Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 червня 2025 року
у справі № 201/2056/22
Цивільна юрисдикція
Щодо визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
ФАБУЛА СПРАВИ
Позивачі, які є спадкоємцями боржника, звернулися до суду з позовом до банку про повернення безпідставно набутих коштів, сплачених спадкодавцем на виконання нікчемного пункту кредитного договору.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції кредитором (відповідачем) було заявлено про сплив позовної давності.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 ЗаконуУкраїни «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
З огляду на актуальні правові висновки Верховного Суду щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, ефективним способом захисту є вимога про повернення виконаного на підставі положень частин першої, третьої статті 1212 ЦК України.
Початок перебігу позовної давності визначається у статті 261 ЦК України.
Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Отже, за загальним правилом, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частину першу статті 261 ЦК України належить застосовувати для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред`явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину).
Водночас, відповідно до частини третьої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Частина третя статті 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно частини першої статті 261 ЦК України. Законодавець у частині третій статті 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину.
Спадкування не перериває та не поновлює позовної давності, спадкуванням є лише перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тому закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочину поширюється не тільки на сторони нікчемного правочину, а й на їхніх правонаступників.
Вимоги позивачів стосуються застосування наслідків нікчемного правочину, повернення сплачених спадкодавцем грошових коштів, тому посилання позивачів на те, що позовна давність розпочалася після прийняття ними спадщини (з моменту, коли вони дізналися про порушення своїх прав) та/або з моменту досягнення позивачами повноліття, є помилковими та не заслуговують на увагу, оскільки в такому випадку позовна давність розпочинається з моменту виконання нікчемного правочину - 24 травня 2007 року. Слід також врахувати, що останній платіж за нікчемним правочином було здійснено спадкодавцем 22 грудня 2016 року. Звернувшись до суду із цим позовом у березні 2022 року, позивачі пропустили позовну давність.
ВИСНОВКИ: для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (зокрема, абзац 1 частини першої статті 216 ЦК України, пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України), яка пред`явлена стороною (її правонаступниками), належить застосовувати частину третю статті 261 ЦК України. Перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред`явлена стороною (її правонаступниками) такого правочину, пов`язується саме з початком виконання нікчемного правочину (першої дії), незалежно від того, чи було такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Початок перебігу позовної давності стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність кредитного договору, правила обчислення позовної давності, кондикційні зобов'язання, захист прав спадкоємців
