Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Окремою ухвалою
від 05 лютого 2025 року
у справі № 757/29209/22-ц[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо недотримання фінансовими установами викладеної у приписі речення першого ч. 6 ст. 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» гарантії прав окремих груп споживачів фінансових послуг
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , у якому просив:
- визнати неправомірними пред'явлення банком вимоги сплатити прострочену заборгованість і достроково повернути споживчий кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом і неустойкою, а також нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів за договором про іпотечний кредит від 7 лютого 2020 року, починаючи з 24 лютого 2022 року;
- зобов'язати банк списати будь-які неустойки (штраф, пеню), нараховані з 24 лютого 2022 року, за невиконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит;
- зобов'язати банк звільнити позивача від обов'язку погашати основну суму іпотечного кредиту та нараховані відсотки за ним до деокупації міста Маріуполя Донецької області.
16 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову: зобов'язав банк звільнити позивача від обов'язку погашати основну суму іпотечного кредиту за договором про іпотечний кредит і нараховані проценти за ним до деокупації міста Маріуполя; у задоволенні інших вимог відмовив.
21 березня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову за апеляційною скаргою банку про залишення без змін рішення суду першої інстанції у частині задоволеної вимоги.
5 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду задовольнив частково касаційну скаргу банку: скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволеного позову та закрив провадження у справі в цій частині. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що на позивача поширюються гарантії, визначені у реченні першому частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII, щодо звільнення від обов'язку сплати основної суми іпотечного кредиту та відсотків за ним до деокупації міста Маріуполя. Тому банк не може ні вимагати від позивача погасити цей кредит і відсотки, ні надсилати позивачеві будь-які вимоги та повідомлення про необхідність внесення платежів за договором про іпотечний кредит.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом припису речення першого частини шостої статті 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) він визначає умови, за яких боржник за кредитним договором (зобов'язання за яким забезпечене іпотекою, об'єктом (предметом) якої є майно відповідної площі, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення іпотечного договору була тимчасово окупована) може бути звільнений від виконання цивільного обов'язку за кредитним договором на строк тимчасової окупації відповідної території.
Суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу (стаття 420 ЦПК України).
Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України).
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення (частина п`ята статті 262 ЦПК України).
Національний банк України виконує, зокрема, такі функції: здійснює захист прав споживачів фінансових послуг, що надаються банками, а також іншими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України; здійснює нагляд за додержанням банками, іншими фінансовими установами, особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) та вимог, встановлених законодавством, щодо забезпечення доступності фінансових та супровідних послуг для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (пункти 34 і 34-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України»).
Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків - у формах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», безпосередньо або через створений ним Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайта платіжної інфраструктури (абзац другий частини першої статті 61 Закону України «Про Національний банк України»).
За змістом абзацу четвертого частини першої статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» адміністративне регулювання діяльності банків Національний банк України здійснює, зокрема, у виді нагляду за діяльністю банків.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, відповідальних осіб банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності (частина п'ятнадцята статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
ВИСНОВКИ: Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу Національного банку України на необхідність перевірки фактів недотримання фінансовими установами викладеної у приписі речення першого частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII гарантії прав окремих груп споживачів фінансових послуг (зокрема фактів надсилання боржникам, на яких поширюється відповідна гарантія, вимог сплатити основну суму іпотечного кредиту та нараховані за ним відсотки або погасити таку заборгованість достроково).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим тимчасово окупованих територій, іпотечне зобов'язання, правовідносини з банками
