-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Ухвала суду 27.12.2023
Ухвала суду 30.08.2021
Постанова 02.06.2021
Ухвала суду 17.05.2021
Ухвала суду 05.05.2021
Ухвала суду 19.04.2021
Ухвала суду 30.03.2021
Постанова 17.03.2021
Ухвала суду 15.02.2021
Ухвала суду 28.01.2021
Рішення 12.01.2021
Ухвала суду
06.01.2021Ухвала суду 15.12.2020
Ухвала суду 26.11.2020
Постанова 25.11.2020
Ухвала суду 27.10.2020
Ухвала суду 08.10.2020
Ухвала суду 06.10.2020
Ухвала суду 21.09.2020
Ухвала суду 30.07.2020
Ухвала суду 05.12.2019
Ухвала суду 19.11.2019
Ухвала суду 21.10.2019
Ухвала суду 09.10.2019
Ухвала суду 04.09.2019
Ухвала суду 03.09.2019
Ухвала суду 16.07.2019
Ухвала суду
Справа № 927/579/19
УХВАЛА
06 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 927/579/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Декс - 2005" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 (головуючий суддя Коробенко Г.П. судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) у справі № 927/579/19 Господарського суду Чернігівської області
за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Декс - 2005"
про стягнення 58 272,99 грн,
ВСТАНОВИВ:
17.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Декс - 2005" подало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі № 927/579/19, яку ухвалену за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2019 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Проте, зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не зазначено відповідної підстави при касаційному оскарженні судового рішення, зазначеного у пункті 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із посиланням на частину 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В тексті касаційної скарги заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", яке мотивоване тим, що підприємство немає доходу з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року, а також і у 2020 році. При цьому, скаржник зазначає, що майно підприємства з 2007 року заставлено в іпотеку і відтоді підприємство майном не користується і немає доходу. Зважаючи на рішення суду першої інстанції, на думку скаржника, існує висока імовірність, що отримає позитивне рішення суду касаційної інстанції і судові витрати присудять позивачу.
На підтвердження вказаних доводів, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано копію податкової декларації за 2019 рік, фінансову звітність малого підприємства та Інформацію про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та звільнення скаржника від сплати судового збору з огляду на те, що приписи пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" поширюються для позивачів, які є фізичними особами. В даному випадку, скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Декс - 2005" є юридичною особою.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов, передбачених в частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, у зв`язку з відсутності підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Крім того, положенням статті 291 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Згідно положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам даної справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини 2 статті 42, частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом; у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальних обов`язків скаржника.
Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України).
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України та надіслати копію касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам даної справи.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Підсумовуючи вище викладене, cуд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції:
1) касаційну скаргу в новій редакції з урахуванням вищенаведених недоліків;
2) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам справи;
3) документ на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декс - 2005 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі № 927/579/19 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Суховий В.Г.
скопійовано
-
скопійовано
-
