УХВАЛА
27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12559/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" -
Добровольського А.Т., Сімонової Є.О.
Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" - Кулинича В.П., Пожидаєва А.М., Самсоновича О.А., Монастирського Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (у складі колегії суддів: Куксов В.В. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 (суддя Усатенко І.В.)
у справі № 910/12559/20
за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
про визнання зобов`язань припиненими,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2020 року Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовами до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) про визнання припиненими усіх зобов`язань Позивача перед Банком за укладеними між ними кредитними договорами: №4Н10149Д від 02.08.2010, №4Н10121Д від 01.07.2010, №4Н10130Д від 01.07.2010, №4Н10261Д від 01.10.2010, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Зазначені позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням всіх зобов`язань за відповідними кредитними договорами.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 за зазначеними позовами відкрито провадження у справах №910/12559/20, №910/12560/20, №910/12562/20, №910/12564/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 задоволено клопотання Позивача та об`єднано в одне провадження справи №910/12559/20, №910/12560/20, №910/12562/20, №910/12564/20, присвоєно об`єднаній справі №910/12559/20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, яке залишено без змін Постановою апеляційного господарського суду від 25.05.2021, позовні вимоги задоволено, визнано припиненими усі зобов`язання Позивача перед Банком у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, за укладеними між Позивачем та Банком кредитними договорами: №4Н10149Д від 02.08.2010, №4Н10121Д від 01.07.2010, №4Н10130Д від 01.07.2010, №4Н10261Д від 01.10.2010.
Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог у зв`язку з тим, що усі зобов`язання Позивача перед Банком, які були передбачені, обумовлені та пов`язані зі спірними кредитними договорами, припинилися виконанням, проведеним належним чином, яке було прийнято Банком як управненою стороною таких зобов`язань, тому в Банку відсутні правові підстави стверджувати про наявність зобов`язань Позивача перед ним за спірними кредитними договорами або про їх неналежне виконання зі сторони Позивача, а права Позивача підлягають захисту шляхом визнання припиненими усіх зобов`язань Позивача перед Банком за кредитними договорами виконанням, проведеним належним чином.
Банк подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували:
- частину 1 статті 509, статті 598, 599, частину 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 202, частину 1 статті 203 Господарського кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, що призвело до неправильного застосування вказаних норм та помилкового висновку про наявність у Позивача права на припинення зобов`язань, яке взагалі не передбачене статтею 599 Цивільного кодексу України;
- пункти 1, 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, що призвело до помилкового висновку про належність обраного Позивачем способу захисту;
- пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, що призвело до задоволення позову за відсутності порушення чи невизнання прав або інтересу Позивача у правовій визначеності.
На думку Банку, якщо припустити, що висновки колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постановах від 13.06.2018 у справі №911/169/16, від 19.06.2018 у справі №916/993/17, від 03.04.2019 у справі №913/317/18, на які посилались Позивач та суди попередніх інстанцій, зроблені за подібних правовідносин, то від них слід відступити з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.
Водночас здійснений Банком аналіз судової практики не виявив висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, а саме - щодо неприпустимості подання окремої позовної заяви для встановлення преюдиційних обставин, з метою їх подальшого використання в іншому судовому процесі (зокрема за кордоном) та визнання таких дій зловживанням процесуальними правами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.09.2021.
12 серпня 2021 року Банк подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях 08.09.2021, 22.09.2021, 13.10.2021 протокольними ухвалами Суду було оголошено перерви, відповідно, до 22.09.2021, 13.10.2021, 27.10.2021.
У судовому засіданні 27.10.2021 Позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/14224/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Представники Банку проти зазначеного клопотання Позивача заперечили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та клопотаннях сторін доводи, заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Позивача про зупинення провадження у справі з огляду на таке.
У силу частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
У складі Верховного Суду діє Велика Палата, саме на яку в силу положень пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" покладено обов`язок забезпечення однакового застосування судами норм права.
Зокрема, з огляду на положення частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України саме на Велику Палату Верховного Суду покладені повноваження із формування єдиної правозастосовчої практики у справах, що містять виключну правову проблему.
Водночас згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Як вбачається зі змісту судових рішень у справі, що розглядається, та у справі №910/14224/20 (зокрема ухвали Верховного Суду від 19.10.2021), зазначені справи є тотожними як за суб`єктним складом: позивачем є Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", а відповідачем - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк". Предметом спору в обох зазначених справах є визнання припиненими усіх зобов`язань Позивача перед Банком за відповідними кредитними договорами у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином. Також у обох зазначених справах підставою виникнення спору визначено невизнання Банком права Позивача на припинення зобов`язань за кредитними договорами у зв`язку зі зверненням його до Суду Штату Делавер з одним і тим самим позовом.
Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №910/14224/20 передано зазначену справу разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
При постановленні вказаної ухвали Верховний Суд виходив з того, що у справі №910/14224/20 до числа ключових належить питання про те, чи є належним обраний позивачем спосіб захисту прав (законних інтересів) у вигляді визнання зобов`язань припиненими, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, та яким саме має бути відповідний спосіб захисту у цій справі.
Водночас у судовій практиці Верховного Суду існують різні за формою підходи у застосуванні норм ЦК України щодо способів захисту цивільних прав та інтересів, які полягають у такому: 1) у боржника існує право на припинення зобов`язання згідно із статтею 599 ЦК України, і він звертається до суду за захистом такого права; 2) у боржника існує інтерес у правовій/юридичній визначеності у договірних зобов`язаннях, і належним способом захисту у такому випадку буде вимога про визнання відсутнім права вимоги кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника по таких зобов`язаннях.
Протилежність таких підходів полягає, зокрема, в тому, що в першому випадку боржник намагається захистити своє право на припинення договірних зобов`язань, тобто виходить з наявності у боржника відповідного права за договірними зобов`язаннями, тоді як у другому випадку боржник прагне захистити свій інтерес у правовій визначеності у договірних зобов`язаннях, зокрема шляхом визнання відсутнім свого обов`язку за такими зобов`язаннями в силу їх виконання, проведеного належним чином.
Враховуючи відповідні обставини, з огляду на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника, заперечень відповідача, висновків судів попередніх інстанцій, наявності великої кількості справ, що перебувають на розгляді в судах нижчих інстанцій та які за предметом та підставами є аналогічними позову, який розглядається в межах справи №910/14224/20, Верховний Суд в ухвалі від 19.10.2021 дійшов висновку, що зазначена справа містить виключну правову проблему, і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Оскільки справа, що розглядається, є аналогічною за суб`єктним складом, предметом і підставами позову до справи №910/14224/20, Суд вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду в зазначеній справі про застосування норм Цивільного кодексу України щодо способів захисту цивільних прав та інтересів має значення для правильного вирішення справи, що розглядається, зважаючи на необхідність забезпечення сталості та єдності судової практики, дотримання принципу правової визначеності як одного із аспектів верховенства права, віднесеного до основних засад господарського судочинства.
При цьому Суд відхиляє наведені представниками Банку в судовому засіданні 27.10.2021 заперечення проти задоволення клопотання Позивача про зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що в межах розгляду справи №910/12559/20 Банк 12.08.2021 також звертався з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та посилався на наявність виключної правової проблеми щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах, що зумовлює необхідність формування єдиної правозастосовчої практики саме Великою Палатою Верховного Суду. При цьому Банк наводив відповідні аргументи як щодо якісного, так і щодо кількісного критерію виключної правової проблеми, яка наявна у цій справі та низці аналогічних справ, зокрема у справі №910/14224/20.
Водночас Суд наразі не вбачає правових підстав для задоволення зазначеного клопотання Банку, оскільки положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають одночасне передання до Великої Палати Верховного Суду декількох аналогічних справ, які містять одну й ту саму правову проблему.
Крім того, зупинення касаційного провадження у справі №910/12559/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №910/14224/20 сприятиме реалізації принципу процесуальної економії при вирішенні спору з огляду на роль Великої Палати Верховного Суду у формуванні єдиної правозастосовчої практики.
Отже, оскільки результат перегляду судових рішень у цій справі в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду безпосередньо пов`язаний із результатом касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №910/14224/20, Суд дійшов висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі №910/12559/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №910/14224/20.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі №910/12559/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №910/14224/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
І.С. Міщенко
