Справа № 2-41/2006 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.
Провадження № 22-ц/811/2211/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
У Х В А Л А
про повернення апеляційної скарги
30 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.,
Суддів:Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
Вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 02 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ «Корект», Франківської районної адміністрації м.Львова, треті особи Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Гірник І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку,-
в с т а н о в и в :
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2007 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТЗОВ «Корект», Франківської районної адміністрації м.Львова, третіх осіб: управління архітектури та містобудування Львівської міської Ради, обласного комунального підприємства Львівської обласної Ради, Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, приватного нотаріуса Гірника І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку.
12.12.2018 року до Личаківського районного суду м. Львова від заступника начальника Франківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лавришин М.М. надійшла мирова угода на стадії виконання рішення у вказаній справі, укладена між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ ВКФ «Корект».
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2019 року затверджено мирову угоду укладену між стягувачем ОСОБА_1 та боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Корект».
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 02 червня 2021 року відмовлено у затвердженні мирової угоди від 06.12.2018 року, укладеної в процесі примусового виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 14.09.2006 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариством з обмеженою відповідальність «Корект».
Ухвалу оскаржили позивач (стягувач) ОСОБА_1 та відповідач (Боржник) ОСОБА_2 .
Згідно з ч.2 ст.352 ЦПК України учасники справи, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбаченістаттею 353цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною 1 ст. 353 ЦПК України встановлений вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Зокрема п.11 частини першої ст.353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення може бути оскаржена ухвала щодо затвердження мирової угоди .
Натомість позивач (стягувач) ОСОБА_1 та відповідач(боржник) ОСОБА_2 оскаржують ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди, яка в переліку ст.353 ЦПК України відсутня.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Посилання апелянтів на ряд рішень Конституційного суду України щодо тлумачень ст.293 ЦПК України, яка була чинною до 2017 року не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ст.293 ЦПК України втратила чинність 15 грудня 2017 року, тому тлумачення зазначених норм в даному випадку не є актуальними. Крім цього, зазначені апелянтами рішення не стосувалися тлумачення норм процесуального закону щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року).
Наведене спростовує посилання апелянтів на те, що не прийнявши дану апеляційну скаргу їм буде відмовлено у доступі до правосуддя.
Крім цього, після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).
Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №№ 753/16296/14-ц
Згідно з частиною другоюстатті 19 Закону України «Про виконавче провадження»сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.
Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 39 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульований встатті 434 ЦПК України. Так, в частині першій вказаної норми закріплено, щомирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.
Наведене свідчитьпро можливість учасниківвиконавчого провадженняукласти мировуугоду наінших умовах,які несуперечать закону.
Отже, оскільки у частині 2 ст.352 ЦПК України міститься пряма заборона щодо можливості оскарження ухвали, яка відсутня в переліку наведеному в частині першій ст.353 ЦПК України, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 352, 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 02 червня 2020 року повернути апелянтам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку передбаченому ст.ст.389-391 ЦПК України.
Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк
