Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 лютого 2026 року
у справі № 990/210/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо публічного (судового) контролю стосовно дискреційних повноважень Верховної Ради Україниу у частині призначення / непризначення чергових виборів Президента України в умовах дії воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України (далі - ВРУ) щодо непризначення виборів Президента України на 31 березня 2024 року;
- зобов'язати єдиний орган законодавчої влади призначити вибори глави держави шляхом прийняття відповідної постанови.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням відмовив у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями.
У цій справі предметом спору є бездіяльність ВРУ щодо непризначення всупереч положенням пункту 7 частини першої статті 85 Конституції України виборів Президента України після спливу п'ятирічного строку його повноважень.
У частині п'ятій статті 103 Конституції України сформульовано умову, за якої у ВРУ виникає обов`язок призначити чергові вибори Президента України. Водночас це конституційне положення, як і положення пункту 7 частини першої статті 85 Конституції України, має корелюватися з іншими нормами законодавства, оскільки для прийняття рішення про призначення чергових виборів Президента України потрібно встановити день, на який припадає остання неділя березня п`ятого року повноважень Президента України, констатувати, що до цієї дати залишилося не менше як сто днів, а також врахувати відсутність чинників, які відповідно до законодавства унеможливлюють проведення волевиявлення (воєнний чи надзвичайний стан).
Наділення парламенту держави повноваженнями на призначення виборів Президента України (встановлення наявності законодавчих підстав, які дозволяють прийняти відповідний акт правозастосовного характеру) не означає, що такі повноваження можуть бути реалізовані (чи не реалізовані) за відсутності для того конституційних підстав та легітимної мети. Відповідне рішення (бездіяльність) має не лише ґрунтуватися на конституційних підставах, а й бути спрямованим на досягнення важливої суспільно-політичної мети - забезпечення реалізації виборчого процесу та змінності влади як одного з основоположних принципів демократії.
Передбачений Основним Законом України певний розсуд (дискреція) парламенту держави щодо реалізації вказаного повноваження має конституційні межі, визначені його статусом та функціями. Діяльність ВРУ як єдиного органу законодавчої влади в Україні передусім спрямована на забезпечення народного представництва, прийняття законів та здійснення інших повноважень відповідно до Конституції України.
Отже, свої рішення (дії, бездіяльність) ВРУ зобов`язана ґрунтувати на Конституції України, чинному законодавстві виходячи з державних і суспільних інтересів.
Ураховуючи вказане, з огляду на суб'єктний склад сторін, межі заявлених позовних вимог, предмет спору, дійсний характер правовідносин, а також зважаючи на те, що оскаржити відповідну бездіяльність ВРУ до іншого органу, ніж суд, немає можливості і саме суд як незалежний і безсторонній щодо парламенту орган має виконувати функцію контролю за діями та рішеннями парламенту у сфері реалізації виборчих прав громадян, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем у сфері публічно-правових відносин спосіб захисту свого конституційного права як громадянина України вільно обирати (право голосу на виборах) та бути обраним на пост Президента України не суперечить закону.
ВИСНОВКИ: межі дискреції ВРУ щодо призначення / непризначення чергових виборів Президента України, зокрема і вирішення питань щодо наявності чи відсутності підстав для їх проведення в умовах дії воєнного стану, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному (судовому) контролю з метою уникнення ризиків формування та функціонування системи державної влади в Україні не на конституційних засадах, порушення принципів народовладдя, поділу державної влади та верховенства права, появи передумов для узурпації влади.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим воєнного стану, спори за участю ВРУ, підстави судового контролю
