Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 квітня 2025 року
у справі № 905/679/24
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спору за позовом комунального підприємства до колишнього головного інженера про відшкодування шкоди в порядку регресу у зв'язку з виконанням комунальним підприємством рішення суду про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу
ФАБУЛА СПРАВИ
Комунальне підприємство міської ради "Словміськводоканал" звернулось до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 1 392 280,92 грн в порядку регресу.
Рішенням господарського суду позов задоволено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано. Закрито провадження у справі № 905/679/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та, що останній має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
ОЦІНКА СУДУ
Предметна та субєктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Відповідно до частини сьомої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Частиною першою статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
ВИСНОВКИ: предметом спору є відшкодування шкоди в порядку регресу у зв`язку з виконанням комунальним підприємством рішення суду у справі щодо відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок перевищення встановлених нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
Отже комунальне підприємство просить стягнути збитки з відповідача, які були спричинені в результаті скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт річку, обґрунтовуючи їх невиконанням визначених посадовою інструкцією обов`язків головного інженера, а ніяк не у зв`язку з виконанням повноважень щодо здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. При цьому перебування відповідача на адміністративній посаді не спростовує висновків суду апеляційної інстанції щодо трудового характеру спірних правовідносин. До того ж з матеріалів справи не вбачається, що комунальним підприємством приймались управлінські рішення щодо покладення на відповідача відповідальності за збитки, завдані товариству.
З огляду на викладене, виходячи із предмета та змісту позовних вимог, характеру правовідносин та суб'єктного складу сторін як учасників таких правовідносин, даний спір є трудовим спором та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в розумінні положень пункту 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: господарська юрисдикція, стягнення шкоди, цивільна юрисдикція
