Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 757/62919/19-ц
провадження № 61-14374св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєва Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів за невиконання зобов`язань.
Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2017 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу «Стандарт», за яким позивач передав відповідачу кошти у сумі 800 доларів США строком на один місяць з 22 лютого 2017 року до 22 березня 2017 року включно, з умовою автоматичної пролонгації та процентною ставкою за користування банківським вкладом у розмірі 3 % річних. Після закінчення строку вкладу позивач звернувся до банку з вимогою про повернення грошових коштів, яку відповідач отримав 07 червня 2017 року. Листом від 27 червня
2017 року банк відмовив позивачу у видачі коштів, мотивуючи відмову тим, що позивач є поручителем ОСОБА_2 , який має прострочену заборгованість перед банком за кредитним договором
від 25 липня 2008 року.
Позивач вказував, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року задоволено його позов та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 808,02 доларів США, з яких 800 доларів США сума депозиту та 8,02 доларів США - проценти за вкладом станом на
13 грудня 2017 року.
Посилаючись на те, що банк більше ніж два роки не повертав кошти за депозитом, які позивач надав банку на один місяць, ОСОБА_1 просив суд стягнути передбачені договором банківського вкладу 3% річних за період з 14 грудня 2017 року до 14 грудня 2019 року у сумі 48 доларів США;
3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 07 червня 2017 року до 14 грудня 2019 року у сумі 60,55 доларів США, пеню за період з 07 червня 2017 року до 14 грудня 2019 року у розмірі 22 104 доларів США.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, ухваленим у складі судді Бусик О. Л., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 192,80 грн, проценти за договором банківського вкладу у розмірі 48,00 доларів та 3 % річних у розмірі 60,55 доларів США без врахування податків та зборів.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» у дохід держави судовий збір у розмірі 740,60 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк прострочив виконання зобов`язання з видачі ОСОБА_1 належних йому за договором коштів. Враховуючи положення частини третьої статті 551 ЦК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені з 22 104 доларів США до розміру суми процентів, визначених рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року, а саме до 8,02 доларів США, що становить 192,80 грн.
Оскільки при обрахунку 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі банківського вкладу, суд стягнув 3 % річних з суми боргу в іноземній валюті у розмірі 60,55 доларів США.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що умовами договору встановлена процентна ставка у розмірі 3% річних, тому з відповідача на користь позивача підлягали стягненню проценти за користування вкладом у розмірі 48 доларів США за період з 14 грудня 2017 року до 14 грудня 2019 року включно.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у частині вирішення вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі
23 372,40 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 233,94 грн за подачу позову, 350,91 грн - за подачу апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог про стягнення процентів та 3% річних, встановлених умовами договору, банком не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
05 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В.
Касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
19 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Печерського районного суду міста Києва.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 761/272/16-ц (провадження № 61-28657св18), від 27 серпня 2020 року
у справі № 638/9285/19 (провадження № 61-3446св20), від 29 травня
2019 року у справі № 214/8565/15-ц (провадження № 61-44902св18).
При цьому заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не перевірив відповідність поданого позивачем розрахунку пені положенням частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та не встановив із яких сум вона складається.
Крім того, суд апеляційної інстанції не застосував спеціальний строк позовної давності, стягуючи пеню за період з 07 червня 2017 року по
14 грудня 2019 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, постанова Київського апеляційного суду від 01 вересня
2020 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 лютого 2017 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071490340500, вклад «Стандарт», за яким ОСОБА_1 передав банку кошти у сумі 800 доларів США для розміщення на депозитному вкладі строком на один місяць,
з 22 лютого 2017 до 22 березня 2017 включно, з умовою автоматичної пролонгації та процентною ставкою за користування банківським вкладом
у розмірі 3% річних.
Позивачу відкритий особовий рахунок, на який підлягали зарахуванню вклад та проценти за вкладом. Дія договору банківського вкладу неодноразово продовжувалася.
Після закінченням строку вкладу, 27 травня 2017 року та 14 червня
2017 року, ОСОБА_1 письмово звернувся до відповідача із вимогами про повернення суми вкладу та нарахованих процентів.
Листами від 27 червня 2017 року та від 12 липня 2017 року банк відмовив
у видачі банківського вкладу, мотивуючи це тим, що позивач є поручителем за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , який має прострочену заборгованість перед банком за кредитним договором від 25 липня
2008 року № К3R4АЕ00000018, тому до повного погашення поручителем заборгованості за кредитним договором вклад позивачу видаватися не буде.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі 800 доларів США, проценти у сумі 8, 02 доларів США та судовий збір у сумі 640 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом, у вигляді сплати пені у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Таким благом є видача (повернення) вкладнику його коштів.
Тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок, що нарахування пені має відбуватися на всю суму утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду
у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) та Верховний Суд у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19),
від 19 червня 2019 року у справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19), від 11 січня 2020 року у справі № 335/11482/16-ц (провадження
№ 61-19787св19).
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судом апеляційної інстанції враховано, що положення частини третьої статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, надає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 22 104 доларів США за період
з 07 червня 2017 року по 14 грудня 2019 року ( 921 день).
Оскільки розмір пені, яку просив стягнути позивач, - 22 104 доларів США, значно перевищує розмір основної заборгованості - 800 доларів США,
при цьому позивач не навів жодних розрахунків, у якому розмірі йому завдані збитки неповерненням йому вкладу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення частини третьої статті 551 ЦК України та зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до
23 372,40 грн (848 доларів США).
При цьому колегія суддів не вбачає підстав для додаткового зменшення розміру пені, яка вже зменшена судом, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України. Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір пені, на підставі належним чином оцінених доказів, правильно застосував норми матеріального права, а додаткове зменшення розміру стягуваної пені буде зводитись до переоцінки доказів та до нівелювання принципу очікуваності судового рішення.
Доводи касаційної скарги про незастосування судом апеляційної інстанції положення пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, колегія суддів спростовує, оскільки банк не скористався своїм правом, наданим йому частиною четвертою статті 267 ЦК України, під час апеляційного перегляду заочного рішення суду.
При вирішенні спору суд апеляційної інстанції правильно застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження
№ 14-64цс19), які підтримав Верховний Суд у постановах від 11 січня
2020 року у справі № 335/11482/16 (провадження № 61-19787св19)
від 19 травня 2021 року у справі № 644/5836/16-ц (провадження
№ 61-3379св20), від 06 травня 2020 року у справі № 758/10471/15-ц (провадження № 61-18955св19) від 19 лютого 2020 року у справі
№ 757/49408/18-ц (провадження № 61-13488св19), підстав від їх відступу колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Інші доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник
