договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку.

2.14.27.04.2018 Компанією "Барленко ЛТД" надіслано ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій останнього, в якому зазначено про структуру власності Компанії "Метінвест" та її афілійованих осіб. Разом з цим, зазначено таке: ціна, передбачена пунктом 1 та пунктом 2 частини п`ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства": найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 15,00 гривень за одну іменну акцію ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод"; опосередкованого набуття права власності на акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" згідно з вимогами пункту 2 частини п`ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" не відбувалось. Дата набуття домінуючого контрольного пакету акцій Товариства: 27.04.2018. Крім того, у повідомленні зазначено, що Компанія "Барленко ЛТД" виступить суб`єктом реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" для заявника вимоги, на підставі відповідного договору.

2.15.05.05.2018 Уповноваженою особою Компанії "Барленко ЛТД" Шелеховим Є.А. заявлено до ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій (далі - вимога). Згідно з пунктом 4 вимоги ціна придбання акцій та порядок їх визначення: 15,00 гривень за одну просту іменну акцію ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". Ціна придбання акцій визначена відповідно до частини п`ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" як найвища з наступних:

- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакету акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" включно з датою набуття (15,00 гривень);

- ринкова вартість акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 26.04.2018 (13,13 гривень);

- середній біржовий курс за останні три місяці, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", визначений ПАТ "Українська біржа" (9,6723 гривень). Розділом 6 вимоги визначено порядок реалізації останньої. Вказана вимога отримана ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" - 07.05.2018 за вх. №11/09/371.

2.16.17.05.2018 Компанія "Барленко ЛТД" перерахувала 146275680,00 грн для виплат міноритарним акціонерам ціни акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на рахунок умовного зберігання, відкритий в банківській установі Публічного акціонерного товариства "ПУМБ".

2.17.18.05.2018 переведено з рахунку депонента ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на рахунок заявника вимоги - Компанії "Барленко ЛТД" 16400 цінних паперів, що підтверджується відповідною випискою про операції з цінними паперами за період з 18.05.2018 по 18.05.2018.

2.18.Не погодившись з примусовим відчуженням акцій, ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку зі скаргою від 18.06.2018, в якій просив вжити заходів щодо повернення акцій на його депозитарний рахунок в цінних паперах, заборонити здійснення незаконних операцій з акціями.

2.19.Листом №23/06/23740 від 03.08.2018 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила скаржника про те, що можливість переглянути законодавчі вимоги у відношенні окремих акціонерів, як і вжити заходів для недопущення ситуації з продажу акцій без згоди власника та/або повернення належних акціонеру акцій чинним законодавством не передбачено та виходить за межі компетенції Комісії; роз`яснила право щодо захисту законних прав та інтересів в судовому порядку. Стосовно виконання ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" вимог статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" в частині дотримання строків продажу викуплених Товариством акцій Комісія зазначила, що перевірка інформації триває, за результатами буде проінформовано додатково.

2.20.ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" направив лист №11/09/507 від 03.08.2018 на адресу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в Східному регіоні, в якому надав пояснення стосовно процедури викупу власних акцій та зазначив, що положення частини третьої статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції чинній станом на жовтень 2016 року, в частині строку не поширювались на ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", тому що власні акції Товариство викупало в результаті обов`язкового викупу власних акцій на вимогу акціонерів відповідно до статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства".

2.21.Листом №23/06/30786 від 23.10.2018 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила ОСОБА_1 про відсутність повноважень Комісії щодо анулювання переходу прав власності на цінні папери, зареєстрованого в системі депозитарного обліку та, відповідно, їх повернення на рахунок попереднього власника. Роз`яснено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена в судовому порядку. Також Комісією зазначено, що питання визначення акціонерними товариствами розміру дивідендів, сплати податків та оцінки акцій не входить до її компетенції, а належить до компетенції зборів акціонерів, фіскальних органів та суб`єктів оціночної діяльності.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Донецької області рішенням від 22.04.2021 у справі №905/2291/19 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3.2.Судові рішення мотивовані таким:

