Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
11 березня 2024 року м. Київ 826/15268/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в письмовому провадженні у місті Києві питання про передачу до Господарського суду м. Києва в порядку ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства адміністративної справи за позовом Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про стягнення коштів, -
УСТАНОВИВ:
24.11.2017 Державна авіаційна служба України (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь Державіаслужби заборгованість у розмірі 15 293 829,55 грн до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач, надавши у січні - травні 2014 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів, та отримавши від пасажирів та відправників вантажу державний збір, в порушення вимог норм Повітряного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях» не перерахував відповідно збори до Державного бюджету України. Представник позивача зазначив, що враховуючи відсутність сплати відповідного збору, позивачем на підставі звітів щодо діяльності ПрАТ «Авіакомпанії «МАУ» згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітряних транспортом сформовано та пред`явлено відповідачу рахунки-фактури за січень - травень 2014 року на загальну суму 15293829,55 грн. для сплати державного збору за перевезення пасажирів та вантажів. Державні збори сплачуються споживачем та включаються авіакомпанією до собівартості квитка. Кожен суб`єкт авіаційної діяльності, який здійснює перевезення пасажирів та вантажу справляє ряд зборів (аеропортний збір, збір за безпеку, державний збір), що входить до собівартості квитка. Отже, зважаючи на те, що відповідачем не сплачено збір за перевезення пасажирів та вантажу, представник позивача просив позов задовольнити та стягнути з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» кошти у розмірі 15293829,55 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018 у справі №826/15268/17 у задоволенні позову Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ: 37536025) до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4) про стягнення коштів у розмірі 15293829,55 грн. до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях - відмовлено у повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України - залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2018 - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.03.2020 касаційну скаргу Державної авіаційної служби України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Направляючи адміністративну справу на новий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.03.2020 вказав, що суди попередніх інстанцій вирішували цей спір лише через призму правового регулювання відносин щодо фінансування витрат на авіаційну діяльність в аспекті правової природи державного збору за перевезення пасажирів та багажу, відтак законність його сплати/стягнення як такого. Проте, в контексті цієї справи важливе значення для її правильного вирішення має також господарська діяльність відповідача у сфері надання послуг з авіаперевезення, зокрема його участь як суб`єкта авіаційної діяльності у механізмі акумулювання і сплати державного збору до Державного спеціалізованого фонду. У цьому зв`язку поза увагою суди попередніх інстанцій залишили істотні для цієї справи питання, зокрема не з`ясували, хто є платником цього збору, за які послуги, який механізм формування державного збору і його співвідношення з комерційним господарюванням авіаперевізника. На зазначені обставини з-поміж іншого звертав увагу і позивач, однак його доводам та доказам в цій частині суди попередніх інстанцій не надали значення. Тож у контексті зазначеного судам також потрібно з`ясувати чи закладав відповідач у загальну вартість наданих послуг з авіаперевезень (протягом спірного періоду) збір за перевезення пасажирів та вантажу; якщо так, то чим керувався, коли визначав його ставку, відтак чи отримав (фактично) ці кошти і на яку суму. Після того, як будуть з`ясовані всі ці обставини можна вирішувати по суті вимоги ДАС про стягнення до Державного бюджету України державного збору за перевезення кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, за період січень-травень 2014 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 закрито провадження в адміністративній справі №826/15268/17 за позовом Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про стягнення заборгованості.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 - скасовано, а справу №640/15268/17 направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.02.2022 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» залишено без задоволення, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі №826/15268/17 залишено без змін.
Під час розгляду адміністративної справи в Окружному адміністративному суді м. Києва представником відповідача 04.05.2020 були надані пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, в яких було зазначено, що Спірні Державні Збори (державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), як окремі збори, були вперше передбачені Повітряним кодексом України (пункти 3, 4 частини п?ятої статті 12), що набув чинності 16.09.2011. Після набуття чинності Повітряним кодексом України 16 вересня 2011 року, Положення №819 продовжувало діяти в редакції від 25 серпня 2000 року. У вказаній редакції Положения №819 діяло і у спірний період (січень-травень 2014 року), а відтак нарахування Спірних Державних Зборів за січень-травень 2014 року здійснювалось Державіаслужбою на підставі норм Положення №819, що з 2000 року не переглядались та жодного відношення до спірних Державних Зборів, вперше передбачених 16 вересня 2011 року, не мали. Чинне у спірний період законодавство належним чином не встановлювало усіх обов?язкових елементів правового механізму регулювання Спірних Державних Зборів (як-то розмірів, порядку та строків сплати), що підтверджується самим позивачем в оприлюдненій 09.09.2016 на його сайті пояснювальній записці до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до востанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819». При цьому відповідно до статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна. Таким чином, незалежно від правової природи спірних Державних Зборів (податки, збори, адміністративні збори), спірні Державні Збори, порядок їх сплати та розмір мають бути встановлені виключно законом, що вкотре підтверджує незаконність нарахування Державіаслужбою спірних Державних Зборів згідно з підзаконним актом - Положенням №819. Окрім відсутності у постанові Верховного Суду висновку про встановлення спірних Державних Зборів законом, вказана постанова не містить і категоричних висновків про необхідність застосування норм Положення №819 та обов?язковість стягнення спірних Державних Зборів із пасажирів та вантажовідправників.
10.09.2020 представником відповідача подані до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що відсутність Закону, яким би встановлювались елементи правового механізму регулювання Спірних Державних Зборів у спірний період, унеможливлює стягнення таких зборів та свідчить про необґрунтованість та безпідставність поданого позову.
14.09.2020 представником позивача подані до суду пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, в яких зазначено, що державний збір, який суб?єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду, є цільовим, по суті відплатним платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав, а також порядком визначення розміру цього платежу він належить до категорії неподаткових. Законодавець визначив призначення них коштів, орган, який відповідає за сплату державного збору до Державного спеціалізованого фонду, суб?єктів, які повинні його сплачувати та за які послуги. Державні збори, передбачені Повітряним кодексом України і за своєю суттю належать до неподаткових джерел надходження Державного бюджету України; відповідач як суб?єкт авіаційної діяльності при наданні послуг з перевезення мав обов?язок їх утримати та сплатити, як того вимагала Державіаслужба. Оскільки державні збори до Державного спеціалізованого фонду не є податком, доводи відповідача про відсутність на законодавчому рівні усіх складових елементів податку в цій частині є безпідставними. На момент виникнення спірних правовідносин, положення Постанови №819, на основі яких відповідачу нараховано державні збори, були чинними, діючими та обов`язковими до виконання, тому вимоги Державіаслужби щодо сплати заборгованості є законними та обґрунтованими.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
04.12.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 04.01.2023 №03-19/1019/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №826/15268/17.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №826/15268/17 передано 08.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 прийнято адміністративну справу №826/15268/17 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Призначено підготовче засідання на 31.01.2024 об 11:00 год.
У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи в підготовчому провадженні відкладено на 21.02.2024 та 06.03.2024.
06.03.2024 від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та здійснення розгляду справи по суті в письмовому провадженні.
В підготовче засідання, призначене на 06.03.2024, представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (код ЄДРПОУ 14348681) зареєстровано 29.10.1992, порушено справу про банкрутство. Основним видом діяльності за КВЕД є: 51.10 Пасажирський авіаційний транспорт.
ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» є суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність в сфері авіації, зокрема, і щодо забезпечення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу та пошти.
В той же час, Державна авіаційна служба України є уповноваженим органом з питань цивільної авіації та діє відповідно до Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520 (далі - Положення № 520).
Так, Державіаслужбою було сформовано рахунки-фактури щодо сплати ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» державного збору до спеціалізованого фонду, отриманого від перевезення пасажирів та вантажу, а саме: за січень 2014 року від 14.04.2014 № 32 на суму 3259816,07 грн.; за січень 2014 року від 14.04.2014 № 66к на суму 549424,04 грн.; за лютий 2014 року від 14.04.2014 № 33 на суму 2658046,90 грн.; за лютий 2014 року від 14.04.2014 № 67к на суму 381941,71 грн.; за березень 2014 року від 22.04.2014 № 35 на суму 2082331,00 грн.; за березень 2014 року від 29.04.2014 № 72к на суму 292789,80 грн.; за квітень 2014 року від 26.05.2014 № 43 на суму 2477565,05 грн.; за квітень 2014 року від 03.06.2014 № 89к на суму 340846,57 грн.; за травень 2014 року від 26.06.2014 № 51 на суму 2702837,31 грн. та за травень 2014 року від 26.06.2014 № 107к на суму 548239,50 грн.
Разом з тим, у зв`язку з несплатою зазначених сум за перевезення пасажирів та багажу, Державіаслужба звернулась із адміністративним позовом до суду про стягнення з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь Державіаслужби заборгованості у розмірі 15 293 829,55 грн до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Згідно з ч. 1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Водночас, відповідно до п. 8) ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
21 квітня 2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Частиною 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 22 листопада 2023 року відкрито провадження у господарській справі № 910/16870/23 про банкрутство ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115229637).
Як встановлено з матеріалів справи, провадження в адміністративній справі №826/15268/17 було відкрито раніше, тобто до відкриття провадження у господарській справі, і розгляд справи не закінчено.
Відтак, суд в даному випадку застосовує вимоги ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах справи про банкрутство розглядає всі майнові спори за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем).
З введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови від 15 січня 2020р. по справі № 607/6254/15-ц, від 28 січня 2020р. по справі № 50/311-б).
Процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, стосовно яких у ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020р. у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019р. у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018р. у справі № 908/4057/14, від 11 липня 2018р. у справі № 922/3040/17, від 29 листопада 2019р. у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05 лютого 2020р. у справі № 921/557/15-г.
Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020р. у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що дана адміністративна справа підлягає передачі до Господарського суду м. Києва, яким відкрито провадження у справі про банкрутство відповідача Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України».
Статтею 29 КАС України передбачено передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого. Тим самим, КАС України передбачив лише передачу адміністративних справ між адміністративними судами для дотримання територіальної юрисдикції.
Відповідно до ч.6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
А відтак, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, дану адміністративну справу слід передати до Господарського суду м. Києва, яким відносно відповідача ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» відкрито провадження у господарський справі №910/16870/23 про банкрутство та в провадженні якого перебуває дана господарська справа.
Керуючись ст. ст. 7, 29 КАС України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -
УХВАЛИВ:
Матеріали адміністративної справи № 826/15268/17 за позовом Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про стягнення коштів - передати на розгляд за підсудністю до Господарського суду м. Києва, в провадженні якого перебуває господарська справа №910/16870/23, відносно Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про банкрутство.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Парненко В.С.
