Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2026 року
у справі № 351/1781/20
Цивільна юрисдикція
Щодо переважного права спадкоємців, які із спадкодавцем були співвласниками майна, на виділ їм у натурі цього майна (ч. 2 ст. 1279 ЦК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та виділення його в натурі.
ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, міської ради про визнання права власності на спадкове майно та виділення його в натурі.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Переважні права супроводжують заключний етап спадкових правовідносин і є логічним продовженням статті 1278 ЦК України, оскільки питання про здійснення переважних прав може ставитися на стадії поділу спадкового майна, виділу з нього частки чи перерозподілу спадщини, якщо майно збереглося у натурі, тобто здійснення спадкових прав спадкоємцями, які набули право на спадкування та прийняли спадщину.
Аналіз статті 1279 ЦК України, так й інших норм спадкового права, дозволяє змоделювати декілька ситуацій крізь призму допустимості виникнення у спадкоємців переважних прав: (1) складення заповіту, в якому визначено кілька спадкоємців із розподілом всієї спадщини між ними за відсутності осіб, які можуть спадкувати за правилами про обов'язкову частку у спадщині. За такого випадку переважні права у спадкоємців виникати не можуть, оскільки вони суперечили б волі спадкодавця. Адже останній розподілив всю спадщину на свій власний розсуд; (2) складення заповіту на користь одного спадкоємця (за відсутності осіб, які можуть спадкувати за правилами про обов'язкову частку) або у разі наявності одного спадкоємця за законом. У цих випадках, коли є лише один спадкоємець, ставити питання про переважні права було б алогічно, тому що сутністю такого права «продиктована» необхідність наявності хоча б двох осіб, які могли б претендувати на реалізацію одного й того ж права; (3) складення заповіту, в якому визначено декілька спадкоємців, без зазначення часток кожного з них та за наявності осіб, які можуть спадкувати за правилами про обов`язкову частку У цьому випадку в останніх виникають переважні права. Тобто, якщо обов'язкові спадкоємці спадкуватимуть за правилами статті 1241 ЦК України, то їм передаватиметься майно з врахуванням статті 1279 ЦК України; (4) складення заповіту, в якому визначено декілька спадкоємців або один спадкоємець, однак розподілено не всі права та обов`язки, що переходять до кожного з них (нього). За такого випадку переважні права виникають; (5) відсутність заповіту і здійснення спадкоємцями спадкування на підставі закону також обумовлює наявність переважних прав.
Встановлення переважного права спадкоємців, які із спадкодавцем були співвласниками майна, на виділ їм у натурі цього майна (частина друга статті 1279 ЦК України) обумовлюється наявністю поміж спадкодавцем та спадкоємцем відносин спільної власності, що дозволяли спадкоємцю користуватися таким майном, утримувати його і, як наслідок, для такої особи за допомогою реалізації переважного права створюються передумови набути вказане майно в одноособову власність або ж мати більшу частку в праві на таке майно.
Для здійснення переважного права на виділ у натурі спільного майна, потрібно щоб до відкриття спадщини спадкоємець та спадкодавець були співвласниками. Оскільки у частині другій статті 1279 ЦК України не деталізується, на якому праві спільної власності мало належати майно, то допускається його перебування як у спільній частковій, так і у сумісній власності.
ВИСНОВКИ: встановлення переважного права спадкоємців, які із спадкодавцем були співвласниками майна, на виділ їм у натурі цього майна (частина друга статті 1279 ЦК України) обумовлюється наявністю поміж спадкодавцем та спадкоємцем відносин спільної власності, що дозволяли спадкоємцю користуватися таким майном, утримувати його і, як наслідок, для такої особи за допомогою реалізації переважного права створюються передумови набути вказане майно в одноособову власність або ж мати більшу частку в праві на таке майно.
Для здійснення переважного права на виділ у натурі спільного майна, потрібно щоб до відкриття спадщини спадкоємець та спадкодавець були співвласниками. Оскільки у частині другій статті 1279 ЦК України не деталізується, на якому праві спільної власності мало належати майно, то допускається його перебування як у спільній частковій, так і у сумісній власності.
Реалізація переважного права, тобто отримання в натурі цього майна, має відбуватися у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. Такими інтересами може бути, наприклад, відсутність іншого нерухомого майна для проживання, використання речі, що перебувала у спільній власності, для зайняття певною діяльністю. Не виключається й настання тих випадків за яких вартість частки в праві спільної власності більша за розміром його частки у спадщині. В такому разі спадкоємці можуть за допомогою договору як універсального регулятора цивільних відносин передбачити, що суб'єкт переважного права сплачує для інших спадкоємців компенсацію. У разі відсутності такої домовленості, то відповідний розмір компенсації визначає суд.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок спадкування, спадкування за заповітом, порядок поділу спадщини
