Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 липня 2025 року
у справі № 906/1324/23
Господарська юрисдикція
Щодо неналежних доказів на підтвердження завдання посадовою особою збитків юридичній особі
ФАБУЛА СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 10 409 500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення з посади директора Відповідач не передав активи товариства, протиправно привласнивши їх, що завдало Позивачу збитків.
Рішенням господарського суду позов задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у позові відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність / відсутність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, фінансова звітність є результатом аналізу та узагальнення даних, які містяться у первинних документах, та відображає підсумкові дані про господарську діяльність юридичної особи за звітний період.
Разом із тим первинні бухгалтерські документи, акти інвентаризації, аудиторські висновки, висновки судово-економічної експертизи та / або інші докази, які б підтверджували доводи Скаржника, не були подані до суду.
Щодо самої фінансової звітності, суд апеляційної інстанції встановив, що у ній застосовуються бухгалтерські показники, які не враховують амортизацію основних засобів (тобто їх реальну залишкову вартість), реальний статус незавершених капітальних інвестицій, підтвердження фактичної втрати запасів.
Лист-вимога та рішення загальних зборів учасників Скаржника також не підтверджують завдання шкоди.
У загальному розумінні лист - це письмове звернення однієї особи до іншої, яке містить інформацію, прохання, пояснення, вимоги, повідомлення чи інші відомості. У листі наводиться суб`єктивна позиція адресанта (за обставинами цієї справи - Скаржника), з якою, відповідно, може не погодитися адресат (за обставинами цієї справи - Відповідач).
Отже, твердження про відсутність товарно-матеріальних цінностей, висловлене у листі, має ґрунтуватися на конкретно визначених доказах (див., зокрема, пункти 50, 52 цієї постанови), поданих до суду, а не обмежуватися власним оціночним сприйняттям Скаржника певних обставин.
Щодо рішення загальних зборів учасників Скаржника, яким зобов'язано Відповідача передати товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи товариства, воно є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом) - офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Попри це, рішення загальних зборів також саме по собі не підтверджує вибуття майна із володіння Скаржника, його склад, привласнення майна конкретною особою тощо.
За таких обставин, вочевидь, неможливо достовірно встановити факт втрати та / або знецінення майна Скаржника.
Отже, не підтвердилася основна умова притягнення до відповідальності - наявність шкоди. Лише за фактом завдання шкоди виникають підстави покласти цивільну відповідальність на особу, і лише потім можливо вирішувати питання про причинний зв`язок між діянням і завданою шкодою, вину.
ВИСНОВКИ: ані рішення загальних зборів товариства, ані лист-вимога, ані фінансова звітність, не дозволяють самостійно, за відсутності інших доказів підтвердити наявність у діянні директора товариства складу цивільного (господарського) правопорушення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зміст збитків, шкода юридичній особі, відповідальність посадових осіб
