ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/863/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Кондратової І. Д.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
у складі судді Ткаченко І. В.
від 14 січня 2020 року
та постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дубник О. П., Бонк Т. Б., Зварич О. В.
від 17 лютого 2021 року
за позовом ОСОБА_1
до: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Вест-Трейдер», 2) Городенківське Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», 3) Дочірнє підприємство «Обрій»,
про визнання переважного права на придбання корпоративних прав та часток у статутному капіталі Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія»
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4
від відповідача-1: ОСОБА_5
від відповідача-2: ОСОБА_5
від третьої особи-1: не з`явилися
від третьої особи-2: не з`явилися
від третьої особи-3: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання переважного права ОСОБА_1 як учасника Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» на придбання відчужуваних з 08 травня 2019 року корпоративних прав та часток у статутному фонді (статутному капіталі) Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», що відчужені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за сукупну ціну 63 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі як власники 2/3 часток корпоративних прав у Дочірньому підприємстві «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» неправомірно відчужили як свої частки, так і належну позивачу 1/3 частину його корпоративних прав у зазначеному Дочірньому підприємстві, чим порушили як корпоративні права позивача, так і його переважне право на придбання часток інших учасників у статутному капіталі Дочірнього підприємства «Обрій».
Також позивач зазначає про те, що Дочірнє підприємство «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» за своєю організаційно-правовою формою фактично є товариством з обмеженою відповідальністю, управління яким здійснюють загальні збори, а кінцевими управлінцями цього підприємства є його бенефіціарні власники (контролери), інформація про яких зазначена у відповідному розділі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Правовою підставою позову позивач зазначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зокрема, його положення, що регулюють порядок відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі таких товариств, щодо переважного права на придбання такої частки (частини частки).
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 1.2. статуту Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», затвердженого загальними зборами учасників Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», протокол № 1 від 18 червня 2013 року, зареєстрованого 25 червня 2013 року, (далі по тексту - статут Дочірнього підприємства «Обрій») Дочірнє підприємство «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» є дочірнім підприємством Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», яке виступає його єдиним засновником.
За змістом пунктів 5.1., 5.2. статуту Дочірнього підприємства «Обрій» управління Підприємством здійснюється згідно з діючим законодавством та цим статутом Товариством, як його засновником, та директором, призначеним відповідно до чинного законодавства та цього статуту.
Відповідно до пункту 5.5. статуту Дочірнього підприємства «Обрій» вирішення питання створення, реорганізації та ліквідації Підприємства, затвердження його Статуту та результатів діяльності за рік належить до виключної компетенції Загальних зборів Товариства.
Реорганізація Підприємства здійснюється шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення та відбувається за наявності відповідного рішення Засновника (пункт 7.2. статуту Дочірнього підприємства «Обрій»).
08 травня 2019 року відбулися загальні збори учасників Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», на яких були присутні його учасники: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен з яких володіє по 33,333 % частки у статутному капіталі товариства. На зазначених зборах учасники Товариства прийняли рішення, оформлені протоколом загальних зборів № 08/05 від 08 травня 2019 року, про відступлення 100 % частки корпоративних прав у Дочірньому підприємстві «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Вест-Трейдер».
Відповідно до акта приймання-передачі від 08 травня 2019 року Городенківське Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» як продавець передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Вест-Трейдер» як покупець прийняв від продавця корпоративні права на Дочірнє підприємство «Обрій» Городенківського ТОВ «Шляхбудіндустрія» та частки у статутному фонді Дочірнього підприємства «Обрій».
Учасник Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» - ОСОБА_1 оскаржив зазначене рішення загальних зборів учасників Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», оформлене протоколом загальних зборів № 08/05 від 08 травня 2019 року, до Господарського суду Івано-Франківської області та просив перевести на нього права та обов`язки покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Вест-Трейдер» на корпоративні права номінальною вартістю 94 500 грн та на 100 % частки в статутному фонді Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» на суму 63 000 грн.
Господарський суд Івано-Франківської прийняв цю позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/466/19.
Крім того у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання переважного права ОСОБА_1 як учасника Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» на придбання відчужуваних з 08 травня 2019 року корпоративних прав та часток у статутному фонді (статутному капіталі) Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», що відчужені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за сукупну ціну 63 000,00 грн.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 23 серпня 2019 року прийняв цю позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі № 909/863/19.
3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 14 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2021 року, у позові відмовив повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів порушення його корпоративних при відчуженні відповідачами своїх часток у Дочірньому підприємстві «Обрій», оскільки відповідно до статуту Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» і відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 08 травня 2019 року ні позивач, ні відповідачі не є учасниками, засновками Дочірнього підприємства «Обрій» та не є власниками часток у статутному капіталі цього дочірнього підприємства. Єдиним засновником Дочірнього підприємства «Обрій» та власником 100% його статутного капіталу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», загальні збори якого 08 травня 2019 року виявили свою волю на укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Дочірнього підприємства «Обрій» шляхом прийняття відповідного рішення, яке станом на час вирішення спору у цій справі є дійсним, а питання правомірності цього рішення не є предметом розгляду та дослідження в межах вирішення спору у даній справі.
При цьому, суди дійшли висновку про те, що позивач, який був одним із кінцевих бенефіціарних власників Дочірнього підприємства «Обрій» (як учасник материнського підприємства), мав право брати участь у вирішенні питання щодо відчуження частки в статутному капіталі цього дочірнього підприємства шляхом участі у загальних зборах його засновника - Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», зокрема звертатися до загальних зборів товариства із відповідними пропозиціями щодо купівлі такої частки тощо.
Крім того суд апеляційної інстанції додатково зазначив про те, що визнання переваженого права на придбання корпоративних прав не є належним способом захисту порушеного права, оскільки корпоративні права не можуть переходити у власність, тобто не є об`єктом права власності. Об`єктом права власності є частка в статутному капіталі товариства.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2020 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначав про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили норми матеріального та процесуального права, а саме:
- неправильно застосували положення статей 56, 62-63 Господарського кодексу України, не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постановах Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-452а14 та від 17 березня 2015 року у справі № 21-58а15, згідно з яким Господарський кодекс України розглядає «дочірнє підприємство» як ознаку залежності такого підприємства від іншого, контролюючого підприємства, а не як окрему організаційно-правову форму;
- неправильно застосували положення статті 83 Цивільного кодексу України, не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 914/3587/14, згідно з яким стаття 83 Цивільного кодексу України визначає, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом;
- неправильно застосували статтю 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» за аналогією з частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України у правовому зв?язку з положеннями статей 62-63, частини третьої статті 66, статті 126 Господарського кодексу України та статті 191 Цивільного кодексу України у корпоративних правовідносинах при з?ясуванні питання наявності чи відсутності у власника товариства з обмеженою відповідальністю переважного права на придбання частки іншого учасника в статутному капіталі цього товариства з обмеженою відповідальністю, за умови прийняття загальними зборами учасників рішення про продаж підприємства (дочірнього) як єдиного майнового комплексу, що належить головному (материнському) товариству.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України відповідно до якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту порушених цивільних прав та інтересів не є вичерпним.
Отже захист порушених прав - це передбачені законом, договором чи визначені судом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Спосіб захисту порушеного права обирається позивачем. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Обраний позивачем спосіб захисту повинен здійснюватися у спосіб, встановлений умовами договору, положеннями чинного законодавства у відповідних правовідносинах, має забезпечувати реальний захист і відновлення порушеного права / інтересу та можливість виконання прийнятого судового рішення в процедурі виконавчого провадження.
Отже порушені право та/чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Подібні висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Як вбачається предметом спору у цій справі є визнання переважного права ОСОБА_1 як учасника Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» на придбання відчужуваних з 08 травня 2019 року корпоративних прав та часток у статутному фонді (статутному капіталі) Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», що відчужені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за сукупну ціну 63 000,00 грн.
При цьому зазначена позовна вимога обґрунтована позивачем порушенням його переважного права на придбання частки іншого учасника товариства у статутному капіталі Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», що була продана іншій особі.
Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Отже корпоративні права учасника визначаються часткою в статутному капіталі господарського товариства, тобто корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі господарського товариства.
При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, корпоративні права не є об`єктом права власності та не можуть переходити у власність. Об`єктом права власності є частка в статутному капіталі товариства.
Однак, позивач, заявляючи вимогу про визнання за ним переважного права на придбання відчужуваних корпоративних прав, фактично ототожнює такі різні поняття як «корпоративні права» (так звані «права з частки») з правами на частку, що не узгоджується з положеннями статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статтею 362 Цивільного кодексу України, які стосуються виключного переважного права на придбання саме частки, а не права з частки.
Позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, фактично прагне набути у власність частки інших учасників у статутному фонді (статутному капіталі) Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія».
Частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.
Подібні положення містяться також і у частині п`ятій статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.
