КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 757/62919/19-ц Головуючий у 1-й інст. - Бусик О.Л.
Апеляційне провадження 22-ц/824/9643/2020 Доповідач - Рубан С.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.
при секретарі Букалов В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді Бусик О.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за невиконання зобов`язань,-
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в якому просить стягнути з АТ КБ «Приватбанк» передбачені договором банківського вкладу 3% річних за період з 14 грудня 2017 року до 14 грудня 2019 року в сумі 48 дол. США; 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 07 червня 2017 року до 14 грудня 2019 року в сумі 60,55 дол. США, пеню за період з 07 червня 2017 року до 14 грудня 2019 року в розмірі 22 104 дол. США.
Посилається на те, що 22 лютого 2017 року сторони уклали договір банківського вкладу «Стандарт», за яким позивач передав відповідачу кошти в сумі 800 доларів США строком на 1 місяць з 22 лютого 2017 року до 22 березня 2017 року включно з умовою автоматичної пролонгації та процентною ставкою за користування банківським вкладом у розмірі 3 % річних. Після закінчення строку вкладу позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, яку відповідач отримав 07 червня 2017 року. Листом від 27 червня 2017 року банк відмовив позивачу у видачі коштів, мотивуючи відмову тим, що позивач є поручителем ОСОБА_3 , який має прострочену заборгованість перед банком за кредитним договором від 25 липня 2008 року. Вважаючи незаконною відмову банку у видачі йому коштів позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року позов задоволено та стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 808,02 доларів США, з яких 800 доларів США сума депозиту та 8,02 доларів США - проценти за вкладом станом на 13 грудня 2017 року.
Посилаючись на те, що банк більше ніж два роки не повертає кошти за депозитом, які позивач надав банку на один місяць, ОСОБА_1 просить задовольнити позов.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 192 грн 80 коп., проценти за договором банківського вкладу в сумі 48 дол. та 60 дол. США 55 центів як три проценти річних в сумі без врахування податків та зборів.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 740 грн 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Посилаються на те, що суд невірно застосував положення ст. 551 ЦК України та ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскаржуване рішення суперечить висновкам Верховного Суду у справі №367/1260/19, викладених у постанові від 03.06.2020 року та правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі №755/3653/17. Оскільки розмір нарахованої пені в розмірі 22 104 дол. США перевищує розмір невиплаченої банком суми вкладу - 800 дол. США та процентів за вкладом - 8,02 дол. США та 48 дол. США, розмір пені, яка підлягає стягненню міг бути зменшений судом до вказаної суми - 856,02 дол. США, але ні в якому разі не менше. Всупереч вимогам ч.3 ст. 551 ЦК України суд не врахував усі істотні обставини, які мали значення. Допущене судом зменшення суми до визначеного судом розміру 8,02 дол. США або 192 грн 80 коп. є непропорційним розміру заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того, таке зменшення суд здійснив з власної ініціативи, без будь - яких клопотань або заяв зі сторони відповідача про зменшення пені.
Представник відповідача подав до суду відзив на апеляційні скарги, в якому заперечив проти задоволення апеляційних скарг. Посилається на обставини встановлені оскаржуваним рішенням суду. Вважає рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 законним, обгрунтованим, винесеним з урахуванням всіх обставин справи при належній оцінці доказів.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав подані апеляційні скарги з підстав викладених у апеляційних скаргах.
Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк прострочив виконання зобов`язання з видачі ОСОБА_1 належних йому за договором коштів. Враховуючи положення ч. 3 статті 551 ЦК України суд дійшов висновку про зменшення розміру пені з 22 104 дол. США до розміру суми відсотків, які були визначені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року, а саме до 8,02 дол. США, що становить 192 грн 80 коп. Оскільки при обрахунку 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі банківського вкладу, суд стягнув 3 % річних з суми боргу в іноземній валютів розмірі 60,55 дол.США. Крім того, умовами договору встановлена процентна ставка в розмірі 3% річних, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача проценти за користування вкладом в сумі 48 доларів США за період з 14 грудня 2017 року до 14 грудня 2019 року включно.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вказане рішення переглядається апеляційним судом лише в частині визначення розміру пені, яка підлягає стягненню.
