УХВАЛА
15 листопада 2019 року
Київ
справа №640/11311/19
адміністративне провадження №К/9901/29090/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року за заявою Фірми «Т.М.М.» ТОВ про вжиття заходів забезпечення позову у справі №640/11311/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.» ТОВ до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, треті особи: акціонерне товариство «Укрсоцбанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба» про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Фірма «Т.М.М.» ТОВ звернулась до суду з позовом в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. від 23 квітня 2019 року про визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 58713777; визнати неправомірними результати визначення вартості та оцінки майна, отримані приватним виконавцем на підставі постанови від 23 квітня 2019 року про визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 58713777.
До суду першої інстанції надійшла заява Фірми «Т.М.М.» ТОВ про забезпечення позову. Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених матеріальних прав та інтересів позивача, в разі задоволення позову, в зв`язку з реалізацією належного позивачу на праві власності нерухомого майна - квартири №111 за ціною , що є значно нижчою від ринкової вартості такого майна.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 7858, вчиненого 20 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. (виконавче провадження № 58713777); заборонено приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Вараві Р.С. та іншим особам, у тому числі Державному підприємству «СЕТАМ», вчиняти дії, направлені на реалізацію нерухомого майна, яке належить на праві власності Фірмі «Т.М.М.» ТОВ, а саме: квартири № 111 загальною площею 359,3 що розташована за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, будинок 3.
У поданій касаційній скарзі представник третьої особи АТ «Укрсоцбанк» просить скасувати оскаржувану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року та прийняту за наслідками її перегляду постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Предметом оскарження цій справі є судові рішення про забезпечення позову.
Пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України встановлено що суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 12 липня 2019 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду. У разі завершення процедури реалізації майна позивача, яка вже була розпочата відповідачем на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову, до вирішення спору по суті заявлених ним позовних вимог, його майнові права та охоронювані законом інтереси можуть бути порушені, що значно ускладнить виконання рішення суду в цій справі та ефективного захисту і поновлення його прав, за захистом яких він звернувся до суду, а отже, є правовою підставою, прямо передбаченою пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та ДП «СЕТАМ» вчиняти дії, спрямовані на реалізацію відповідного нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року за заявою Фірми «Т.М.М.» ТОВ про вжиття заходів забезпечення позову у справі №640/11311/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
А.Г. Загороднюк,
Судді Верховного Суду
