ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 жовтня 2021 року Справа № 903/620/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/620/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна та фурнітурна дистрибуція", м. Одеса
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Ратне, Волинської області
про стягнення 2 052 703,73 грн. збитків,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: Федчик С.В. - адвокат (ордер серії АС №1024635 від 04.08.2021),
в с т а н о в и в:
28.07.2021 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 26.07.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна та фурнітурна дистрибуція" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 052 703,73 грн. збитків.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06/2021 від 02.06.2021 щодо своєчасного перевезення вантажу.
Ухвалою суду від 02.08.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.09.2021; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 06.09.2021 року.
30.08.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна та фурнітурна дистрибуція" б/н від 28.08.2021, в якій представник позивача просив суд забезпечити його участь в судовому засіданні 08.09.2021 об 11 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.
Ухвалою суду від 02.09.2021 заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна та фурнітурна дистрибуція" б/н від 28.08.2021 про участь у судовому засіданні 08.09.2021 по справі №903/620/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON було задоволено.
02.09.2021 від відповідача надійшов відзив б/н від 30.08.2021 на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову; дослідити у судовому засіданні оригінали електронних документів; допитати як свідка у судовому засіданні відповідача - ОСОБА_1; в порядку ч. 2 ст. 174 ГПК України зобов`язати позивача надати суду докази, які підтверджують обмін між ТзОВ "Дверна та фурнітурна дистрибуція" та ФОП ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти сканованими копіями договору надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06/2021 від 02.06.2021.
08.09.2021 позивач на електронну адресу суду надіслав відповідь на відзив б/н від 07.09.2021, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, вважає їх необгрунтованими та безпідставними.
В судовому засіданні 08.09.2021 суд розглянув викладені в прохальній частині відзиву клопотання відповідача.
Щодо клопотання відповідача дослідити у судовому засіданні оригінали електронних документів електронної пошти ФОП ОСОБА_1, роздруковані скріншоти.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше
У відповідності до ч. 1 ст. 209 ГПК України суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.
За приписами ч. 1 ст. 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
З метою об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи суд задовольнив клопотання представника відповідача про дослідження доказів: оригіналів електронних документів електронної пошти ФОП ОСОБА_1, роздруковані скріншоти яких додані до відзиву, на стадії розгляду справи по суті.
Щодо клопотання відповідача допитати як свідка у судовому засіданні відповідача ОСОБА_1
До відзиву на позов відповідач додав заяву свідка ОСОБА_1 , в якій свідок підтверджує, що готовий з`явитися до суду для підтвердження своїх свідчень.
Відповідно до ч. 3 ст. 87 ГПК України сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
З огляду на викладене, станом на час проведення підготовчого засідання 08.09.2021 клопотання не підлягало до задоволення, оскільки суд не надає оцінку доказам на цій стадії. У разі встановлення судом суперечності обставин, викладених свідком у заяві, або якщо ці обставини будуть викликати сумніви щодо їх змісту, достовірності чи повноти, представник відповідача або суд не позбавлений права викликати в судове засідання свідка і допитати його.
Щодо клопотання відповідача зобов`язати позивача надати суду докази, які підтверджують обмін між ТзОВ "Дверна та фурнітурна дистрибуція" та ФОП ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти сканованими копіями договору надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06/2021 від 02.06.2021.
Відповідно до ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Клопотання про витребування доказів подано відповідачем відповідно до вимог ч. 3 ст. 80 ГПК України разом з поданням відзиву.
На підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України суд задовольнив клопотання представника відповідача про витребування доказів з метою повного та об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи.
Як передбачено ч.6 ст. 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
В судовому засіданні 08.09.2021 представник відповідача пояснив, що відповіді позивача на відзив він не отримував, просив надати можливість ознайомитись з відповіддю на відзив.
З метою забезпечення відповідачу процесуального права на подачу заперечень на відповідь на відзив, у зв`язку із частковим задоволенням клопотань відповідача, підготовче засідання було відкладено на 22.09.2021.
15.09.2021 на електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна та фурнітурна дистрибуція" б/н від 14.09.2021, в якій представник позивача просив суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.
