Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 листопада 2025 року
у справі № 223/53/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для заміни кредитора у виконавчому провадженні стосовно поручителя у випадку заміни кредитора у виконавчому провадженні стосовно основного боржника
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулося до суду, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», приватний виконавець, відділ державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1, ОСОБА_2, з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Ухвалою суд першої інстанції заяву задовольнив частково. Замінив стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ (правонаступником якого є АТ «ПУМБ») заборгованості за кредитним договором у розмірі 317 721,06 грн, сплачений судовий збір у розмірі 3 177,21 грн, судові витрати, пов'язані з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідачів на суму 420 грн, з АТ «ПУМБ» на ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС». Відмовив у задоволенні іншої частини вимог заяви.
Постановою апеляційний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Перехід процесуальних прав і обов`язків у справі, виконавчому провадженні до процесуального правонаступника безпосередньо залежить від переходу до нього матеріальних прав та обов`язків, зокрема права вимоги у зобов'язанні внаслідок його відступлення.
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора. Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків.
Обставина непередання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов`язані з невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав на не є взаємозалежними.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
В частинах першій та другій статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
ВИСНОВКИ: суд першої інстанції встановив, що новий кредитор надав до суду договір відступлення права вимоги та реєстр боржників, боржником в якому зазначена лише ОСОБА_1 за кредитним договором. Водночас, кредитор не надав доказів передання права вимоги за договором поруки.
Ненадання доказів відступлення права вимоги за договором поруки унеможливлює надання судами першої та апеляційної інстанцій надати оцінку чинності права вимоги за договором, оскільки процесуальний закон унеможливлює здійснювати заміну кредитора правонаступником на підставі припущень.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження стосовно поручителя.
Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до надання суб'єктивної оцінки обставинам та доказам у справі, оскільки заявник не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо недостатності умов договору відступлення прав вимоги та реєстру боржників, вважаючи, що у разі надання доказів відступлення права вимоги стосовно боржника за кредитним договором відступлення права вимоги за договором поруки з огляду на примітку у договорі відступлення права вимоги відбувається на безумовній основі. Однак колегія суддів відхиляє такі доводи з мотивів унеможливлення у такий спосіб перевірки судами чинності права вимоги за договором поруки, яке передавалося новому кредитору.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: слідування прав, зміст договору відступлення права вимоги, правовий статус поручителя, стягнення боргу
