Справа № 2-41/2006
Провадження № 6/463/6/21
У Х В А Л А
про відмову у задоволенні заяви про відвід судді
10 лютого 2021 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Козак М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ ВКф «Корект» про відвід судді Грицка Романа Романовича від розгляду заяви про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ ВКф «Корект», Франківської районної адміністрації м.Львова, треті особи Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Гірник І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку,
в с т а н о в и в :
рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 14 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2007 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ ВКф «Корект», Франківської районної адміністрації м.Львова, треті особи Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Гірник І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2019 року затверджено мирову угоду у процесі виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ ВКф «Корект», Франківської районної адміністрації м.Львова, треті особи Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Гірник І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 24.09.2020 року, скасовано ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 15.02.2019 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа поступила до суду 12 жовтня 2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 року, визначено головуючим суддею Грицка Р.Р.
09 лютого 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТзОВ ВКф «Корект» подано заяву про відвід судді Грицка Р.Р. від розгляду вказаної справи. Заяву мотивують тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 24.09.2020 року, скасовано ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 15.02.2019 року про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 14.09.2006 року та керуючись п.6 ч.1 ст.374 у поєднанні зі ст.379 ЦПК України направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на правову природу ухвали про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду, така є остаточним судовим рішенням, як завершальна стадія судового процесу в цілому на стадії виконавчого провадження, що має наслідком закриття виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1, ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та повне відновлення прав позивача. Провадження у справі № 2-41/2006 завершено у 2006 році, подальше провадження, а відтак продовження розгляду справи № 2-41/2006 чинним законодавством не передбачено. З огляду на правову природу ухвали про затвердження мирової угоди, це не ухвала окремої процесуальної дії, яка пов`язана з рухом справи під час її розгляду, а є судовим рішенням, як завершальна стадія судового процесу, що має наслідком закриття виконавчого провадження та повного відновлення прав позивача. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що мирова угода укладена на стадії виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 14.09.2006 року, а судове провадження в суді першої інстанції закрито після ухвалення рішення у 2006 році. Затвердження мирової угоди ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2019 року було остаточним судовим рішенням на стадії виконання, подальше провадження у справі законом не передбачене. Таким чином, справа не підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду, остаточне рішення щодо вирішення питання про затвердження мирової угоди апеляційний суд повинен був ухвалити самостійно. Суд апеляційної інстанції фактично самоусунувся від виконання своїх процесуальних обов`язків. А відтак жодне рішення не може тлумачитись всупереч ЦПК України. Відповідно до висновків апеляційної інстанції, якщо припустити, що ухвала про затвердження мирової угоди є ухвалою, що перешкоджає провадженню у справі, то така мала би бути передана для продовження її розгляду до раніше визначеного судді, а саме судді Гирича С.В. Проте, всупереч чинному законодавству відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 року визначено головуючим суддею Грицка Р.Р. для розгляду (дослівно): «мирової угоди на стадії виконання судового рішення». Всупереч п.2, 4 ч.15 ст.33 ЦПК України протокол авторозподілу від 12.10.2020 року не містить імен учасників справи та не містить фактичних підстав для здійснення даного автоматичного розподілу. Продовження розгляду справи, якщо в точності слідувати висновкам суду апеляційної інстанції, викладених у постанові від 24.09.2020 року передбачено виключно раніше визначеним складом суду, а оскільки визначено новий склад суду в особі судді Грицка Р.Р., то такий має намір розглядати питання про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення суду повторно у так званому новому розгляді, що не передбачено ЦПК України. Відповідно до чинного законодавства суддя Грицко Р.Р. не наділений повноваженнями щодо повторного розгляду питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення суду та не наділений повноваженнями продовжувати розгляд справи відповідно до висновків суду апеляційної інстанції. На підставі вищевикладеного є очевидним той факт, що Личаківським районним судом було порушено порядок визначення судді для розгляду справи відповідно до висновків суду апеляційної інстанції (дослівно) «для продовження розгляду справи першої інстанції». Як вбачається з матеріалів справи 22.10.2020 року за розпорядженням головуючого судді Грицка Р.Р. викликано учасників процесу, а також особу за апеляційною скаргою якої винесено постанову Львівським апеляційним судом від 24.09.2020 року ОСОБА_4 , яку зазначено у судовій повістці та у вступній частині Личаківського районного суду м.Львова від 14.09.2006 року, як третю особу, що призвело до виклику такої на судове засідання, призначеного на 11.11.2020 року. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2021 року за розпорядженням головуючого судді Грицка Р.Р. (за словами секретаря Козак М.В.) на судове засідання, призначене на 03.02.2021 року викликано ОСОБА_4 , як іншу особу. Виклик «інших осіб», не зазначених у ст.65, 128, 129 ЦПК України, таких як ОСОБА_4 без відповідного процесуального статусу не передбачений чинним процесуальним законодавством. Крім того, зі слів головуючого судді Грицка Р.Р. такий мав намір з`ясувати у судовому засіданні хто така ОСОБА_4 і можливо мав намір залучити її в якості третьої особи у справі № 2-41/2006 всупереч вимогам ст.53 ЦПК України. Повноваження з`ясовувати хто така ОСОБА_4 , встановлювати її процесуальний статус у справі № 2-41/2006 та вирішувати питання про залучення такої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, належить до повноважень суду апеляційної інстанції при підготовці розгляду справи апеляційним судом і при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що оскаржуваним рішенням порушено її права та обов`язки. Як вбачається з постанови Львівського апеляційного суду від 24.09.2020 року апеляційний суд не визначив процесуального статусу ОСОБА_4 , та не залучав таку як третю особу у справі № 2-41/2006. А тому вищезазначені дії судді Грицка Р.Р. свідчать про пряму заінтересованість у результаті розгляду справи у спосіб, який не передбачений ЦПК України на користь та в угоду ОСОБА_4, особи без процесуального статусу у справі № 2-41/2006, що викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності судді Грицка Р.Р. Таким чином суддя Грицко Р.Р. має намір перебрати на себе повноваження суду апеляційної інстанції щодо повного перегляду ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 15.02.2019 року, як остаточного судового рішення. У зв`язку з наведеним, просять заяву про відвід судді задовольнити.
Оглянувши матеріали справи та заяву про відвід, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 8 ст.40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Виходячи з положень частини другої ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Згідно з ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
За приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.
При цьому, дослідивши підстави для відводу головуючого судді, заявлені заявниками, суд вбачає, що останні не знайшли свого належного підтвердження. Наведені мотиви відводу жодним чином не свідчать про упередженість чи необ`єктивність судді при розгляді даної справи. Незгода учасника справи з процесуальними рішеннями суду не є обставиною для відводу судді.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого відводу, який зводиться лише до незгоди з процесуальними рішеннями суду, тому у задоволені заяви про відвід головуючому-судді слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
визнати заявлений відвід судді Грицку Роману Романовичу - необґрунтованим.
Передати заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ ВКф «Корект» про відвід судді Грицка Романа Романовича від розгляду заяви про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ ВКф «Корект», Франківської районної адміністрації м.Львова, треті особи Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Гірник І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку - для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Грицко Р.Р.
