Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 квітня 2025 року
у справі № 190/1598/22
Цивільна юрисдикція
Щодо необхідності мотивування апеляційним судом свого висновку про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селищної ради про визнання права на земельну частку (пай).
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою апеляційного суду клопотання прокурора в інтересах держави в особі селищної ради про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У пункті 3 частини першої статті 260 ЦПК України вказано, що ухвала, що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
В ухвалі суд апеляційної інстанції обмежився лише одним реченням, зазначивши, що «Розглянувши клопотання про поновлення строку, матеріали справи, вважаю, що строк на оскарження районного суду може бути поновлено».
Тобто суд апеляційної інстанції взагалі не надав правову оцінку аргументам заявника апеляційної скарги щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, формально відкривши апеляційне провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції не встановив поважні причини значного пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не з'ясував, чи наявні правові підстави для його поновлення, чи не свідчить таке поновлення про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження судового рішення здійснюється у тому самому процесуальному порядку, що й стороні у справі, мотивуючи це.
ВИСНОВКИ: апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: вимоги до судових рішень, поважність причин пропуску процесуального строку, вмотивованість судового рішення
