Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 25 березня 2021 року

у справі № 912/3514/20

Господарська юрисдикція

Щодо зменшення розміру судового збору у разі подання позову акціонером юридичної особи (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»)

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в ухвалах

від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20

від 06.01.2021 у справі № 927/579/19

від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19

від 18.05.2020 у справі 910/704/19

від 24.01.2020 у справі 915/923/15

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_2, як акціонер якому належить 10 і більше відсотків у статутному капіталі ПрАТ «Весна», звернувся до господарського суду з позовом в інтересах ПрАТ «Весна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих ПрАТ «Весна» його посадовою особою.

До позовної заяви ОСОБА_2 додано клопотання про зменшення розміру судового збору до 2 102,00 грн на підставі Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із значним розміром суми судового збору порівняно з доходами ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду зазначену позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду повернуто без розгляду позовну заяву та додані до неї документи на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала мотивована тим, що позивачем не усунено недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі, не надано доказів сплати судового збору в розмірі 610 152,46 грн.

Постановою апеляційного господарського суду скасовано ухвалу господарського суду, справу направлено до господарського суду

ОЦІНКА СУДУ

Аналіз ч.ч. 1, 2 ст. 54 ГПК України дозволяє зробити висновок, що акціонер юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою; така юридична особа набуває статусу позивача у даному спорі із законодавчим обмеженням щодо реалізації нею процесуальних прав та обов`язків позивача у справі без погодження з акціонером, який звернувся з позовом в інтересах такої юридичної особи.

Тобто особою, яка подає позов в інтересах такої юридичної особи є власник (учасник, акціонер) юридичної особи, який у розумінні наведеної вище норми не являється позивачем, а є особою з особливим процесуальним статусом.

Положеннями ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.

З аналізу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

ВИСНОВКИ: приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

У цій справі позивачем є саме ПрАТ, а не фізична особа, яка подає позов в інтересах такої юридичної особи. З огляду на зазначене у місцевого господарського суду не було підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру судового збору.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: судові витрати, умови зменшення розміру судового збору, понесення судових витрат, врахування фінансового стану при сплаті судового збору