Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 грудня 2025 року
у справі № 915/222/24
Господарська юрисдикція
Щодо правової природи майнових втрат замовника у вигляді різниці між завищеною внаслідок неправомірної поведінки виконавця ціною державного контракту і ціною, яка мала би бути сплачена з урахуванням вимог законодавства щодо її граничного рівня
Фабула справи: військова частина звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з ТОВ «Трейд-Прім» 530 422,00 грн завданих збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Трейд-Прім», яке не є виробником товару, завищило суму державного контракту (договору), оскільки внесло до калькуляції ціни товару, наданої одночасно з підписанням контракту, завищений розмір прибутку за відсутності підстав на його отримання, чим завдало державі в особі позивача збитків.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду у цій справі, у задоволенні позову відмовив повністю.
Мотивація касаційної скарги: військова частина вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо стягнення збитків внаслідок завищення розміру прибутку за договором більше 1% всупереч положенням п. 49 Порядку від 03.03.2021 № 363.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» не регулює питань відповідальності виконавця за державним контрактом. Такі питання регулюються ст. 38 цього Закону, яка не зазнала жодних змін від часу прийняття Закону України «Про оборонні закупівлі» і діє в первісній редакції дотепер. Хоча ст. 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення контракту) не містила положень щодо граничного рівня прибутку в ціні державного контракту, такі норми були передбачені підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою КМУ від 03.03.2021 № 363. Крім того, п. 8-1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оборонні закупівлі» надає ч. 3 ст. 30 (у редакції Закону № 3589-ІХ) зворотну дію в часі, оскільки ним (пунктом) передбачено застосування ч. 3 ст. 30 цього Закону до тих державних контрактів (договорів) у сфері забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, які, зокрема, виконувалися під час дії правового режиму воєнного стану в Україні. Відповідно, обмеження рівня прибутку у складі ціни державного контракту, встановлені КМУ, застосовуються і до укладеного сторонами спору контракту.
Ст. 38 Закону України «Про оборонні закупівлі» передбачає відшкодування збитків, завданих державному замовникові саме внаслідок невиконання чи неналежного виконання державного контракту виконавцем. Однак суди попередніх інстанцій встановили, що договірні зобов`язання за контрактом виконавець виконав належним чином. Тому в цьому випадку не може йтися про відповідальність виконавця у формі відшкодування збитків за порушення договірного зобов'язання в розумінні ст.ст. 611, 623 ЦК України.
Ключовим є наявність / відсутність неправомірної поведінки виконавця в процесі укладення контракту з метою його укладення із завищеною ціною (наприклад, подання завідомо неправильної калькуляції, неправдивої інформації про те, що він є виробником продукції тощо), оскільки це може мати наслідком переддоговірну відповідальність виконавця у формі відшкодування збитків, завданих замовникові.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).
Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, що полягає в протиправній поведінці (бездіяльності) особи, яка притягується до відповідальності, наявності вини у формі умислу або необережності та негативних наслідків. Відсутність складу цивільного правопорушення виключає можливість застосовувати до особи заходи відповідальності.
У контексті цієї справи об`єднана палата зазначає, що, враховуючи положення ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; факту збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини. У цьому випадку на позивача покладено обов`язок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок, на відповідача - відсутність його вини у настанні збитків.
Висновки: майнові втрати замовника у вигляді різниці між завищеною внаслідок неправомірної поведінки виконавця ціною державного контракту і ціною, яка мала би бути сплачена з урахуванням вимог законодавства щодо її граничного рівня, можна вважати збитками в розумінні цивільного законодавства. Такі збитки підлягають відшкодуванню за умови доведення замовником їх наявності і розміру, неправомірної поведінки виконавця, причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою і збитками, а також за наявності вини виконавця.
Ключові слова: стандарти доказування, достатність доказі, тягар доказування, склад ціни державного контракту, режим воєнного стану
