Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 жовтня 2024 року
у справі № 280/8788/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо встановлення в діях суб`єкта господарювання складу такого правопорушення, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «АЛАМАК» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За результатами нового розгляду вказаної справи, постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
- суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Відповідно до частини другої статті 17 вищевказаного Закону до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.
Позивачем вже після закінчення проведення перевірки (до винесення податкового повідомлення-рішення) надано контролюючому органу документи, які свідчили про те, що пальне було залите до паливних баків у двох промислових пристроях (дизельних генераторах), які використовувались у промислово-виробничому процесі для генерації електричної енергії під час її відключення з метою забезпечення безперервності виробничого циклу. Однак, пояснення позивача не були враховані контролюючим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.
При цьому підприємством були надані завірені копії документів, які свідчать, що зазначене пальне було залите до паливних баків у двох промислових пристроях, а саме дизельних генераторах. Вказані генератори використовувались на праві оренди, внаслідок чого в балансі підприємства не відображалися, натомість обліковувались на рахунку позабалансового обліку 01, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 02 березня 2020 року.
Зазначені вище дизельні генератори у кількості двох штук були отримані за договором оренди обладнання, укладеним з ПП «НВФ ЕЛЕКТРОПРОМСЕРВІС» від 02 березня 2020 року, за актом від 02 березня 2020 року та повернуті останнім орендодавцю за актом від 01 березня 2021 року.
25 лютого 2021 року, згідно з актом на списання дизельного палива, заправлене до паливних баків паливо в кількості 2 700 л було списано з балансу підприємства в зв`язку з його повним використанням на забезпечення роботи дизельних генераторів.
Проаналізувавши надані Товариством докази щодо використання пального суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача обов`язку з отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки, на думку судів, в розглядуваному випадку паливний бак не є місцем зберігання пального у розумінні Закону № 481/95-ВР.
ВИСНОВКИ: для встановлення в діях суб`єкта господарювання складу такого правопорушення, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, встановленню підлягають обставини, зокрема щодо місця та способу зберігання пального, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини щодо використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою підставою для його оцінки як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила торгівлі пальним, вимоги до акцизного складу, вимоги до зберігання пального