Ухвалою суду від 15.09.2021 у задоволенні заяви представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дверна та фурнітурна дистрибуція" про участь у судовому засіданні 22.09.2021 о 12:00 год. в режимі відеоконференції було відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості Господарського суду Волинської області забезпечити проведення вже призначеного судового засідання в режимі відеоконференції.
22.09.2021 на електронну пошту суду від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 21.09.2021, в яких представник позивача просить взяти до уваги письмові пояснення позивача під час розгляду справи, провести судове засідання за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 22.09.2021 представник відповідача висловив думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 22.09.2021 закрито підготовчого провадження та призначено справи до розгляду по суті на 30.09.2021.
30.09.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.10.2021.
20.10.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.10.2021.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2021 повідомив про те, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України впродовж 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
02.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дверна та фурнітурна дистрибуція» як відправником (надалі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як перевізником (надалі - відповідач) у спрощений спосіб було укладено договір надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 02/06/2021 (надалі - договір) шляхом обміну його сканованими копіями за допомогою електронної пошти.
Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов`язався здійснити організацію доставки вантажів власними автомобілями на підставі транспортних заявок позивача, а позивач зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що, організовуючи перевезення вантажів, сторони керуються договором, Законом України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВР, Цивільним кодексом України, Женевською Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) від 19.05.1956 і Протоколом до неї від 05.07.1978 (надалі - Конвенція), Митною конвенцією про перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14.11.1975, Статутом автомобільного транспорту Української PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 27.06.1969 № 401, Правилами перевезень вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.
Згідно з п.п. 2.1..1 п. 2.1. договору відправник зобов`язався надати перевізнику оригінал або факс-копію транспортної заявки з підписом відповідальної особи та печаткою на здійснення міжнародного (міжміського) перевезення вантажів із зазначенням наступної інформації: маршрут, найменування вантажу, митне оформлення, кількість автомобілів, дата, час і адреса завантаження, дані відправника, контактної особи при завантаженні, адреса вивантаження і дата і адреса вивантаження, дані одержувача, контактної особи при розвантаженні, вартість послуг.
Відповідно до п. 3.1. договору перевізник зобов`язаний:
- в узгоджені терміни забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного для здійснення міжнародних (міжміських) перевезень, відповідного вимогам заявки (п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору);
- своєчасно (перед завантаженням) подавати необхідні документи (TIR, CMR, ТТН) свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, код ЄДРПОУ перевізника, копію паспорта водія і т.д. (п.п. 3.1.2 п. 3.1 договору);
- слідкувати за правильністю завантаження, приймаючи вантаж у цілій упаковці і за кількістю місць, робити відповідні відмітки в ТТН (CMR) (п.п. 3.1.3 п. 3.1 договору);
- перевіряти правильність зроблених в провізних документах записів щодо числа вантажних місць, їх маркування та нумерації (п.п. 3.1.4 п. 3.1 договору);
- вжити усіх заходів щодо забезпечення схоронності вантажу, що перевозиться. Відповідальність перевізника визначається у розмірі вартості втраченого або пошкодженого вантажу у разі його пошкодження або втрати (п.п. 3.1.5 п. 3.1 договору);
- інформувати відправника про вимушені затримки транспортних засобів у дорозі, аварії та інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці вантажів (п.п. 3.1.6 п. 3.1. договору);
- виконувати інші доручення відправника, які не суперечать Правилам перевезень вантажів, цьому договору, пов`язані з додатковими умовами за замовленням на транспортно-експедиційне обслуговування і відображені в узгодженій і підписаній сторонами заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 3.1.7 п. 3.1. договору);
- разом з оригіналами рахунку, акту виконаних робіт та податковою накладною перевізник повинен надати відправнику оригінал накладної CMR, завіреної одержувачем вантажу (п.п. 3.1.8 п. 3.1. договору).
На виконання п.п. 2.1.1. п. 2.1. та п.п. 3.1.7. п. 3.1. договору позивач та перевізник у спрощений спосіб уклали транспортну заявку від 02.06.2021 до договору (надалі - заявка) шляхом обміну сканованими копіями за допомогою електронної пошти.
У заявці сторони узгодили наступні умови конкретного перевезення вантажу:
- вантаж: міжкімнатні двері та погонаж, а саме: дверні полотна та погонажні вироби до них, вага брутто 18 227, 318 кг, 1083 місця;
- маршрут, транскордонні переходи, контактні особи: м. Новосибірськ, вул. Сибіряків-Гвардійців, 49/3, Росія (контактна особа: ОСОБА_2, тел.: НОМЕР_6) - м. Київ, Харківське шосе, 201/203, Україна (контактна особа: ОСОБА_3, тел.: НОМЕР_1 );
- автотранспорт: Renault Magnum, державний номер НОМЕР_2 , причіп, державний номер НОМЕР_3 , водій ОСОБА_4;
- дата завантаження: 03.06.2021;
- дата розвантаження: 10.06.2021;
- додаткові послуги: на завантаження та замитнення 24 години, на розмитнення та розвантаження 24 години;
- вартість послуг: 57 000 грн;
- строк, умови оплати вартості послуг та додаткових витрат: згідно з договором.
Листом від 11.06.2021 вих. № 21 (а.с.64, т.1) позивач звернувся до відповідача із запитом щодо недоставки вантажу в обумовлений строк - 10.06.2021 за адресою: Україна, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, та просив повідомити впродовж 3-ох робочих днів: причину, згідно з якою довірений перевізнику вантаж не був доставлений в обумовлений термін (10.06.2021); місцезнаходження вантажу на даний час; дані страхової компанії у разі, якщо відповідальність перевізника за збереження вантажу була застрахована.
Однак, відповідач залишив запит без відповіді, що є порушенням зобов`язань, передбачених п.п. 3.1.6. п. 3.1. договору: інформувати відправника про вимушені затримки транспортних засобів у дорозі, аварії та інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці вантажів.
Разом із вказаним запитом позивач надіслав відповідачу два екземпляри договору надання транспортних послуг та транспортної заявки для підписання. Вказані документи були отримані відповідачем 17.06.2021, що підтверджується підписом в повідомленні про вручення поштового відправлення за номером 6500907073194. Документи були надіслані засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Однак, після отримання документів, відповідач не підписав оригінальних екземплярів вказаних документів та не повернув їх позивачу.
З метою досудового врегулювання спірних правовідносин позивач звертався до відповідача також з претензію № 1 від 25.06.2021 на суму 773 954, 51 грн.
У відповіді на претензію від 13.07.2021 відповідач повідомив, що претензія позивача була скерована до фізичної особи-підприємця Щербакова А.А., який є суб`єктом надання експедиторської послуги та залучив відповідача як перевізника до перевезення вантажу позивача. У відповіді на претензію відповідач наголошує на тому, що відповідальність за вантаж перед позивачем має нести саме ФОП Щербаков А.А. на підставі укладеного з позивачем договору транспортного експедирування, відповідач у претензії заперечує підписання з позивачем договору транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06/2021 від 02.06.2021. Крім цього, у відповіді на претензію відповідач зазначає, що вантаж був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до ФОП Щербакова А.А. з проханням замінити транспортний засіб.
Однак, позивач в процесі судового розгляду позивач стверджував, що він не укладав жодних договорів з фізичною особою- підприємцем Щербаковим А.А., вважав аргументи, наведені відповідачем у відповіді на претензію, голослівними та такими, що не підтверджуються належними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Зі змісту п. 7.3. договору вбачається, що усі підписані і передані факсом або електронною поштою документи, спрямовані на виконання умов цього договору, сторони визнають такими, що мають силу оригіналу.
Договір та заявка були укладені між позивачем і відповідачем у спрощений спосіб шляхом обміну сканованими копіями за допомогою електронної пошти.
Враховуючи положення п.п. 2.1.1. п. 2.1., п. 7.3. договору та ч. 1 ст. 181 ГК України, договір та заявка мають силу оригіналу та є обов`язковими до належного виконання як позивачем, так і відповідачем.
Відповідно до положень ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням (ч. 1 ст. 929 ЦК України).
Положення ЦК України щодо транспортного експедирування поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (ч. 2 ст. 929 ЦК України).