Судом встановлено, що 22 лютого 2017 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071490340500, вклад «Стандарт», за яким позивач передав Банку кошти в сумі 800 доларів США для розміщення на депозитному вкладі строком на 1 місяць, з 22 лютого 2017 до 22 березня 2017 включно, з умовою автоматичної пролонгації та процентною ставкою за користування банківським вкладом у розмірі 3% річних. Позивачу був відкритий особовий рахунок, на який підлягали зарахуванню вклад та проценти за вкладом. Дія договору банківського вкладу неодноразово продовжувалася. Після закінченням строку вкладу, 27 травня 2017 року та 14 червня 2017 року позивач письмово звернувся до відповідача із вимогами про повернення суми вкладу та нарахованих процентів. Листом від 27 червня 2017 року та листом від 12 липня 2017 року, банк відмовив у видачі банківського вкладу, мотивуючи це тим, що позивач є поручителем за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_3 , який має прострочену заборгованість перед банком за кредитним договором № К3R4АЕ00000018 від 25 липня 2008 року, тому до повного погашення поручителем заборгованості за кредитним договором вклад позивачу видаватися не буде.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 вклад в сумі 800 доларів США, відсотки в сумі 8, 02 доларів США та судовий збір в сумі 640 грн.(а.с.6-10).
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Встановивши, що рішенням суду, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти в сумі 808,20 доларів США, з яких 800 доларів США сума вкладу та 8,02доларів США - проценти за договором банківського вкладу станом на 13 грудня 2017 року, суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за договором банківського вкладу у сумі 48 дол. США за період з 14 грудня 2017 року до 14 грудня 2019 року включно та 60 дол. США 55 центів - три проценти річних.
Разом з тим суд першої інстанції, стягуючи пеню у розмірі 192 грн 80 коп. не врахував, що зазначена пеня у розмірі 3 % нараховується за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі на всю суму утримуваних коштів, а саме: і суму вкладу, і суму процентів, які нараховані на підставі депозитного договору.
Суд першої інстанції, розраховуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, виходив із того, що розмір пені 22 104 дол. США, який просить стягнути позивач більше ніж у двічі перевищує суму простроченого зобов`язання. Беручи до уваги ч.3 ст.551 ЦК України суд зменшив розмір пені до розміру суми відсотків, які були визначені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2019 року - 8,02 дол. США, що становить 192,80 грн. (1 дол. США=24,0356 грн.)
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц дійшла висновків щодо стягнення з банку пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за прострочення зобов`язання з видачі клієнтові належних йому за договором банківського рахунку сум, яка обраховується від суми утримуваних банком коштів, тобто суми депозиту з нарахованими відсотками.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно визначив розмір пені, який підлягає стягненню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та не врахував, що така пеня нараховується за кожен день прострочення на всю суму утримуваних банком коштів.
У цій справі розмір пені, нарахованої відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» складає 22 104 дол. США.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).
У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Враховуючи, що розмір пені 22 104 дол. США у цій справі значно перевищує розмір невиплаченої банком суми вкладу 800 дол. США та процентів за вкладом 48 дол. США, розмір пені, яка підлягає стягненню у цій справі підлягає зменшенню з 22 104 дол. США до 848 дол. США.
Згідно ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на 01.09.2020 року становить 27,5618 грн. за 1 дол. США. Таким чином, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 23372 грн 40 коп. (848 дол. США х 27,5618 грн.).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не повністю відповідають обставинам справи.
Таким чином, рішення суду у частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення пені належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 23 372 грн 40 коп.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави належить стягнути судовий збір за подання позову у сумі 233 грн 94 коп., за подання апеляційної скарги - 350 грн 91 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2020 року у частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , пеню у розмірі 23 372 грн 40 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір за подання позову у сумі 233 грн 94 коп., за подання апеляційної скарги - 350 грн 91 коп.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 вересня 2020 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Заришняк Г.М.
Мараєва Н.Є.