Враховуючи зазначені положення статті 362 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Верховний Суд зазначає, що у разі, якщо позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення переважного права позивача на придбання частки у праві спільної часткової власності, належним способом захисту порушених прав позивача, який фактично прагне придбати таку відчужену частку іншого учасника, є позов про переведення на позивача прав і обов`язків покупця частки (частини частки). Саме такий спосіб захисту передбачений частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України та частиною п`ятою статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Належність та ефективність саме такого способу захисту порушених прав обумовлюється тим, що цей спосіб захисту безпосередньо передбачений законом та саме у такий спосіб (у разі задоволення позову) будуть відновлені порушені права / інтереси позивача. Саме по собі визнання судом за позивачем переважного права на придбання частки іншого учасника не призведе до захисту цього порушеного права (у разі, якщо будуть встановлені обставини наявності такого права та його порушення), оскільки фактично таке визнання буде декларативним, що не тягне за собою значущих для позивача наслідків у вигляді набуття права на частки інших учасників товариства.
При цьому саме у межах позову про переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки підлягають дослідженню обставини наявності частки позивача у спільній частковій власності, зокрема частки позивача у цій справі у Дочірньому підприємстві «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», наявності корпоративних прав у дочірньому підприємстві, обставини порушення цих прав (у разі встановлення факту їх наявності).
Подання позову у цій справі про визнання за позивачем переважного права на придбання відчужуваних корпоративних прав та часток у статутному фонді (статутному капіталі) Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія» при наявності поданого позивачем іншого позову про визнання недійсним рішення загальних зборів та переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», тобто з належним способом захисту, за яким відкрито провадження в іншій господарськиій справі, є надмірним.
З огляду на викладене позовні вимоги про визнання за позивачем переважного права на придбання відчужуваних корпоративних прав та часток у статутному фонді (статутному капіталі) Дочірнього підприємства «Обрій» Городенківського Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудіндустрія», не відповідають належним та ефективним способам захисту, передбаченим законом, оскільки такий спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства та у разі їх задоволення порушені права позивача не будуть відновлені у спосіб, до якого фактично прагне позивач.
Враховуючи те, що позовні вимоги у цій справі не відповідають належним та ефективним способам захисту, то відповідно не підлягають і розгляду по суті. Однак суд апеляційної інстанції, дійшовши правильного висновку щодо неналежності обраного позивачем способу захисту порушених прав, помилково здійснив, як і місцевий господарський суд, розгляд справи по суті позовної вимоги.
Однак допущене судами попередніх інстанцій зазначене порушення не призвело до ухвалення судами неправильного рішення у цій справі, з огляду на що резолютивна частина оскаржуваних рішення Господарського суду Івано-Франківської області та постанови Західного апеляційного господарського суду підлягають залишенню без змін з мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.
Крім того з огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статей 56, 62-63 Господарського кодексу України, статті 83 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-452а14, від 17 березня 2015 року у справі № 21-58а15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 914/3587/14, а також на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» за аналогією з частиною четвертою статті 362 Цивільного кодексу України у правовому зв?язку з положеннями статей 62-63, частини третьої статті 66, статті 126 Господарського кодексу України та статті 191 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми закону та висновки Верховного Суду України, Верховного Суду застосовуються при розгляді справи по суті заявленої позовної вимоги, який у даному випадку з огляду на неналежно обраний позивачем спосіб захисту не здійснюється.
Верховний Суд також відхиляє клопотання позивача про передачу цієї справи № 909/863/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, подане позивачем 01 липня 2021 року судовому засіданні, оскільки підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду позивач визначив наявність у цій справі виключної правової проблеми щодо правової природи дочірнього підприємства, співвідношення дочірнього підприємства і господарського товариства, наявності чи відсутності в учасника господарського товариства переважного права на придбання частки (частини частки) в статутному капіталі створеного товариством як єдиним засновником дочірнього підприємства, що продається іншим учасником (учасниками) товариства третій особі. Однак зазначені обставини є обставинами, що підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті спору, який у даному випадку не здійснюється з огляду на неналежно обраний позивачем спосіб захисту, що свідчить про відсутність саме у цій справі зазначеної позивачем виключної правової проблеми.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи те, що наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими, ухвалені судами попередніх інстанцій оскаржувані рішення про відмову у задоволенні позову є правильними та законними, з огляду на те, що допущене судами порушення (щодо розгляду позовної вимоги по суті) не призвело до ухвалення судами неправильного рішення у цій справі, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2020 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2021 року.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2020 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2021 року у справі № 909/863/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова