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. З ст. 929 ЦК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність визначається як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно- експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
З аналізу змісту положень договору та заявки можна дійти висновку, що позивач і відповідач досягнули згоди щодо істотних умов договору транспортного експедирування, передбачених ст. 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність», а саме: відомості про сторони договору (найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України) зазначені в довіреності, заявці та договорі; вид послуги експедитора зазначені в довіреності, заявці та договорі; вид та найменування вантажу зазначений в заявці; права, обов`язки сторін визначені законом та зазначені в договорі; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили визначена законом та зазначена в договорі; розмір плати експедитору зазначений в заявці, рахунку та акті; порядок розрахунків зазначений в заявці та договорі; пункти відправлення та призначення вантажу зазначений в заявці; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта визначені у заявці та договорі; строк (термін) виконання договору зазначений в заявці та договорі.
З умов п.п. 3.1.2. п. 3.1. договору та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також вбачається, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 01.08.2006, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Аналогічне положення містить ч.3 ст. 909 ЦК України, відповідно до якої укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Факт прийняття відповідачем як перевізником заявки до виконання підтверджується складанням міжнародної товарно - транспортної накладної № 145 від 03.06.2021 ( CMR), в якій містяться наступні відомості:
- відправник: ТОВ «Планета», 630088, Новосибірська обл., м. Новосибірськ, вул. Сибіряків-Гвардійців, 49/3, поверх 2 (графа 1);
- отримувач: ТОВ «Дверна та Фурнітурна Дистрибуція», Україна, 65101, Одеська обл., м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 10, офіс 117 (графа 2);
- місце розвантаження: м. Київ, Україна (графа 3);
- місце та дата завантаження: м. Новосибірськ, Росія, 03.06.2021 (графа 4);
- вантаж: двері міжкімнатні дерев`яні, облицьовані декоративними плівками, погонажні вироби, 1083 місця, вага брутто 18 277,318 кг, об`єм 41,389 м. куб. (графа 6-9);
- оголошена вартість вантажу: 2 035 651,00 руб. (графа 13);
- умови оплати: FCA - м. Новосибірськ (графа 15);
- перевізник: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, тел.: НОМЕР_4 (графа 16);
- підпис і штамп відправника (графа 22).
- підпис і штамп перевізника (графа 23).
Крім цього, 01.06.2021 позивач надав довіреність №7 водію перевізника - Зубарєву Олександру на отримання вантажу від постачальника - Товариства з у обмеженою відповідальністю «Планета» (Російська Федерація). Про обізнаність перевізника з відомостями, зазначеними у цій довіреності, свідчить підпис водія, який також міститься в універсальному передаточному документі № 204 від 03.06.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Шляхом підписання відповідачем міжнародної товарно - транспортної накладної, довіреності та універсального передаточного документа, останнім вчинено конклюдентні дії, які дають підстави для висновку про підтвердження та укладення відповідачем договору та заявки та взяття на себе обов`язків із доставки вантажу позивачу в узгоджені сторонами строки.
Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з транспортного експедирування та перевезення вантажів згідно з умовами договору та заявки, що підтверджується підписаною відповідачем міжнародною товарно - транспортною накладною, довіреністю № 7 від 01.06.2021, універсальним передаточним документом.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Підставою для відшкодування збитків є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювана; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16 (п. 55 постанови).
У діях відповідача наявні усі елементи господарського правопорушення, а саме:
- протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні ним договору та заявки, за якими він був зобов`язаний доставити вантаж позивачу до 10.06.2021, але не доставив його;
- наявні збитки, заявлені позивачем;
- причинний зв`язок між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною відповідачем невиконанням умов договору, заявки;
- вина відповідача презюмується в силу ч. 2 ст. 924 ЦК України (перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини) та полягає у невиконанні умов договору, заявки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору, а також справедливість, добросовісність та розумність.
Як передбачає ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п.п. 3.1.5. п. 3.1. та п. 5.6. договору відповідальність перевізника за пошкодження або втрату вантажу визначається у розмірі вартості втраченого або пошкодженого вантажу.
Згідно з п. 2.3. контракту № 1220 від 17.11.2020 (в редакції додаткової угоди № 3 від 25.03.2021) постачання здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA м. Новосибірськ, Російська Федерація, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс» 2020 року, з наступних складів: адреса складу відвантаження: 630088, Російська Федерація, Новосибірськ, вул. Сибіряків-Гвардійців, буд. 49/3; зобов`язання продавця (Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета» (Російська Федерація)) з постачання вважаються виконаними, а всі ризики, включаючи випадкову втрату або пошкодження товару, вважаються такими, що перейшли від продавця - до покупця з моменту передачі товару продавцем покупцеві (його представнику) або першому вантажоперевізнику на умовах п. 2.3.
