Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2026 року
у справі № 640/4080/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо неможливості встановлення протиправної чи умисної поведінки платника податків лише за фактом подання уточнюючого розрахунку
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «ПНТ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (пункт 49.2 статті 49 ПК України).
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункт 50.1 статті 50 ПК України).
Відповідно до розділу V Порядку № 21 у рядку 16 податкової декларації відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, при цьому у рядку 16.2 зазначається сума збільшення або зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.
Аналіз наведених норм свідчить, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган наділений повноваженнями перевіряти правильність арифметичного та методологічного заповнення податкової звітності, однак реалізація таких повноважень передбачає обов`язок чітко встановити, у чому саме полягає допущене платником порушення, які конкретні норми податкового законодавства порушено, а також навести розрахунки, що дозволяють перевірити правильність визначення відповідних сум податкових зобов`язань чи від`ємного значення.
У цій справі контролюючий орган, посилаючись на порушення порядку відображення від`ємного значення податку на додану вартість, фактично обмежився констатацією передчасності формування відповідного показника без наведення чіткої та зрозумілої логіки, яка б дозволяла встановити причинно-наслідковий зв`язок між поданням уточнюючого розрахунку до декларації за липень 2021 року та конкретними наслідками для податкової декларації за серпень 2021 року у вигляді заниження податкових зобов'язань і завищення від`ємного значення саме у визначених сумах.
Суди також звернули увагу, що з акта камеральної перевірки не вбачається, яким чином контролюючим органом було співвіднесено дати подання податкової декларації, уточнюючого розрахунку, а також порядок їх врахування у відповідних рядках декларації з податку на додану вартість, з урахуванням приписів статті 50 ПК України та розділу V Порядку № 21. Відсутність такого аналізу позбавляє можливості перевірити правильність висновків контролюючого органу не лише судом, а й самим платником податків.
Крім того, формулювання висновків акта перевірки щодо умисного характеру дій платника податків здійснено без наведення фактичних даних, які б свідчили про наявність відповідного суб`єктивного елементу, без аналізу поведінки платника, його дій після виявлення можливих помилок.
ВИСНОВКИ: сам факт подання уточнюючого розрахунку є реалізацією права, прямо передбаченого статтею 50 ПК України, і не може сам по собі свідчити про протиправну чи умисну поведінку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зміни до податкової звітності, відповідальність платника податків, недоліки податкової перевірки, оскарження ППР
