Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2026 року
у справі № 380/5063/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо незастосовності строку давності 1095 календарних днів до позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності
ФАБУЛА СПРАВИ
Головне управління ДПС звернулося до суду із позовом до ТОВ «Махно-Груп» в якому просило накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства, що знаходяться у банках та інших фінансових установах.
Ухвалою окружного адміністративного суду суд, в порядку частини тринадцятої статті 171 КАС України, залишив зазначену позовну заяву без руху, а позивачу надав строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою окружного адміністративного суду позов залишено без розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що встановлений статтею 102 ПК України строк є саме строком давності 1095 календарних днів, з дня виникнення податкового боргу, застосовний щодо самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків та щодо стягнення податкового боргу, який виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, тобто має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Слід звернути увагу на те, що між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
ВИСНОВКИ: спеціальний строк (1095) не може застосовуватись до спірних позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, оскільки такі примусові заходи хоч і пов`язані з погашення податкового боргу, але не можуть ототожнюватися з вимогами про стягнення податкового боргу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: строки погашення податкового боргу, податковий арешт, позови податкових органів