Зі змісту п. 2.6. контракту № 1220 від 17.11.2020 право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару першому перевізнику. Ризик випадкової втрати, загибелі або пошкодження вантажу за час його транспортування приймає на себе власник.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Конвенції право розпорядження вантажем належить одержувачу з моменту складання вантажної накладної, якщо у вантажній накладній відправником зроблена відповідна позначка.
Зі змісту графи 15 міжнародної товарно - транспортної накладної вбачається, що відправником зроблена позначка про умови поставки товару - FCA - м. Новосибірськ, що свідчить про обізнаність перевізника щодо переходу права розпорядження вантажем до позивача з моменту передачі товару перевізнику.
Згідно зі ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред`явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим (ч. 1 ст. 20 Конвенції ).
Вантаж не був доставлений відповідачем більше тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну доставки - 10.06.2021, що на підставі ч.1 ст.20 Конвенції дає підстави для висновку про його втрату. Доказів доставки вантажу в процесі судового розгляду відповідач суду не надав.
За таких обставин відповідач зобов?язаний нести цивільно - правову відповідальність перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Конвенції якщо відповідно до положень Конвенції перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення Міжнародною товарно - транспортною накладною, доданими до неї документами згідно з графою 5, зокрема, копією контракту № 1220 від 17.11.2020, специфікацією № 19 від 03.06.2021, копією інвойсу № 65 від 03.06.2021, копією універсального передаточного документа, копією пакувального листа від 03.06.2021, копією експортної митної декларації А10620010/030621/0114255 від 04.06.2021 підтверджується вартість вантажу у розмірі 2 035 651,00 рублів, що за курсом Національного банку України станом на 15.07.2021 становить 750 198,46 грн.
Відповідно до ст. 27 Конвенції позивач має право вимагати сплати відсотків на
компенсацію, що підлягає сплаті. Такі відсотки, обраховані із розрахунку п`яти відсотків річних, накопичуються з дня надсилання перевізнику письмової претензії або, якщо така претензія не пред`являлась, з дня початку розгляду позову.
Якщо суми, які використовуються для розрахунку компенсації, виражені у валюті країни, в якій пред`явлена вимога щодо сплати, конвертація здійснюється за валютним курсом, який застосовується у день і в місці виплати відшкодування.
Враховуючи те, що претензія № 1 від 25.06.2021 на суму 773 954, 51 грн. була надіслана відповідачу 26.06.2021, розрахунок п`яти відсотків річних виконано позивачем з 26.06.2021 по 15.07.2021 від суми боргу в розмірі 750 198,46 грн. і наведено у позовній заяві (а.с.11, т.1).
На підставі ст. 27 Конвенції підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 2055,34 грн. відсотків, нарахованих від суми компенсації.
Вимога позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди підлягає до задоволення частково.
05.05.2021 позивач уклав договір поставки товару № 05/05 (надалі - договір №05/05) з Приватним підприємством «Фін і К» як з покупцем.
Згідно з п. 3.3. договору № 05/05 позивач зобов`язався поставити покупцю товар у строк до 15.06.2021, а покупець зобов?язувався сплатити позивачу вартість товару в день його поставки на склад покупця.
Відповідно до специфікації № 1 від 06.05.2021 до договору № 05/05 та рахунку на оплату № 00000000128 від 06.05.2021 перелік товару, що підлягав передачі позивачем покупцю, відповідає тому товару, який був предметом перевезення (міжкімнатні двері та погонаж до них), що зазначений у МТТН, специфікації № 19 від 03.06.2021, інвойсі № 65 від 03.06.2021, УПД, а також пакувальному листі від 03.06.2021.
Ціна товару згідно з рахунком на оплату №00000000128 від 06.05.2021 становить 1 238 523,68 грн.
З наведеного вбачається, що порушення відповідачем як перевізником своїх зобов`язань з доставки вантажу позивачу призвело до порушення позивачем своїх зобов`язань з поставки цього товару покупцю, що спричинило заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 488 325,22 грн. (1 238 523,68 - 750 198, 46).
