open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 905/2291/19
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 грудня 2021 року

у справі № 905/2291/19

Господарська юрисдикція

Щодо визнання недійсною безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства, яка виступала правовою підставою подальшого примусового продажу акцій товариства, як способу захисту

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Компанії "Барленко ЛТД", ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "Метінвест", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ПрАТ "ФВО "Фея", про:

  1. зобов`язання солідарно всіх відповідачів компенсувати ОСОБА_1 майнову шкоду, спричинену йому спільними діями відповідачів в результаті укладання та виконання ними правочинів, що не відповідають вимогам закону, а саме повернути ОСОБА_1 акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" в кількості 16400 штук на його рахунок у цінних паперах та виплатити йому недоотриманий дохід на відібрані в нього 16400 акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у вигляді нарахованих на ці акції дивідендів за 2017 рік в розмірі 193372,40 грн;
  2. визнання недійсним та таким, що порушує права позивача договору між Компанією "Барленко ЛТД" та Компанією "Метінвест" про надання Компанії "Барленко ЛТД" повноваження діяти в якості уповноваженої особи на заявлення публічної безвідкличної вимоги про примусовий викуп в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод";
  3. визнання недійсним та таким, що порушує права позивача одностороннього правочину, вчиненого Компанією "Барленко ЛТД", а саме публічної безвідкличної вимоги про (примусове) придбання в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод".

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про акціонерні товариства" у процедурі продажу акцій, які знаходяться на балансі емітента.

Правова позиція Верховного Суду: визначений положеннями ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів, розрізняє поняття публічної безвідкличної вимоги та правочину з обов`язкового продажу міноритарними акціонерами належним їм акцій за вказаною вимогою, адже публічна безвідклична вимога є одностороннім правочином примусового викупу акцій, на підставі якого виникає правова підстава для вчинення правочинів обов'язкового продажу акцій, яка (публічна безвідклична вимога) заявлена всім акціонерам, крім осіб, що діють спільно із заявником вимоги, та на підставі якої вказані особи отримують грошову компенсацію за них.

Колегія суддів зазначає, що у випадку, коли особа не оспорює законність процедури викупу акцій відповідно до ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", а лише вказує на несправедливість сум отриманої нею компенсації, така особа не має вимагати визнання недійсним правочину публічної безвідкличної вимоги, права і обов`язки з якого (правочину) виникли у всіх міноритарних акціонерів, в тому числі й тих, які ціну викупу акцій несправедливою не вважали, адже в такому випадку реалізація способу захисту, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, може порушити права останніх, зокрема, внаслідок стягнення отриманої компенсації за продані акції у результаті застосування наслідків недійсності правочину. Належним способом захисту особи на отримання справедливої, на її думку, ціни акцій, який не буде вступати у протиріччя з правами інших осіб, буде позов про стягнення недоотриманої суми компенсації, до предмету доказування у якому входить правомірність/справедливість ціни викупу акцій.

Колегія суддів також виходить із того, що навіть у випадку оспорювання одним (а не усіма) міноритарним акціонером окремого правочину з примусового викупу у нього акцій, з підстав його (правочину) вчиненим з порушенням вимог законодавства, це не повинно мати наслідком оспорення/визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги, адже в такому випадку може бути дестабілізований цивільний оборот, порушено права інших міноритарних акціонерів, які або погодились з отриманою компенсацією та не вважають процедуру примусового викупу акцій неправомірною, або лише оспорюють справедливість визначення ціни акцій, вимагаючи виплати належної компенсації, але, при цьому, не заперечуючи правомірність викупу. Визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги за позовом не всіх міноритарних акціонерів може завдати шкоди і мажоритарному акціонеру, який здійснює викуп акцій, через порушення принципу юридичної визначеності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Висновки: звернення до суду з вимогою про визнання недійсною безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства, яка виступала правовою підставою подальшого примусового продажу акцій товариства як у позивача, так і у інших міноритарних акціонерів, які вказану вимогу не оспорюють, є таким, що виходить за нормативно встановлені межі реалізації прав особи та може порушити права інших осіб, що також є підставою для відмови в задоволенні вказаної вимоги.

Ключові слова: захист корпоративних прав, обмеження прав акціонера, права власника контрольного пакета акцій

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: