ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
30 липня 2021 року Справа № 903/620/21 Суддя Господарського суду Волинської області Якушева І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дверна та фурнітурна дистрибуція про забезпечення позову б/н від 26.07.2021 (без виклику сторін),
в с т а н о в и л а:
28.07.2021 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 26.07.2021 ТзОВ Дверна та фурнітурна дистрибуція до Фізичної особи підприємця Смолярчука Петра Миколайовича про стягнення 2 052 703,73 грн. збитків.
28.07.2021 до Господарського суду Волинської області надійшла заява б/н від 26.07.2021 ТзОВ Дверна та фурнітурна дистрибуція про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову від 26.07.2021 ТзОВ Дверна та фурнітурна дистрибуція просить вжити заходи забезпечення позову:
- шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні фізичній особі-підприємцю Смолярчуку Петру Миколайовичу на поточному рахунку IBAN НОМЕР_1 в AT КБ «Приватбанк» у розмірі позовних вимог: 2 052 703,73 грн, а також на будь-які інші грошові кошти, які містяться (знаходяться) на будь-яких інших банківських рахунках, які належать відповідачу, та які відкриті у будь-яких інших фінансових установах, та будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах суми позовних вимог;
- шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які зареєстровані та належать фізичній особі-підприємцю Смолярчуку Петру Миколайовичу, а саме:
- транспортний засіб RENAULT MAGNUM 480, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- транспортний засіб VOLVO FH 13.460, державний номерний знак НОМЕР_3 ;
- транспортний засіб RENAULT MAGNUM 480, державний номерний знак НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб RENAULT MAGNUM, державний номерний знак НОМЕР_5 .
На обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі призведе до суттєвого ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, позивач звертає увагу на необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та грошові кошти відповідача.
Зазначає, що відповідач за власною ініціативою не виходить на зв`язок з позивачем для вирішення питання щодо врегулювання спірної ситуації, не виступає з будь-якими пропозиціями чи проханнями щодо часткового погашення боргу, відстрочення виконання свого зобов`язання.
На думку заявника, така поведінка відповідача та тривалий строк порушення ним свого зобов`язання (більше 1 місяця) свідчить про відсутність у відповідача дійсних намірів виконати свої зобов`язання перед позивачем у добровільному (позасудовому) порядку, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач і в подальшому буде продовжувати ухилятися від виконання свого зобов`язання та може вчиняти дії, що унеможливлять виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Посилається на те, що за наявності у відповідача рухомого майна, єдиною можливістю для позивача задовольнити свої позовні вимоги є звернення стягнення за рахунок грошових коштів боржника (у разі їх наявності), а також за рахунок його рухомого майна; вважає, що виконання в майбутньому судового рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними на банківських рахунках відповідача грошові кошти у розмірі заявлених позовних вимог та чи не буде відповідач вчиняти дії щодо відчуження рухомого майна до вирішення спору по суті з метою ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем.
Вважає, що існує висока ймовірність того, що сума грошових коштів, яка, можливо, є у відповідача на момент пред?явлення позову, може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.
Вказує, що накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунках в банківських установах не призведе до блокування чи перешкоджання його господарській діяльності, оскільки арешту підлягають лише кошти виключно в межах суми вимог.
Щодо накладення арешту на транспортні засоби відповідача, то, на думку заявника, цей захід також не буде перешкоджати господарській діяльності відповідача, оскільки предметом можливого забезпечення є лише 4 із 45 транспортних засобів відповідача, а тому останній не буде обмежений у володінні, користуванні та розпорядженні іншими транспортними засобами.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
У відповідності із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Пунктами 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 роз`яснено про те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову шляхом подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення у випадку задоволення позову.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії подальшого виконання судового рішення.
Оцінивши обставини, викладені заявником в заяві про забезпечення позову, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, заявником не обґрунтовано, яким чином заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача пов`язані з предметом заявленого позову - стягнення збитків, та не доведено, яким чином невжиття такого заходу і ненакладення арешту на майно відповідача утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у справі про стягнення коштів.
Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача не є адекватним позовній вимозі стягнення з відповідача коштів (збитків).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У заяві заявник лише припускає, що на момент виконання рішення суду ( у разі його прийняття на користь заявника) існує висока ймовірність того, що сума грошових коштів, яка, можливо, є у відповідача на момент пред?явлення позову, може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення.
Жодних доказів, які б підтверджували таке припущення, заявник до заяви не подає.
Саме по собі посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази, не може бути підставою для задоволення заяви та забезпечення позову.
Таким чином, заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах ціни позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заявник не надав доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про те, що грошові кошти, належні відповідачу на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути чи зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду.
Враховуючи те, що предметом позовної вимоги ТзОВ Дверна та фурнітурна дистрибуція є стягнення з фізичної особи підприємця Смолярчука П.М. коштів (збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань за договором перевезення), заявник до заяви про забезпечення позову не подав доказів, які б свідчили про витрачання фізичною особою підприємцем Смолярчуком П.М. коштів не для здійснення розрахунків із заявником тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Здійснивши в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів заявника щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог про забезпечення позову, а також надавши оцінку доданим до заяви доказам, суд дійшов висновку про те, що заява ТзОВ Дверна та фурнітурна дистрибуція ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення підприємця Смолярчука П.М. від виконання рішення суду про стягнення збитків (у разі задоволення позову), а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання рішення. Заявник не надав належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти суб`єкта підприємницької діяльності, які знаходяться на поточному рахунку IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», та на будь-яких інших рахунках, навпаки, можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, до погіршення його майнового стану.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст.137 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у х в а л и в:
відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Дверна та фурнітурна дистрибуція про забезпечення позову б/н від 26.07.2021
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали: 30.07.2021.
Суддя І. О. Якушева