- оскільки здійснення ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" обов`язкового викупу акцій відбулося на підставі статей 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", посилання позивача на порушення вимог статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" є безпідставним, оскільки ці норми регулюють іншу процедуру, яка стосується викупу за рішенням загальних зборів у акціонерів акцій за згодою власників цих акцій, та є відмінною від процедури обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонера, що передбачена статтями 68, 69 цього Закону. А отже, оскільки станом на дату обов`язкового викупу акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та їх подальшого продажу законодавством не було передбачено строку, протягом якого товариство повинно було продати викуплені товариством акції або анулювати їх, та позивачем не доведено, що продаж викуплених у порядку статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" на підставі договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 суперечив вимогам чинного на той час законодавства України, твердження позивача про те, що такий договір є нікчемним в силу закону є безпідставними та необґрунтованими;

- посилання позивача на нікчемність договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 у відповідності до вимог частини третьої статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" з підстав продажу викуплених акціонерним товариством акцій за ціною, меншою за ринкову вартість, є необґрунтованими, оскільки зазначені доводи можуть бути підставою для оспорювання правочину, вимог про що не заявлено, втім не свідчать про його нікчемність;

- щодо вимог про визнання недійсним договору від 27.04.2018, укладеного між Компанією "Барленко ЛТД", Компанією "Метінвест" та ПрАТ "ФВО "ФЕЯ", то позивачем, як особою, що не була стороною вказаного правочину, не доведено порушення його прав та законних інтересів вказаним договором, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині;

- вимога позивача про визнання недійсним договору про уповноваження Компанії "Барленко ЛТД" діяти від імені інших акціонерів, як і вимога про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Компанією "Барленко ЛТД" 05.05.2018 - публічної безвідкличної вимоги про (примусове) придбання в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", є похідними від вимоги про застосування наслідків нікчемності правочину купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 (яку судами було визнано необґрунтованою з вищенаведених підстав), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають;

- несправедливість визначення ціни викупу акцій в процедурі обов`язкового викупу акцій (сквіз-ауту) не була аргументом ОСОБА_1 ні у позовній заяві, ні в заяві про уточнення позовних вимог, як й доводи щодо несправедливого примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій від 05.05.2018 не було зазначено позивачем в якості підстави для визнання недійсним в судовому порядку такої вимоги. Відповідні аргументи не заявлялись також в апеляційній скарзі. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що підставою для визнання недійсним в судовому порядку такої вимоги позивачем визначено лише обставини щодо нікчемності договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 у зв`язку з невідповідністю нормам статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства", що було спростовано судами;

- враховуючи предмет позову та його підстави, зважаючи на чинність рішення Наглядової ради, що оформлене протоколом від 04.05.2018 №211, яким затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції у розмірі 13,13 грн, відсутня можливість виходити за межі предмету позову та вирішувати окремий спір щодо відповідності рішення Наглядової ради вимогам законодавства.

3.3.Вирішуючи спір в частині зобов`язання відповідачів солідарно компенсувати позивачу завдані збитки шляхом повернення йому придбаних в обов`язковому порядку акцій у кількості 16400 штук, місцевий господарський суд з посиланням на підтвердження факту щодо перерахування Компанією "Барленко ЛТД" коштів для виплат міноритарним акціонерам, чинність запровадженої процедури викупу акцій в порядку статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", дійшов висновку про недоведеність завдання збитків протиправною поведінкою відповідачів у розумінні вимог статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В частині вимог про зобов`язання відповідачів солідарно відшкодувати упущену вигоду у вигляді недоотриманого доходу, які позивач отримав би за свої 16400 акцій у вигляді нарахованих дивідендів, то суд зазначив про віднесення цього питання до виключної компетенції вищого органу управління ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод".

3.4.Поряд з цим, апеляційний господарський суд, вирішуючи спір у вказаних частинах виходив з того, що оскільки підставою для повернення акцій та відшкодування упущеної вигоди позивачем визначено визнання недійсною в судовому порядку публічної безвідкличної вимоги, застосування до цих відносин статей 22, 1166 ЦК України є безпідставним, адже застосуванню у таких відносинах підлягають статті 1212, 1214 ЦК України. Однак, зазначивши про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину з підстав, заявлених у позовній заяві, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині повернення акцій та стягнення нарахованих на них дивідендів за 2017 рік.

3.5.Крім того, ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до Східного апеляційного господарського суду із заявою про розподіл судових витрат, які понесені заявником під час апеляційного провадження, в якій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" просив винести додаткову постанову у справі №905/2291/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10734 грн.

3.6.Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 05.08.2021 у справі №905/2291/19 заяву ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про розподіл судових витрат задовольнив; стягнув з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" 10734,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021, постанову від 27.07.2021 та додаткову постанову від 05.08.2021 Східного апеляційного господарського суду у справі №905/2291/19 та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

4.2. ОСОБА_1 у якості підстави касаційного оскарження зазначив пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:

- при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.02.2019 у справі №906/142/18, від 09.04.2019 у справі №913/444/18 щодо застосування статті 120 ГПК України, у постановах від 24.11.2020 у справі №908/137/18, від 25.06.2019 у справі №924/14373/15, від 15.10.2020 у справі 922/2575/19, від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 щодо застосування норм Закону України "Про акціонерні товариства", статті 46 ГПК України. Скаржник вказує, що досліджуючи питання законності проведеної процедури "сквіз-аут" щодо акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", попередні судові інстанції, з огляду на сталу практику Верховного Суду, мали б надати оцінку пропорційності втручання у право власності позивача, зокрема, шляхом дослідження обставин отримання останнім справедливої компенсації за акції, втім, безпідставно ухилились від з`ясування таких обставин;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про акціонерні товариства" у процедурі продажу акцій, які знаходяться на балансі емітента, а саме: чи залежав порядок продажу цих акцій до набрання чинності Закону України від 16.11.2017 №2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" від підстав придбання цих акцій? На думку скаржника встановлений частиною третьою статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" річний строк для продажу або анулювання викуплених товариством у порядку цієї статті акцій та правові наслідки недотримання цього строку, поширює свою дію і на акції, що викуплені відповідно до статті 68 цього Закону;

- суди порушили норми процесуального права, а саме статті 120 ГПК України щодо належного повідомлення учасника провадження у справі про призначення судового засідання в якому вирішувалось питання щодо стягнення з позивача понесених ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" витрат на правову допомогу адвоката (пункт 5 частина перша статті 310 ГПК України), відступивши при цьому від правової позиції Верховного Суду. Скаржник вважає, що неналежне повідомлення його судом мало наслідком неможливість подання ним клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, які на його думку, є необґрунтованими та неспівмірно нижчими від суми, заявленої у попередньому розрахунку.

4.3.Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4.4.Верховний Суд ухвалою від 16.11.2021 оголосив перерву в судовому засіданні до 15:00 30.11.2021.

4.5.23.11.2021 позивач звернувся до Верховного Суду з клопотанням про передачу справи №905/2291/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що застосування такого способу захисту, як визнання права позивача на повернення примусово позбавлених акцій за процедурою сквіз-аут та визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій у наслідок того, що особи які оголосили публічну безвідкличну вимогу на законних підставах не володіли 95+ акцій, потребує відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати, а саме постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18.

4.6.Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивачем не зазначено від якого саме висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18, та щодо застосування якої норми права має відійти Верховний Суд при вирішенні справи №905/2291/19, а також не обґрунтовано необхідність такого відходу.

4.7.У вказаному клопотанні скаржник також просить врахувати остаточне рішення Верховного Суду у справі №905/671/19 до предмету доказування в якій входить встановлення ринкової ціни однієї акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". Крім того, у зазначеному клопотанні скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4.8.Верховний Суд ухвалою від 30.11.2021 оголосив перерву в судовому засіданні до 15:00 14.12.2021.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо доводів про поширення на спірні правовідносини частини третьої статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" в частині дотримання річного строку на продаж або анулювання викуплених товариством акцій

5.1.Розділом XII Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на час викупу та продажу викуплених акцій) врегульовано процедуру викупу та обов`язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним цінних паперів.

5.2.Частиною першою статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" (тут і далі наводиться редакція Закону станом на час спірних правовідносин) передбачено, що акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів викупити в акціонерів акції за згодою власників цих акцій. Порядок реалізації цього права визначається у статуті товариства та/або рішенні загальних зборів. Рішенням загальних борів обов`язково встановлюються: 1) порядок викупу, що включає максимальну кількість, тип та/або клас акцій, що викуповуються; 2) строк викупу; 3) ціна викупу (або порядок її визначення); 4) дії товариства щодо викуплених акцій (їх анулювання або продаж). Строк викупу включає строк приймання письмових пропозицій акціонерів про продаж акцій та строк сплати їх вартості. Строк викупу акцій не може перевищувати одного року. Письмова пропозиція акціонера про продаж акцій товариству є безвідкличною. Ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону. Оплата акцій, що викуповуються, здійснюється у грошовій формі. Ринкова вартість акцій визначається станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерного товариства, на яких прийнято рішення про викуп в акціонерів акцій за їхньою згодою. Правочини щодо переходу права власності на акції до товариства, вчинені протягом терміну, зазначеного в рішенні загальних зборів, за ціною, відмінною від ціни, вказаної в такому рішенні, є нікчемними.

