Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 15 липня 2021 року

у справі № 909/863/19

Господарська юрисдикція

Щодо належного способу захисту у разі, якщо позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення переважного права позивача на придбання частки у праві спільної часткової власності

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання переважного права ОСОБА_1 як учасника Дочірнього підприємства «Обрій» ТОВ «Шляхбудіндустрія» (далі - ДП «Обрій») на придбання відчужуваних корпоративних прав та часток у статутному фонді (статутному капіталі) ДП «Обрій», що відчужені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за сукупну ціну 63 000,00 грн.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у позові відмовив повністю.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили норми матеріального та процесуального права, а саме неправильно застосували ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» за аналогією з ч. 4 ст. 362 ЦК України у правовому зв’язку з положеннями ст.ст. 62-63, ч. 3 ст. 66, ст. 126 ГК України та ст. 191 ЦК України у корпоративних правовідносинах при з’ясуванні питання наявності чи відсутності у власника товариства з обмеженою відповідальністю переважного права на придбання частки іншого учасника в статутному капіталі цього товариства з обмеженою відповідальністю, за умови прийняття загальними зборами учасників рішення про продаж підприємства (дочірнього) як єдиного майнового комплексу, що належить головному (материнському) товариству.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, корпоративні права учасника визначаються часткою в статутному капіталі господарського товариства, тобто корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі господарського товариства.

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, корпоративні права не є об'єктом права власності та не можуть переходити у власність. Об`єктом права власності є частка в статутному капіталі товариства.

Однак, позивач, заявляючи вимогу про визнання за ним переважного права на придбання відчужуваних корпоративних прав, фактично ототожнює такі різні поняття як «корпоративні права» (так звані «права з частки») з правами на частку, що не узгоджується з положеннями ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ст. 362 ЦК України, які стосуються виключного переважного права на придбання саме частки, а не права з частки.

Позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, фактично прагне набути у власність частки інших учасників у статутному фонді (статутному капіталі) ДП «Обрій».

Ч. 4 ст. 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Подібні положення містяться також і у ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.

Висновки: у разі, якщо позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення переважного права позивача на придбання частки у праві спільної часткової власності, належним способом захисту порушених прав позивача, який фактично прагне придбати таку відчужену частку іншого учасника, є позов про переведення на позивача прав і обов'язків покупця частки (частини частки). Саме такий спосіб захисту передбачений ч. 4 ст. 362 ЦК України та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Ключові слова: обрання ефективного способу захисту, порушення прав учасників ТОВ, організаційно-правові форми підприємництва