Враховуючи те, що в діях відповідача наявний склад господарського правопорушення, а також враховуючи наявність належних доказів на підтвердження можливості реального отримання позивачем доходів у розмірі 488 325,22 грн. у разі належного виконання відповідачем своїх зобов`язань з доставки вантажу, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 488 325,22 грн.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 750 198, 46 грн. упущеної вигоди, що становить вартість вантажу, не підлягає до задоволення, оскільки право позивача в цій частині поновлено шляхом задоволення судом вимоги позивача про стягнення з відповідача 750 198,46 грн. вартості втраченого вантажу.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що покупець надсилав позивачу претензію № 23 від 10.07.2021, в якій вимагав сплатити пеню за порушення строків поставки товару в розмірі 61 926,25 грн.
Позивач, посилаючись на п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, просить також стягнути з відповідача 61 926,25 грн., вважаючи, що це витрати, які він мусить сплатити покупцю товару на підставі претензії № 23 від 10.07.2021.
Підстави виникнення цивільних прав і обов`язків визначені ст.11 ЦК України, в переліку яких відсутня претензія.
Разом з цим, спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та нормами Господарського процесуального кодексу.
Такої позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 надав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі, досудового врегулювання спору; обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Отже, досудове врегулювання спорів як спосіб захисту порушеного права не є обов`язковим, пред`явлення претензії є правом особи.
Водночас, позивач не надав суду доказів про те, що він визнав претензію та добровільно сплатив суму коштів в розмірі 61 926,25 грн. покупцю.
Також позивач не надав доказів, які б свідчили про звернення покупця з позовом до суду про стягнення з нього пені в розмірі 61 926,25 грн., про прийняття судом рішення, яке б набрало законної сили, про стягнення з нього на користь покупця пені в розмірі 61 926,25 грн., тобто доказів виникнення у позивача обов`язку сплати пені та саме в такому розмірі - 61 926,25 грн.
За таких обставин, суму коштів у розмірі 61 926,25 грн. не можна вважати збитками в розумінні п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, а тому вимога про їх стягнення з відповідача не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В п. 7.3. договору надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06/2021 сторони узгодили, що усі підписані і передані факсом або електронною поштою документи, спрямовані на виконання умов цього договору, сторони визнають такими, що мають силу оригіналу.
Договір надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06/2021 підписано відповідачем. Факт підписання договору відповідачем, скріплення його печаткою, представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, проте стверджував, що фактично договір було підписано відповідачем не 02.06.2021, а 07.06.2021.
Оглядом копії договору надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06/2021 встановлено, що на ньому міститься дата його укладення - 02.06.2021.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів на підтвердження доводів про укладення договору 07.06.2021, а не 02.06.2021, відповідач суду не надав.
Договір та заявка містять дату укладання 02.06.2021 та не містять будь-яких застережень щодо їх підписання з метою надання страховику або отримання позивачем страхового відшкодування.
Таким чином, відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, а саме: факт укладення договору №02/06/2021 від 02.06.2021 та транспортної заявки від 02.06.2021.
Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач наполягає на тому, що вантажне перевезення здійснювалось не на підставі договору надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06/2021 від 02.06.2021 і транспортної заявки від 02.06.2021, а на підставі заявки - договору №135 від 27.05.2021, укладеної між підприємцем Щербаковим А.А. і підприємцем ОСОБА_1 (а.с.149, т.1), укладеної за допомогою підприємця Мосійчука В.М., якими сторони заявки - договору обмінялися електронною поштою.
На підтвердження зазначених обставин відповідач надає скріншоти електронного листування до відзиву на позов.
Надані відповідачем до відзиву на позов скріншоти електронного листування є неналежними доказами.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставити що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Роздруківки електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1 статті 6, частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З огляду на викладене, надані відповідачем роздруківки переписки не є належними доказами усправі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: не містять електронного підпису або підпису, прирівняного до власноручного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного, документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу (у. т.ч. вкладені файли) не захищений від внесення правок та викривлення.
Про те, що роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом у розумінні ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки відсутній електронний підпис, який є обов?язковим реквізитом електронного документа дійшов висновку Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 у справі №904/2882/18.
За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні було оглянуто оригінали електронних документів, роздруковані скріншоти яких додані до відзиву, - електронну пошту ФОП ОСОБА_1 (пароль доступу надано суду представником відповідача).
Проте, з електронної пошти ФОП ОСОБА_1 неможливо встановити від кого надходили електронні листи на електронну пошту відповідача, кому відповідач надсилав електронні листи, тобто неможливо ідентифікувати ні адресата, ні відправника.
Разом з цим, у заявці-договорі № 135 від 27.05.2021, на яку посилається відповідач як на доказ договірних відносин між ним і ФОП Щербаковим А.А., не передбачено можливості електронного листування між сторонами цього договору, в тому числі й можливості укладання між ними договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, щодо погодження сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування, й, зокрема, ФОП Мойсійчука, на якого посилався відповідач як на особу, через яку здійснювалось листування.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/8554/20, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19.
Окрім цього, згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ФОП Щербакова А.А. припинена 21.05.2021 на підставі його власного рішення, а в заявці - договорі №135 від 27.05.2021 вказано, що він є підприємцем.
У ЄДР відсутні відомості щодо електронної адреси підприємця Щербакова А.А. та ФОП Мойсійчука, що в сукупності з фактом відсутності обов`язкових реквізитів електронних документів додатково свідчить про неможливість ідентифікації цих осіб та належного підтвердження факту укладання заявки-договору № 135 від 27.05.2021.
Також зі змісту заявки-договору № 135 від 27.05.2021 неможливо ідентифікувати відправника та отримувача вантажу, відсутній опис вантажу, не зазначена адреса та дата розвантаження.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до от. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Заявка-договір № 135 від 27.05.2021 не містить всіх істотних умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що підприємець Щербаков А.А. був уповноважений діяти від імені і за дорученням відправника вантажу ТОВ «Планета» чи одержувача вантажу - позивача.
Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт укладення заявки-договору № 135 від 27.05.2021.
Матеріалами справи (договір, заявка, МТТН, довіреність №7 від 01.06.2021) підтверджується, що відповідач здійснював перевезення на виконання зобов`язань саме перед позивачем.
Позивач обрав ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки договором та заявкою, які укладені з відповідачем як з перевізником, положеннями ЦК України, Конвенцією, визначено право позивача як вантажовласника на відшкодування збитків з перевізника, який допустив втрату вантажу.
Жодних доказів, які б свідчили про наявність правовідносин між позивачем і підприємцем Щербаковим А.А., не подано. Позивач в процесі судового розгляду факт наявності правовідносин з підприємцем Щербаковим А.А. заперечував.
За таких обставин відсутні підстави для висновку про те, що відповідальність за втрату вантажу має нести підприємець Щербаков А.А., а не відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч. 2 cт. 17 Конвенції ).
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої (ч. 3 cт. 17 Конвенції).
Згідно з ч. 4 ст. 17 Конвенції CMR за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; з відсутністю чи дефектами упаковки у випадках, коли перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; з природними властивостями деяких вантажів внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; з перевезенням худоби.
Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки (ч.5 ст.17 Конвенції).
Аналіз зазначених положень Конвенції, фактичні обставини справи, встановлені судом, дають підстави для висновку про те, що відповідач не звільняється від відповідальності перед позивачем за втрату вантажу, оскільки втрата вантажу сталася внаслідок дій та недогляду відповідача як перевізника.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив 30790,57 грн. судового збору, що підтверджується копією платіжного доручення №284 від 15.07.2021 (а.с.97, т.1).
У зв?язку з частковим задоволенням позову витрати позивача, пов?язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверна та фурнітурна дистрибуція» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43877783, місцезнаходження: вул. Комарова Космонавта, 10, офіс 117, м. Одеса, 65101, Україна):
- 750 198,46 грн. збитків, завданих втратою вантажу;
- 2055,34 грн. відсотків від суми компенсації
- 488 325,22 грн. упущеної вигоди;
- 18608,69 грн. витрат, пов?язаних з оплатою судового збору.
3. В позові про стягнення 750 198, 46 грн. упущеної вигоди, 61 926,25 грн. пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 04.11.2021.
Суддя І. О. Якушева
