- Звіт за результатами проведення незалежної оцінки вартості житлової шести кімнатної квартири № 111 загальною площею 359,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3 , який виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» з датою оцінки 06.06.2019, можливо класифікувати за ознаками, встановленими п. 67 Національного стандарту №1, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

11. Також, судом апеляційної інстанції, задоволено клопотання позивача та призначено у справі №640/11311/19 повторну судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено іншому експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та поставлено такі питання : яка ринкова вартість нерухомого майна, а саме: квартири №111, загальною площею 359, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3 , станом на 06.06.2019 року; чи відповідає Звіт про визначення вартості квартири 111, загальною площею 359, 3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3, від 06.06.2019 року, зроблений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» в особі ОСОБА_1, вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і може бути використаний?

12. 15.03.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експертів Іллі Герасименка та Дем`яна Псярнецького №19733/20-42/19734/20-43 від 02.03.2021 за результатами проведення повторної судової оціночно-будівельної експертизи.

13. Відповідно до висновку експертів Іллі Герасименка та Дем`яна Псярнецького: ринкова вартість нерухомого майна, а саме квартири № 111, загальною площею 359,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3, станом на 06.06.2019, без урахування ПДВ становить 12 360 565 грн.; звіт за результатами проведення незалежної оцінки вартості житлової шести кімнатної квартири № 111 загальною площею 359,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3, який виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Приватна експертна служба" з датою оцінки 06.06.2019, можливо класифікувати за ознаками, встановленими п. 67 Національного стандарту № 1, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право державного виконавця призначити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання закріплено у ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. від 23.04.2019 року про визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №58713777, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

15. Також, оскільки обґрунтованість оцінки вартості майна, отриманої приватним виконавцем на підставі Звіту за результатами проведення незалежної оцінки вартості житлової шести кімнатної квартири № 111 загальною площею 359,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3, який виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба», підтверджується Висновками судової оціночно-будівельної експертиз, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли переконання про необґрунтованість позовних вимог і в цій частині.

16. Суди дійшли висновку, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

17. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовної вимоги про визнання неправомірними результатів вчинення вартості та оцінки майна, отриманих приватним виконавцем на підставі постанови від 23.04.2019 року про визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №58713777 з огляду на встановлені по справі обставини.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У уточнюючій заяві до касаційної скарги підставою касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної застосовано норму права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлених в постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №520/2218/2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18.

18.1. Скаржник не погоджується з посиланням суду апеляційної інстанції на висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 щодо не можливості оскарження звіту про оцінку майна у цій справі.

18.2. Посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, позивач просив скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

18.3. Касатор вимоги касаційної скарги обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Так, касатор зазначив про незаконність залучення приватним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності зважаючи на те, що останній не вправі виступати замовником проведення оцінки в силу положень ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Також вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не враховали, що оцінювачі, які підписали звіти, і відповідно безпосередньо проводили оцінку, не з`являлися для огляду нерухомості, а ринкова вартість об`єкта оцінки за виконавчим провадженням суттєво занижена. Посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанції рецензії, поданої Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ.

19. Відповідач та треті особи надали заперечення на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

19.1. На їх думку дії приватного виконавця щодо проведення оцінки вартості нерухомого майна в рамках виконавчого провадження №58713777 є правомірними, оскільки законодавством передбачено звернення до суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у разі здійснення оцінки нерухомого майна.

20. Колегія суддів перевірячи рішення судів першої та апеляційної інстанції та обґрунтованість висновків відповідача, зазначає наступне.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Частиною першою статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

23. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

24. У відповідності до частини 1 статті 19 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, серед іншого, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

25. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

26. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

27. У відповідності до частини 1, абзаців 1-3 частини 2 статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

27.1. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

27.2. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

28. За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

29. За приписами частини п`ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

30. Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

31. Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України від 02 червня 2016 року Закону України «Про виконавче провадження», для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

32. У відповідності до частини 3 статті 20 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

33. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ (далі - Закон №2658-ІІІ).

34. Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

35. Згідно з статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

36. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

37. Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина 1 статті 10, частина 1 статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» № 2658-III).

38. Частиною другою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

39. Статтею 32 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

40. Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі - Стандарт).

41. Відповідно до пункту 1 Стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

42. Пунктом 3 поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема: вартість - еквівалент цінності об`єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу; строк експозиції - строк, протягом якого об`єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів; ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об`єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.

43. Відповідно до пункту 11 Стандарту оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна.

43.1. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

44. Згідно з п. п. 35, 38 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

44.1. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: - витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); - дохідний; - порівняльний.

44.2. Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

45. Пункти 16, 47 даного Національного стандарту визначають, що визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу грунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

46. Згідно з пунктом 56 Національного стандарту №1, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

47. Частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

47.1. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N460-IX).

49. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.

50. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у квітні 2021 року.

51. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.

52. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

53. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку, про правомірність постанови приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. від 23.04.2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №58713777 та підтвердили обґрунтованість оцінки вартості майна приватним виконавцем на підставі Звіту за результатами проведення незалежної оцінки вартості, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» та підтверджується Висновком судової оціночно-будівельної експертизи.

54. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду погоджується із вказаними висновками та дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

55. Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок примусового виконання за виконавчим документом - виконавчим написом нотаріуса. Учасником цих правовідносин є приватний виконавець, який уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень, а отже, спір має вирішуватися в порядку КАС України.

56. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

57. За правилами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.

58. Порушення, допущені саме приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень щодо визначення вартості чи оцінки майна підлягають перевірці під час оскарження у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» дій та рішень приватного виконавця.

59. Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання приватним виконавцем виконавчого напису нотаріуса, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» дії та рішення приватного виконавця по оцінці можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб`єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа.

60. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі 821/197/18 та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2020 року у справі № К/9901/15814/20.

61. Зазначене спростовує доводи касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом норм права відбулося без урахування висновків, висловлених у цих постановах суду.

62. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо можливості оскарження звіту про оцінку майна у цій справі колегія суддів також бере до уваги наступне.

63. Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 зазначено, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

64. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.»

65. Оцінюючи доводи позивача виходячи із зазначеного правового регулювання у цих постановах Великої Палати Верховного Суду, посилання позивача щодо їх неврахування судом апеляційної інстанції, як таких, які підтверджують можливість окремого оскарження у рамках цієї справи звіту щодо вартості майна, Верховний Суд вважає їх безпідставними, оскільки наведеними правовими позиціями не підтверджується довід позивача, що звіт , як результат визначення вартості та оцінки майна, отриманий приватним виконавцем під час виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого документа може бути самостійним предметом спору за правовідносинами у цій справі з урахуванням її суб`єктного складу сторін та учасників.

66. Перевіряючи висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Варава В.С. при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначені діючим законодавством України.

67. Згідно ч. 3 ст. 57 Закону №1404-VIII, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

68. Також, згідно зі ст. 20 Закону №1404-VIII для проведення оцінки майна залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання. Суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання зобов`язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові.

69. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та приходить до висновку, що враховуючи приписи п. 15 ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 20 Закону №1404-VIII залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання є правом приватного виконавця, що встановлене вказаними нормами.

70. З огляду на викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності у відповідача права бути замовником оцінки майна та необхідності керуватися в даному випадку вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»

71. Стосовно посилань касатора на невідповідність висновку про оцінку майна, складеного ТОВ "Приватна експертна служба" в особі Кирилюк П.В. 06.06.2019 року щодо майна, а саме: квартири № 111, загальною площею, що знаходиться за адресою: м. Київ , вул. Галі Тимофєєвої, 3, колегія суддів зазначає наступне.

72. Як вказувалось, за висновком про незалежну оцінку майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Приватна експертна служба", вартість об`єкту оцінки становить 12 578 779 грн., з чим не погоджується позивач. Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав суду рецензією на Звіт про оцінку майна.

73. У цій рецензії, зокрема, зазначено, що оскаржуваний Звіт не відповідає п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади майна і майнових прав».

74. Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

75. Колегія суддів вбачає, що Звіт про оцінку майна від 15 травня 2019 року, відповідає зазначеним вимогам, що спростовує сумніви позивача щодо неналежності Звіту вимогам закону.

76. Зазначеним звітом також спростовуються посилання позивача щодо не проведення суб`єктом оціночної діяльності огляду об`єкта оцінки ( аркуші № 12-13 зі Звіту про оцінку майна), у додатках до вказаного звіту містяться фотографії об`єкта оцінки, а також інформація про об`єкти порівняння, використані в рамках порівняльного підходу.

77. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

78. Наведене свідчить про те, що письмовий звіт надається суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання в межах обсягу питань, що містяться в постанові. Огляд об`єкта оцінки було проведено повно, що підтверджується змістом звітів про оцінку майна.

79. Щодо посилань позивача на те, що вартість об`єкту оцінки є заниженою, колегія суддів зазначає наступне.

80. За змістом ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

81. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

82. Згідно з п. п. 35, 38 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

82.1. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: - витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); - дохідний; - порівняльний.

83. Пункти 16, 47 даного Національного стандарту визначають, що визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу грунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

83.1. Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

84. З наданого сторонами Звіту вбачається, що суб`єктом оціночної діяльності проведено попередній аналіз спеціалізованих інформаційних сайтів з купівлі-продажу нерухомого майна.

85. Так, оцінювачем проведено аналіз інформації щодо продажу подібного нерухомого майна на вторинному ринку та підібрано подібні об`єкти для порівняння.

86. Крім того, судами встановлено, що Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ не подано висновки про вартість майна в рамках виконавчого провадження № 58713777 про звернення стягнення з ТОВ «Фірма Т.М.М. на користь АТ «Укрсоцбанк» майна, хоча відповідно до положень статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник наділений повноваженнями подавати додатково: матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні письмові пояснення і т.д.

87. Скаржник також не спростовує отримання від відповідача матеріалів звіту після його виготовлення.

88. Також колегія суддів бере до уваги отримані судом висновки за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи квартири загальною площею 359,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул Галі Тимофєєвої, 3, що призначалися за клопотаннями позивача судами першої та апеляційної інстанції та наданий КНДІСЕ. В результаті проведення судових експертиз можливо класифікувати за ознаками, встановленими п. 67 Національного стандарту № 1, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

89. Наведене в сукупності свідчить, що державний виконавець після проведення всіх необхідних виконавчих дій, зокрема, у десятиденний строк після вчинення опису та накладення арешту на майно, зазначене у виконавчому документі, виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба».

90. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про дотримання виконавцем вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" щодо проведення оцінки майна.

91. Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, вже були оцінені судом апеляційної інстанції та визнані такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, а отже висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

92. Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у позовний заяві, які належним чином перевірені судами попередніх інстанції та зводяться до їх переоцінки.

93. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій.

94. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходив з того, що всі доводи позивача були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду не має.

95. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2021 року по справі № 640/11311/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська