Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 березня 2026 року
у справі № 480/5591/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості особи бути бенефіціарним власником доходу у разі фінансування групою або пов`язаності осіб
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «ГЛУХІВ-АГРОІНВЕСТ» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС (далі - ГУ ДПС), у якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 34 071 063, 00 грн, з яких: 27 256 851, 00 грн сума основного зобов`язання, 6 814 212, 00 грн штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано, ухвалено постанову, якою позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення.
ОЦІНКА СУДУ
При вирішенні справ між пов'язаними особами, де можуть бути наявні механізми податкової оптимізації, судам слід встановити чи є нерезидент бенефіціарним власником доходу (процентів) шляхом послідовного аналізу відповідних критеріїв (ознак), зокрема: нерезидент не повинен бути агентом (номінальним утримувачем); нерезидент має самостійно визначати економічну долю доходу; компанія нерезидент не повинна передавати отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи. У таких спорах має досліджуватися "транзит" коштів компанії-нерезидента, часовий інтервал між укладенням договорів; вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою; хто несе фактичні ризики, пов'язані із наданням позики резиденту.
Орієнтовні критерії наведено в Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР та в подальшому перелік ознак унормований пунктом 103.3 статті 103 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2020 року № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року).
Для того щоб нерезидент визнавався бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, такий нерезидент не повинен виконувати "транзитну" роль (бути виключно посередником) у русі коштів. Як зазначено в розділі цієї постанови "Правове регулювання", нормативно закріпленою ознакою посередницької функції нерезидента є, зокрема, те, що зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом.
Якісною стороною цього критерію є відсутність кореспондуючого обов'язку передати права на дохід третій особі (самостійне визначення нерезидентом економічної долі доходу).
Кількісний критерій полягає у тому, що компанія нерезидент не повинна передавати отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи (незалежно від способу оформлення такої передачі).
Вказаний критерій передбачає обов`язок контролюючого органу довести співставність, в тому числі арифметичну, операцій між виплатою доходу з української компанії на користь нерезидента і подальшого перерахування сум грошових коштів з компанії нерезидента - встановити "транзитний" характер компанії-нерезидента за фактичними обставинами, а також дослідити обставини справи відносно господарської діяльності компанії-нерезидента з урахуванням особливостей її провадження.
ВИСНОВКИ: cам по собі факт фінансування групою або пов`язаність осіб не виключає можливості особи бути бенефіціарним власником доходу, якщо вона має право розпорядження доходом та не зобов'язаний передавати його іншій особі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оподаткування доходів нерезидентів, КБВ, правовий статус кінцевого бенефіціарного власника
