Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 серпня 2025 року
у справі № 910/10001/24[1]
Господарська юрисдикція
Щодо застосування п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Графітінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський Графіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Фаунд", Компанії Вольт Рісорсес Лімітед (Volt Resources Limited) про стягнення (витребування з володіння) часток та визначення розміру часток учасників у статутному капіталі товариств.
Господарський суд, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, задовольнив клопотання відповідача 4 про залишення позову без розгляду; позов залишив без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК, оскільки Договір містить арбітражне застереження.
ОЦІНКА СУДУ
Частиною 1 ст.20 ГПК передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3); справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п.4); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п.13).
Так, п.2 ч.1 ст.22 ГПК виключає передачу сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п.13 ч.1 ст.20 ГПК).
ВИСНОВКИ: З аналізу положень п.13 ч.1 ст.20 ГПК вбачається, що для того, щоб спір підпадав під категорію, передбачену цією нормою, він має бути корпоративним та в ньому має бути заявлено похідну вимогу про реєстрацію майна чи майнових прав.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: арбітражні спори, відчуження частки, провадження з іноземним елементом
