УХВАЛА

18 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/704/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020

за позовом адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича

до Антимонопольного комітету України

про визнання рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2020 (згідно зі штампом на конверті) адвокат Шаповалов Андрій Миколайович (далі - адвокат Шаповалов А.М., скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 зі справи № 910/704/19; направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Крім того, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору за розгляд касаційної скарги або розстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Дослідивши матеріали касаційної скарги адвоката Шаповалова А.М., Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 відмовлено адвокату Шаповалову А.М. у відкритті апеляційного провадження зі справи № 910/704/19 відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду, адвокат Шаповалов А.М. оскаржив її до Верховного Суду з мотивів прийняття судового рішення з порушенням норм процесуального права. Вказане, на думку скаржника, призвело до ухвалення помилкового судового акту, який ґрунтується на висновках, зроблених після неповного та необ`єктивного з`ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи. А тому скаржник вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Касаційний господарський суд вважає такі доводи скаржника помилковими, зважаючи на наступне.

Як вірно встановлено Північним апеляційним господарським судом 23.05.2019 адвокату Шаповалову А.М. відмовлено у задоволенні позовних вимог до Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) про визнання рішення недійсним.

18.06.2019 (згідно поштовою відміткою на конверті), не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

08.07.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн. Зазначену ухвалу скаржник отримав 11.07.2019, однак у встановлений судом термін недоліки апеляційної скарги не усунув.

16.09.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу адвоката Шаповалова А.М. на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у цій справі з доданими документами повернуто заявнику без розгляду. Вказану ухвалу скаржник отримав 23.09.2019, що підтверджується відомостями про вручення поштової кореспонденції за № 0411628651744 (№ 09.2-04/98310/19).

26.02.2020, тобто більш ніж через чотири місяці, адвокат Шаповалов А.М. повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду від 23.05.2019 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

17.03.2020 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу адвоката Шаповалова А.М. залишено без руху. Зазначений судовий акт апеляційної інстанції мотивований тим, що скаржником не порушено питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не наведено переконливих обставин та не надано на їх підтвердження відповідних доказів, які б підтверджували існування обставин, що перешкоджали адвокату Шаповалову А.М. звернутися повторно з апеляційною скаргою в найкоротший термін (з 23.09.2019 - отримано ухвалу від 16.09.2019). Поряд із цим оскільки скаржником не сплачено судовий збір за розгляд апеляційної скарги, в ухвалі зазначено про необхідність його сплати у розмірі встановленому законом.

07.04.2020 скаржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про усунення недоліків, у якій скаржник просив: поновити строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду від 23.05.2019 у цій справі; звільнити його від сплати судового збору; у разі відмови у звільненні, розстрочити сплату судового збору до прийняття судового рішення у справі.

Верховний Суд зазначає, що за частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення чи розстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що скаржник звертається з апеляційної скаргою не як фізична особа-позивач, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", а як адвокат Водночас, сам позивач у справі - адвокат Шаповалов А.М., в обґрунтуванні позову про визнання недійсним рішення АМКУ, зазначає, що АМКУ звертався до позивача до винесення спірного рішення, як до самозайнятої особи, в той час, як адвокат Шаповалов А.М. є суб`єктом господарювання, зареєстрованим як фізична особа-підприємець.

А отже, скаржник не належить до суб`єктів оскарження щодо яких можливо застосувати процедуру відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про звільнення чи розстрочення сплати судового збору, а також те, що зазначені в ухвалі суду від 17.03.2020 недоліки щодо необхідності сплати судового збору, скаржник не усунув.

Крім того, апеляційним господарським судом щодо доводів скаржника про поважність строку на апеляційне оскарження вірно встановлено наступне.

Вперше апеляційну скаргу подано (згідно поштового штемпеля на конверті) - 18.06.2019, тобто в межах встановленого законом процесуального строку, однак з недоліками (не сплачено судовий збір). Оскільки вказані недоліки залишилися не усунутими, суд апеляційної інстанції повернув скаргу адвокату Шаповалову А.М. разом із додатками.

Повторно скаржник звернувся з апеляційною скаргою після її повернення лише через чотири місяці та без клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що стало підставою для залишення даної апеляційної скарги без руху повторно.

Звертаючись із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги адвокат Шаповалов А.М. зазначив, що строк пропущено з поважних причин, оскільки у позивача відсутні кошти на сплату судового збору й зазначена сума перевищує 5% від річного доходу за попередній календарний рік. Вказане підтвердив довідкою форми ОК-5, виданою Пенсійним фондом України. Крім того, скаржник зауважив, що ці обставини є підставою для звільнення його чи відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Таким чином, Верховний Суд вважає, що Північний апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про неповажність доводів, наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так відсутність у скаржника коштів для сплати судового збору не може вважатися безумовною обставиною, що перешкоджала вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення. Тому скаржник мав довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Касаційний господарський суд встановив, що, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Шаповалова А.М. на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/704/19, апеляційний господарський суд керувався пунктом 4 частиною першою статті 261 ГПК України, за змістом якого якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відтак правильне застосування судом попередньої інстанції норм ГПК України під час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Шаповалова А.М. на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/704/19, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Поряд і з цим, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010).

У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v.(№ 21920/93, § 48, ЄСПЛ, від 23.10.1996) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Шаповалова А.М. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 зі справи № 910/704/19 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для розгляду клопотання адвоката Шаповалова А.М. про розстрочення чи звільнення від сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, оскільки вказаний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, частиною другою статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 зі справи № 910/704/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова