Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 березня 2025 року
у справі № 910/2201/24
Господарська юрисдикція
Щодо оцінки рішення Антимонопольного комітету України про надання дозволу на концентрацію, прийнятого на підставі правочину, визнаного судом недійсним
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ «Харківобленерго» звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, АМК), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - SMART HOLDING (CYPRUS) LTD (СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД); далі - Компанія), про:
- визнання недійсним та скасування рішення Комітету від 14.12.2023 № 352-р «Про перегляд рішення Комітету від 28.10.2021 № 594-р» (далі - Рішення № 352-р), яким залишено без змін рішення Комітету від 28.10.2021 № 594-р (далі - Рішення № 594-р) про надання дозволу Компанії на придбання акцій АТ «Харківобленерго», що забезпечує перевищення 25% голосів у вищому органі управління названого товариства, з моменту прийняття;
- зобов`язання Комітету повторно розглянути заяву уповноваженого представника АТ «Харківобленерго») про перегляд та скасування Рішення № 594-р про надання дозволу Компанії на придбання акцій названого товариства, що забезпечує перевищення 25% голосів у вищому органі управління АТ «Харківобленерго» (далі - заява) на підставі абзацу другого частини першої статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2210).
Рішенням господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Ураховуючи, зокрема, статтю 19 Конституції України, приписи Закону № 2210, Закону України «Про Антимонопольний комітет України», під час прийняття рішення АМК має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватись принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймати своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правових приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості.
Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб'єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) АМК поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону № 2210.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 2210 органи АМК з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі: якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону; якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, вже не існують; невиконання суб'єктом господарювання умов угоди про врегулювання справи щодо припинення порушення та усунення причин його виникнення, усунення наслідків порушення; якщо угода про врегулювання справи порушує публічний порядок; наявності інших підстав, передбачених законами України.
Із правового контексту наведених норм вбачається, що рішення органу АМК може бути переглянуте лише у випадках, визначених законом, зокрема за умови його прийняття на підставі недостовірної інформації та/або у випадку коли істотні обставини не були і не могли бути відомі Комітету, що зумовило прийняття незаконного та/або необґрунтованого рішення
За своєю суттю процедура, встановлена пунктом 1 частини першої статті 58 Закону № 2210 передбачає, що віднайдено фактичні дані, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату розгляду заяви. Тобто, існують такі фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу прийнятого АМК рішення.
За змістом частини першої статті 216, частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
ВИСНОВКИ: за своєю правовою природою недійсність правочину є юридичним матеріально-правовим фактом, який впливає не лише на оцінку АМК впливу на певний ринок та допустимість концентрації без порушення законодавства, але і на дотримання як суб`єктом господарювання, так і самим АМК всіх врегульованих нормами законодавства способу, порядку та процедур, необхідних для надання дозволу суб`єкту звернення про надання дозволу на концентрацію. Зокрема, як щодо обов`язку самого заявника здійснювати подання в АМК достовірної та повної інформації згідно з вимогами Закону № 2210 та Положення про порядок подання та розгляду заяв про попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання, затвердженого розпорядженням АМК від 19.02.2002 № 33-р, так і обов'язку АМК всебічно та повно з`ясовувати обставини на підставі належним чином підтверджених, викладених у заяві про надання дозволу на концентрацію обставин.
Очевидно, що така достовірність не може ґрунтуватися на недійсних правочинах.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень АМК, вимоги до рішень АМК, дотримання антимонопольного законодавства