Відповідно до частини третьої статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" викуплені акціонерним товариством акції не враховуються у разі розподілу прибутку, голосування та визначення кворуму загальних зборів. Товариство повинно протягом року з моменту викупу продати викуплені товариством акції або анулювати їх відповідно до рішення загальних зборів, яким було передбачено викуп товариством власних акцій. Ціна продажу викуплених акціонерним товариством акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону. Правочини щодо переходу права власності на викуплені товариством акції, вчинені з порушенням вимог цієї частини, є нікчемними.

5.3.Разом з тим, статтею 68 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачений порядок обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів.

Так, частиною першою статті 68 вказаного Закону встановлено, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, у тому числі про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину; 2-1) надання згоди на вчинення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість; 3) зміну розміру статутного капіталу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов`язане викупити належні акціонерові акції. Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

5.4.Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій визначено статтею 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

5.5.Отже, статтями 66 та 68 Закону України "Про акціонерні товариства" врегульовані різні процедури викупу акцій - за рішенням загальних зборів за згодою власників цих акцій та, відповідно, обов`язковий викуп акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів. При цьому, статтями 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" не було встановлено строк, протягом якого викуплені акції повинні бути продані, отже, відповідно, не встановлено підстав нікчемності правочину переходу права власності на викуплені товариством акції.

5.6.Враховуючи встановлені судами обставини здійснення з 15.08.2016 по 04.10.2016 ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" викупу акцій в загальній кількості 3136036 акцій у сімнадцяти акціонерів на їх вимогу, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про здійснення такого викупу акцій на підставі статей 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

5.7.Колегія суддів вважає посилання позивача на порушення норм статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" безпідставним, оскільки останні регулюють іншу процедуру, яка стосується викупу акцій за рішенням загальних зборів в акціонерів за їх згодою, яка є відмінною від процедури обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонера, що передбачена статтями 68, 69 цього Закону.

5.8.Та обставина, що законодавець доповнив розділ XII Закону України "Про акціонерні товариства" статтею 69-2 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" №2210-VIII від 16.11.2017 та прямо передбачив, що "акціонерне товариство протягом року з дати закінчення встановленого строку викупу акцій, здійсненого відповідно до статей 66 та 68 цього Закону, або набуття іншим чином акцій повинно здійснити продаж або анулювання таких акцій. Рішення щодо продажу або анулювання викуплених відповідно до статей 66 та 68 цього Закону або іншим чином набутих акціонерним товариством акцій приймається загальними зборами. Правочини щодо переходу права власності на викуплені відповідно до статей 66 та 68 цього Закону або іншим чином набуті акціонерним товариством власні акції, вчинені з порушенням вимог цієї статті, є нікчемними" підтверджує відсутність відповідного регулювання на час виникнення спірних правовідносин. Надання зворотної дії в часі наведеному нормативно-правовому акту не передбачено шляхом прямої вказівки про це в цьому Законі або іншому нормативно-правовому акті.

5.9.Закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

5.10.Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

5.11.Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

5.12.Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

5.13.Отже, внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо встановлення річного строку для товариства з моменту викупу акцій в порядку статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" на їх продаж свідчить про те, що: по-перше, такі зміни не поширюються на правовідносини, що виникли до набрання ними законної сили; по-друге, що до їх запровадження, ці відносини не були врегульовані таким чином.

5.14.Колегія суддів зазначає, що на таких вимогах до закону як "доступність", "передбачуваність" та "зрозумілість" (громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав) наголошено у низці рішень ЄСПЛ, зокрема, справи: "Вєренцов проти України" (заява № 20372/11), "Редакція газети "Правоє дєло" та "Штекель проти України" (заява № 33014/05), "Веніамін Тимошенко та інші проти України" (заява № 48408/12), "Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02).

5.15.Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

5.16.З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що відсутність прямого законодавчо визначеного обов`язку для товариства протягом року продати або анулювати акції товариства, викуплені ним в порядку статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства", у редакції, чинній на момент викупу акцій, а також відсутність прямого посилання на існування такого обов`язку, в разі викупу акцій за вказаною процедурою, в інших нормах цього Закону або інших нормативно-правових актах, свідчить про те, що поведінка останнього у спірних правовідносинах, не може бути визнана неправомірною, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати нікчемним укладений між ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та Компанією "Метінвест" договір купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017.

