Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 213/5101/19
провадження № 61-18946св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
третя особа - профспілка «Професійна спілка чесних працівників»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів:
Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»), Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа - профспілка «Професійна спілка чесних працівників», про скасування спільної постанови від 16 вересня 2019 року № 29 та поновлення дії пункту 7.4 колективного договору
в редакції, що діяла до прийняття вказаної спільної постанови.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працює в ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» з 2008 року. 12 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання зобов`язань відповідно до пункту 7.4 Колективного договору на 2014-2015 роки між ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та профспілковим комітетом Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - колективний договір) стосовно добровільного медичного страхування працівників відповідача за його (відповідача) рахунок. Листом від 10 жовтня 2019 року № 14/8561 позивача повідомлено, що відповідно до спільної постанови від 16 вересня 2019 року № 29 пункт 7.4 колективного договору було викладено в іншій редакції: «Проводити добровільне медичне страхування працівників Товариства за рахунок коштів Товариства згідно з договором про добровільне медичне страхування та на умовах, встановлених Положенням про порядок функціонування системи соціальних пакетів «Мій вибір». Позивач вважав, що прийняття спільної постанови від 16 вересня
2019 року № 29 було проведено з порушенням законодавства. Ця постанова порушує гарантовані колективним договором соціальні гарантії, у тому числі порушує його (позивача) права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа - профспілка «Професійна спілка чесних працівників», про скасування спільної постанови
№ 29 від 16 вересня 2019 року та поновлення дії пункту 7.4 колективного договору в редакції, що діяла до прийняття вказаної спільної постанови, закрито.
Роз`яснено позивачу, що порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) визначено положеннями розділу ІІ Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 256 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що на відміну від індивідуальних, колективні трудові спори - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, а тому до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення. Суд врахував правовий висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня
2019 року у справі № 428/7753/15-ц.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд не перевірив доводів позивача про те, що цей спір є індивідуальним трудовим спором, позов поданий з метою захисту права особисто позивача як фізичної особи - працівника ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»; відповідне обґрунтування в оскаржуваній ухвалі місцевий суд не навів. Крім того, апеляційний суд зазначив, що, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 428/7753/15-ц, місцевий суд не взяв до уваги, що позивачем у вказаній справі є первинна профспілкова організація і позов заявлений на захист прав трудового колективу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 грудня 2020 року представник ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - адвокат Новіков М. О. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року та залишити в силі ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що за всіма ознаками цей спір підпадає під визначене законом поняття колективного трудового спору, який, на відміну від індивідуального, є спором непозовного провадження між найманим працівником і власником чи уповноваженим ним органом, в якому йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Підставою касаційного оскарження цього судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 479/58/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі
№ 916/2721/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року поновлено ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи з Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
18 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Колегія суддів бере до уваги аргументи, наведені у касаційній скарзі, з огляду на таке.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», в якому просив відновити становище, яке існувало до прийняття спільної постанови
від 16 вересня 2019 року № 29, поновити дію пункту 7.4 колективного договору в редакції, що діяла до прийняття вказаної спільної постанови, скасувати спільну постанову від 16 вересня 2019 року № 29.
Спірні правовідносини виникли з приводу дії пункту 7.4 колективного трудового договору.
Згідно з нормами статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових
і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва
і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, яка складається із представників сторін та утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні - у триденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін. У разі потреби примирна комісія: залучає до свого складу незалежного посередника; консультується із сторонами колективного трудового спору (конфлікту), центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими заінтересованими органами.
Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п`ятиденний строк з моменту утворення комісії строк. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.
Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов`язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням. При цьому, згідно із статтею 13 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі і зобов`язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством.
Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, крайнім з яких відповідно до статті 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та статті 44 Конституції України є право на страйк.
Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачено у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають
у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір виник між найманим працівником та підприємством, а предметом позову є поновлення дії пункту 7.4 колективного договору.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на відміну від індивідуальних, колективні трудові спори, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, а отже суд першої інстанції не порушив права позивача на вільний доступ до правосуддя.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 29 травня
2019 року у справі № 479/58/19 (провадження № 61-7495св19), від якого не відступили у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 916/2721/18 (провадження № 12-64гс19) та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 428/7753/15-ц (провадження
№ 61-28163св18).
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року
у справі № 428/7753/15-ц, не взяв до уваги, що позивачем у вказаній справі
є первинна профспілкова організація і позов заявлений на захист прав трудового колективу, є неприйнятними, оскільки сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року та залишення в силі ухвали Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року, судові витрати в розмірі 1 681,60 грн, понесені ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».
Керуючись статтями 141, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року скасувати та залишити в силі ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» 1 681,60 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
