Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 лютого 2026 року
у справі № 990/210/24[2]
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності заборони проведення виборів Президента України в умовах воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України (далі - ВРУ) щодо непризначення виборів Президента України на 31 березня 2024 року;
- зобов'язати єдиний орган законодавчої влади призначити вибори глави держави шляхом прийняття відповідної постанови.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням відмовив у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Обмеження, встановлені статтею 19 Закону № 389-VIII щодо заборони проведення виборів Президента України під час дії воєнного стану, застосовані законодавцем, у тому числі, з метою дотримання конституційного принципу вільних виборів, передбаченого статтею 71 Конституції України, а також створення під час режиму воєнного стану умов для нормалізації ситуації, забезпечення безперервності реалізації публічної влади та, як наслідок, зупинення розвитку кризових тенденцій. Не менш важливим є й уникнення ризику життю, здоров'ю та безпеці громадян, що може виникнути в умовах воєнного стану під час здійснення волевиявлення.
Основний Закон України не передбачає конституційних заборон щодо можливості законодавчого органу прийняти рішення про обмеження виборчих прав громадян (в тому числі щодо виборів Президента України) в умовах воєнного стану, а навпаки - дає такі повноваження, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про те, що частина перша статті 19 Закону № 389-VIII суперечить Конституції України, як і переконання ОСОБА_1 про незаконне порушення його конституційного права, гарантованого статтею 38 Конституції України.
Отже, враховуючи наведене законодавче регулювання, яке зумовлене введенням обмеження конституційного права, передбаченого статтею 38 Конституції України, в умовах особливого режиму воєнного стану, зважаючи на легітимну мету такого обмеження, покликану захистити більш вагомі (вищі) цінності, що визначають спрямованість діяльності держави, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пряме застосування норм Конституції України у спосіб, на якому наполягає позивач (зобов`язання ВРУ призначити вибори Президента України), не відповідає завданню та основним засадам адміністративного судочинства, визначеним частиною першою статті 2 КАС України.
Беззаперечним та основним пріоритетом над правом обирати та бути обраним є оборона та безпека держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, життя та здоров`я людей, що є найважливішими цінностями, якими не можна нехтувати. Призначення та проведення виборів на їх шкоду не відповідатиме легітимній меті демократії.
Статтею 64 Основного Закону України в умовах воєнного стану допускаються окремі обмеження права обирати і бути обраним; стаття 19 Закону № 389-VIII містить імперативний припис, який забороняє проводити вибори Президента України в умовах воєнного стану; стаття 20 ВК України дає підстави для визначення строку дії обмежень виборчих прав - не пізніше місяця з дня припинення або скасування воєнного стану, тому ВРУ не було допущено протиправної бездіяльності.
ВИСНОВКИ: з урахуванням приписів статей 20 ВК України, 19 Закону № 389-VIII можна дійти висновку, що передбачені ними обмеження виборчих прав, зумовлені наявністю обставин, що унеможливлюють проведення виборів, зокрема Президента України, та реалізацію громадянами свого виборчого права в порядку та з дотриманням гарантій, принципів і стандартів, передбачених національним та міжнародним законодавством. Такими обставинами, серед іншого, можуть бути: незадовільна безпекова ситуація в умовах збройної агресії та введеного у країні воєнного стану; об'єктивна неможливість взяття участі у виборчому процесі значної кількості військовослужбовців, задіяних в обороні держави тощо. Недопущення здійснення виборчого процесу в умовах, за яких неможливе безперешкодне та вільне волевиявлення громадян, є саме тією легітимною метою, яка й зумовлює існування вказаних правових норм та дає змогу стверджувати про правомірність передбаченого ними обмеження реалізації виборчого права.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим воєнного стану, спори за участю ВРУ, підстави судового контролю