Щодо доводів про нікчемність договору від 06.10.2017 №2/2017 з огляду на продаж акцій за ціною, яка є нижче ринкової ціни

5.17.Обґрунтовуючи доводи про нікчемність договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 скаржник, зокрема вказує, що продаж акцій за цією угодою відбувся за ціною, яка є нижче ринкової ціни, що суперечить положенням статті 22, частини третьої статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства".

5.18.Посилання позивача на те, що ПРАТ "Авдіївський коксохімічний завод" продав компанії " Метінвест Б.В. " продав свої акції за ціною 0,78 грн за одну акцію, в той час як самим емітентом ці акції були викуплені за ціною 0,9071 грн за одну акцію, не доводить саме по собі того, що ціна продажу викуплених товариством акцій була меншою за її ринкову вартість.

5.19.Поряд з цим, як вже було зазначено вище, положення частини третьої статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства" не застосовуються до спірних правовідносин, адже продаж акцій за договором купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 відбувся в порядку статей 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", норми яких, як і норми статті 22 цього Закону, не встановлюють нікчемність правочинів з підстав недотримання встановлених цими статтями вимог.

5.20.Відтак, посилання на нікчемність договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 із вказаних підстав є також безпідставними.

Щодо вимог про незаконність публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" та обраний позивачем спосіб захисту його прав

5.21.Частинами першою, другою статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов`язана подати офіційним каналом зв`язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (далі - повідомлення).

Повідомлення має містити інформацію про: 1) кількість акцій товариства, що належали особі та її афілійованим особам до набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства; 2) структуру власності особи та її афілійованих осіб (якщо станом на дату повідомлення афілійованим особам належали акції товариства); 3) ціну, передбачену пунктами 1 та 2 частини п`ятої цієї статті; 4) дату набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства; 5) інформацію, передбачену пунктом 6 частини восьмої цієї статті. Інформація про структуру власності подається в обсязі і за формою, затвердженими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Якщо особа набула домінуючий контрольний пакет акцій товариства, діючи спільно з третіми особами, які не є її афілійованими особами, до повідомлення також включається інформація про кількість акцій товариства, що належали таким третім особам до набуття особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства. У такому разі до повідомлення також додається копія договору, на підставі якого особа і треті особи узгоджують свої дії щодо набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства. Зазначеним договором визначається сторона договору, уповноважена його сторонами на вчинення правочинів щодо набуття акцій товариства в інтересах групи осіб, що діють спільно (уповноважена особа).

Передбачені цією статтею права і обов`язки особи, яка набуває право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, покладаються на уповноважену особу.

5.22.Відповідно до частини четвертої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа (далі - заявник вимоги) має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (далі - публічна безвідклична вимога). У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

Згідно із частиною п`ятою статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних: 1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття; 2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи; 3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

Частиною дев`ятою статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов`язання щодо оплати акцій, що придбаваються (абзац 2 частини тринадцятої статті 65-2 цього Закону). Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги (абзац 1 частини чотирнадцятої статті 65-2 цього Закону).

5.23.На обґрунтування доводів про недійсність публічної безвідкличної вимоги позивач посилався на обставини щодо нікчемності договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 у зв`язку з невідповідністю цього правочину нормам статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства", з огляду на порушення річного строку продажу власних акцій викуплених товариством, а також з огляду на продаж акцій за вказаним правочином за ціною, яка є значно нижчої ринкової.

Отже, фактично, вимога про недійсність публічної безвідкличної вимоги була заявлена позивачем як наслідок нікчемності договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017, тобто, як похідна вимога, і підстави для задоволення позову із вказаних мотивів не були підтверджені під час судового розгляду цієї справи, про що зазначено вище у цій постанові.

5.24.Поряд з цим, доводи щодо несправедливої ціни примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій від 05.05.2018 не були зазначені позивачем в якості підстави для визнання недійсним в судовому порядку такої вимоги.

5.25.Скаржник, з посиланням на правові позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 відповідно, зазначає, що доповнення позову новими обставинами не може вважатися зміною його підстав, а тому, відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони"), незалежно від доводів позивача, суди мали б самостійно надати оцінку справедливості ціни викупу акцій у процедурі їх примусового викупу на підставі статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".

5.26.В обґрунтування вказаних доводів скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18, де первісно не заявлялася обставина несправедливої ціни викупу акцій, однак Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд вказав, що дослідження справедливої ціни є обов`язковим при вирішенні питання пропорційності втручання у право власності при примусовому вилученні майна.

5.27.Однак, вказані посилання скаржника є безпідставними, оскільки предметом спору у справі №908/137/18 були вимоги про визнання недійсними правочинів щодо примусового відчуження міноритарними акціонерами - позивачами, належних їм акцій, а підставами позову - доводи про невідповідність вказаних правочинів Конституції України та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, з огляду на те, що встановлений статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів є дискримінаційним відносно останніх і не відповідає конституційним засадам, у зв`язку з чим, Суд і вказав на необхідність проведення "трискладового тесту" на відповідність втручання у право власності особи, визначеним прецедентною практикою ЄСПЛ критеріям, зокрема і щодо пропорційності такого втручання. Тобто, позовні вимоги у вказаній справі, безпосередньо стосувались правочинів які створювали обов`язки для позивачів у справі.

5.28.Водночас, визначений положеннями статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів, розрізняє поняття публічної безвідкличної вимоги та правочину з обов`язкового продажу міноритарними акціонерами належним їм акцій за вказаною вимогою, адже публічна безвідклична вимога є одностороннім правочином примусового викупу акцій, на підставі якого виникає правова підстава для вчинення правочинів обов`язкового продажу акцій, яка (публічна безвідклична вимога) заявлена всім акціонерам, крім осіб, що діють спільно із заявником вимоги, та на підставі якої вказані особи отримують грошову компенсацію за них.

5.29.Колегія суддів зазначає, що у випадку, коли особа не оспорює законність процедури викупу акцій відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", а лише вказує на несправедливість сум отриманої нею компенсації, така особа не має вимагати визнання недійсним правочину публічної безвідкличної вимоги, права і обов`язки з якого (правочину) виникли у всіх міноритарних акціонерів, в тому числі й тих, які ціну викупу акцій несправедливою не вважали, адже в такому випадку реалізація способу захисту, визначеного пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України, може порушити права останніх, зокрема, внаслідок стягнення отриманої компенсації за продані акції у результаті застосування наслідків недійсності правочину. Належним способом захисту особи на отримання справедливої, на її думку, ціни акцій, який не буде вступати у протиріччя з правами інших осіб, буде позов про стягнення недоотриманої суми компенсації, до предмету доказування у якому входить правомірність/справедливість ціни викупу акцій.

5.30.Колегія суддів також виходить із того, що навіть у випадку оспорювання одним (а не усіма) міноритарним акціонером окремого правочину з примусового викупу у нього акцій, з підстав його (правочину) вчиненим з порушенням вимог законодавства, це не повинно мати наслідком оспорення/визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги, адже в такому випадку може бути дестабілізований цивільний оборот, порушено права інших міноритарних акціонерів, які або погодились з отриманою компенсацією та не вважають процедуру примусового викупу акцій неправомірною, або лише оспорюють справедливість визначення ціни акцій, вимагаючи виплати належної компенсації, але, при цьому, не заперечуючи правомірність викупу. Визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги за позовом не всіх міноритарних акціонерів може завдати шкоди і мажоритарному акціонеру, який здійснює викуп акцій, через порушення принципу юридичної визначеності.

5.31.Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).

5.32.При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

5.33.З огляду на викладене вище, а також те, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, колегія суддів зазначає, що звернення до суду з вимогою про визнання недійсною безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства, яка виступала правовою підставою подальшого примусового продажу акцій товариства як у позивача, так і у інших міноритарних акціонерів, які вказану вимогу не оспорюють, є таким, що виходить за нормативно встановлені межі реалізації прав особи та може порушити права інших осіб, що також є підставою для відмови в задоволенні вказаної вимоги.

5.34.Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18, щодо необхідності судам перевіяти аргументи позивача про явну невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни їх справедливій вартості, оскільки предметом позову у вказаній справі було саме стягнення збитків, спричинених викупом акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій, що належали позивачу, за заниженою ціною, тоді як у даній справі, виходячи із предмету позову, таких вимог не заявлено, як і не заявлено вимоги про визнання недійсним правочину щодо зобов`язання акціонера ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", ОСОБА_1 , продати акції на вимогу Компанії Барленко ЛТД у відповідності до публічної безвідкличної вимоги, як у справі №917/1739/17. Колегія суддів ще раз привертає увагу скаржника, що визнання недійсним правочину про зобов`язання акціонера продати акції на вимогу товариства у відповідності до публічної безвідкличної вимоги не є предметом позову, який є тотожним предмету позову про визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги, які (вимоги) мають різні юридичні наслідки для учасників сквіз-ауту.

5.35.Посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі №910/8714/18, колегія суддів вважає також безпідставними, адже вказаний спір стосувався, зокрема, вимог про визнання недійсним рішення наглядової ради Товариства, оформленого протоколом №314 від 14.03.2018, яким затверджено ринкову вартість (однієї) простої іменної акції Товариства у розмірі 0,564 грн, з огляду на що, попередні судові інстанції у вказаній справі й досліджували обставини правомірності формування ціни акцій та її відповідність звичайним ринковим цінам. Скасовуючи прийняті у справі судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що суди під час розгляду справи належним чином не з`ясували наявність легітимної мети та справедливої ціни акцій, дотримання чи недотримання критерію пропорційності втручання у право власності у спірних правовідносинах. При цьому, у вказаній справі, з огляду на неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що входили до предмету доказування у вказаному спорі, Суд не аналізував межі реалізації позивачем своїх прав.

5.36.Таким чином правовідносини у справі №905/2291/19 та у справах №905/1926/18 та №910/8714/18 не є подібними, оскільки мають різні предмет і підстави позовів, різні предмети доказування, а також характер спірних правовідносин. Отже, судами у цій справі прийняті судові рішення без порушення правових висновків, викладених у цих постановах.

Щодо вимог про визнання недійсним договору від 27.04.2018 між Компанією "Метінвест", ПрАТ "ФВО "ФЕЯ" та Компанією "Барленко ЛТД"; про компенсацію позивачу майнової шкоди, а саме: повернення акцій в кількості 16400 штук та про виплату недоотриманого доходу на відібрані в нього 16400 акцій

5.37.Оскільки на обґрунтування вказаних позовних вимог позивач також посилався на обставини щодо нікчемності договору купівлі-продажу акцій від 06.10.2017 №2/2017 у зв`язку з невідповідністю цього правочину нормам статті 66 Закону України "Про акціонерні товариства", з огляду на порушення річного строку продажу власних акцій, викуплених товариством, а також з огляду на продаж акцій за вказаним правочином за ціною, яка є значно нижчої ринкової, однак ці обставини під час розгляду справи не підтвердилися і судами не встановлено правових підстав як для визнання недійсним зазначеного договору, так і для стягнення збитків, колегія суддів погоджується також і з висновком про відмову в задоволенні позову у таких вимогах.

5.38.З огляду на наведені у цій постанові висновки, колегія суддів зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Щодо додаткової постанови апеляційного суду

5.39.Перевіряючи доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.02.2019 у справі №906/142/18) та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 09.04.2019 у справі №913/444/18) щодо неналежного повідомлення позивача про судове засідання менше, ніж за 5 днів до судового засідання, а також про неврахування апеляційним судом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.10.2020 у справі №755/14204/17 щодо неможливості обчислення витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги судоднями, колегія суддів зазначає таке

5.40.На обґрунтування підстав для скасування додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №905/2291/19 скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції порушив норму частини четвертої статті 120 ГПК України щодо належного повідомлення учасника справи, оскільки ухвала від 30.07.2021 про призначення до розгляду заяви відповідача на 05.08.2021, була отримана представником позивача 02.08.2021, у зв`язку з чим, останньому не було забезпечено мінімального строку, встановленого вказаною нормою для явки в суд та подання клопотання про зменшення розміру судових витрат.

5.41.Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

5.42.Поряд з цим, абзацом 2 частини четвертої статті 120 ГПК України встановлено, що цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

5.43.Статтею 221 ГПК України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

5.44.Відповідно до статті 244 ГПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

5.45.Колегія суддів зазначає, що визначена нормою частини третьої статті 244 ГПК України необхідність ухвалення додаткового рішення про судові витрати судом апеляційної інстанції ( а не вирішення питання про судові витрати по факту ухвалення рішення по суті вимог, що унормовано у статті 221 ГПК України) протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви, є саме тим виключним випадком, який відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 120 ГПК України, є підставою для скорочення визначеного абзацом першим вказаної норми мінімального строку завчасного повідомлення особи для явки в суд, у зв`язку з чим, обставини отримання 02.08.2021 представником позивача ухвали від 30.07.2021 про призначення до розгляду заяви відповідача на 05.08.2021, не підтверджують порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства. Крім того з ухвали суду від 30.07.2021 не вбачається, що суд апеляційної інстанції викликав сторони або інших учасників в судове засідання. 5.46. Що стосується клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи про розподіл судових витрат, яке було надіслано поштою 04.08.2021 та отримане судом 09.08.20021 (через чотири дні після прийняття постанови), то колегія суддів відзначає, що діючи добросовісно позивач мав розуміти, що з урахуванням поштового перебігу (мінімум три дні) суд апріорі не міг отримати цього клопотання і, відповідно, розглянути його.

5.47.Враховуючи, що в силу норм частини другої статті 202 ГПК України суд мав право відкласти розгляд справи лише в межах встановленого цим Кодексом строку (в даному випадку - 10 днів, як встановлено статтею 244 ГПК України), а також, враховуючи, що позивач був завчасно повідомлений про час і місце судового засідання у Східному апеляційному господарському суді 05.08.2021, в клопотанні не послався на встановлені цією нормою підстави відкладення розгляду справи, перелік яких є виключним, колегія суддів вважає не доведеними доводи скаржника про порушення його права на участь у судовому засіданні 05.08.2021 у Східному апеляційному господарському суді про розгляд заяви ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про розподіл судових витрат.

5.48.З огляду на зазначене колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.02.2019 у справі №906/142/18) та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 09.04.2019 у справі №913/444/18), оскільки правові висновки щодо застосування частини четвертої статті 120 ГПК України були висловлені у вказаних справах не щодо ухвали про призначення судового засідання для вирішення питання про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат.

5.49.Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

5.50.Частиною першою статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

5.51.Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

5.52.Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

5.53.Стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

5.54.Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

5.55.Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

5.56.Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

5.57.За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.58.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.59.У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.60.Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

5.61.Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

5.62.При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

5.63.Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

5.64.Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

5.65.При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.66.З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих послуг, оцінивши надані представником відповідача-2 докази понесення судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" 10734,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5.67.При цьому колегія суддів враховує, що матеріали справи містять докази направлення відзиву на адресу позивача, в якому було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат (т.5 а.с.71), а також докази направлення представнику позивача заяви про розподіл судових витрат та додатків до неї, а отже, позивач не був позбавлений можливості висловити свої заперечення щодо співмірності сум судових витрат, про компенсацію яких заявив відповідач.

5.68.Крім того, після ухвалення апеляційним судом постанови у справі не на користь позивача, в якій не міститься розподілу судових витрат, останній міг з очевидною передбачуваністю розраховувати на подальше вирішення судом питання щодо розподілу вказаних витрат, та, відповідно, не був позбавлений можливості з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у справі.

5.69.Посилання скаржника на те, що оскільки у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат відповідач-2 зазначив, що у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції очікує понести судові витрати у розмірі 88797,83 грн, тоді як у заяві про розподіл судових витрат останній зазначив суму 10734,00 грн, суд апеляційної інстанції мав відмовити у їх відшкодування на підставі частини сьомої статті 129 ГПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаною нормою визначено право, а не обов`язок суду для відмови у відшкодуванні сум судових витрат, об`єктивних підстав для реалізації якого скаржником не наведено.

5.70.Доводи скаржника про те, що участь адвоката у судових засіданнях не може вимірюватися у так званих судоднях, колегія суддів також відхиляє, оскільки порядок та спосіб визначення розміру винагороди адвоката за надання правничої допомоги здійснюється сторонами на власний розсуд, тоді як визначення витрат не на підставі їх погодинного розрахунку не суперечить приписам Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", та не може спростоввати ні реальність, ні неспівмірність цих витрат. У цій справі позивачем не доведено, що визначена представником відповідача-2 сума за участь у судовому засіданні є неспівмірною.

5.71.Щодо доводів скаржника про неврахування апеляційним судом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.10.2020 у справі №755/14204/17: "При визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню, суд має виходити з критерію реальності таких витрат, а також розумності їх розміру. На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги.", колегія суддів зазначає, що вказані речення містяться у розділі постанови суду касаційної інстанції, яка має назву: "Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги", а отже зазначене не можна вважати правовою позицією Верховного Суду.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

6.4.Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021, постанову від 27.07.2021 та додаткову постанову від 05.08.2021 Східного апеляційного господарського суду у справі №905/2291/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко