Постанова

Іменем України

01 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-41/2006

провадження № 61-12703сво21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Корект», Франківська районна адміністрація м. Львова,

треті особи: Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Гірник Ігор Андрійович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Корект», Франківської районної адміністрації м. Львова, третіх осіб: управління архітектури та містобудування Львівської міської Ради Львівської міської Ради, обласного комунального підприємства Львівської обласної Ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватного нотаріуса Гірника І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку.

До суду від заступника начальника Франківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лавришина М. М. надійшла мирова угода на стадії виконання рішення у вказаній справі, укладена між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ ВКФ «Корект».

Відповідно до умов мирової угоди сторони просять:

1.1. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 приміщення кафетерію, площею 71.4 кв. м, прибудови до кв. АДРЕСА_1 та на об`єкти незавершеного будівництва, а саме: цеглу, бетонні перекриття, бетонні сходи, інші будівельні матеріали, які були використані при зведенні господарських приміщень на місці гаражу по АДРЕСА_2 .

1.2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 приміщення кафетерію, площею 71.4 кв. м, прибудови до кв. АДРЕСА_1 та на об`єкти незавершеного будівництва, а саме: цеглу, бетонні перекриття, бетонні сходи, інші будівельні матеріали, які були використані при зведенні господарських приміщень на місці гаражу по АДРЕСА_2 .

1.3. Боржники ОСОБА_3 , ТОВ «Корект» визнають право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкти вказані в пунктах 1.1 та 1.2 цієї мирової угоди.

1.4. Боржники ОСОБА_3 , ТОВ «Корект», ОСОБА_2 зобов`язуються забезпечити доступ ОСОБА_1 до належних їй приміщень будинковолодіння по АДРЕСА_2 .

1.5. Боржники та стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов`язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї мирової угоди, покладаються на боржників.

1.6. Стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди не матиме жодних майнових претензій до боржників, з приводу майна, яке є предметом цієї мирової угоди.

1.7. Стягувач стверджує, що з моменту набрання чинності цією мировою угодою, він відмовляється від примусового виконання вказаного рішення суду, після чого виконавче провадження № 4711620 підлягає закінченню.

1.8. Стягувач та боржники також домовляються, що наслідком набуття чинності цією Мировою угодою відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

1.9. Боржники та стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі держави.

1.10. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій.

1.11. Сторони даної мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї мирової угоди.

1.12. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї мирової угоди. Наслідки затвердження цієї мирової угоди сторонам відомі.

1.13. Уся інформація, викладена в цій мировій угоді, сприймається сторонами як повною мірою достовірна. Кожна сторона окремо несе повну відповідальність за достовірність інформації, яка зазначена в цій мировій угоді.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2019 року в складі судді: Гирич С. В., затверджено мирову угоду, укладену між стягувачем ОСОБА_1 та боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Корект» на наступних умовах:

1.1. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 приміщення кафетерію пл. 71.4 кв. м, прибудови до кв. АДРЕСА_1 та на об`єкти незавершеного будівництва, а саме цеглу, бетонні перекриття, бетонні сходи, інші будівельні матеріалу які були використані при зведенні господарських приміщень на місці гаражу по АДРЕСА_2 .

1.2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 приміщення кафетерію пл. 71.4 кв. м, прибудови до кв. АДРЕСА_1 та на об`єкти незавершеного будівництва, а саме: цеглу, бетонні перекриття, бетонні сходи, інші будівельні матеріали, які були використані при зведенні господарських приміщень на місці гаражу по АДРЕСА_2 .

1.3. Боржники ОСОБА_3 , ТОВ «Корект» визнають право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкти вказані в п.п.1.1 та 1.2 цієї Мирової угоди.

1.4. Боржники ОСОБА_3 , ТОВ «Корект», ОСОБА_2 зобов`язуються забезпечити доступ ОСОБА_1 до належних їй приміщень будинковолодіння по АДРЕСА_2 .

1.5. Боржники та Стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов`язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на Боржників.

1.6. Стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди не матиме жодних майнових претензій до Боржників, з приводу майна, яке є предметом цієї Мирової Угоди.

1.7. Стягувач стверджує, що з моменту набрання чинності цією Мировою угодою, він відмовляється від примусового виконання вказаного Рішення суду, після чого виконавче провадження №4711620 підлягає закінченню.

1.8. Стягувач та Боржник також домовляються, що наслідком набуття чинності цією Мировою угодою відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

1.9. Боржники та Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі держави.

1.10. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї Мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій.

1.11. Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї Мирової угоди.

1.12. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї Мирової угоди. Наслідки затвердження цієї Мирової угоди Сторонам відомі.

1.13. Уся інформація, викладена в цій Мировій угоді, сприймається Сторонами як повною мірою достовірна. Кожна Сторона окремо несе повну відповідальність за достовірність інформації, яка зазначена в цій Мировій угоді.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що мирова угода, укладена сторонами виконавчого провадження, стосується їх прав та обов`язків, умови мирової угоди не суперечать закону і не порушують прав та інтересів інших осіб, боржник ОСОБА_3 не заперечує проти укладення мирової угоди, тому мирова угода на стадії виконання затверджується судом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником Ѕ частини будинковолодіння по АДРЕСА_2 . Інша частина належить стягувачу ( ОСОБА_1 ) та одному з боржників ( ОСОБА_2 ). Тому ОСОБА_4 має також речове право на земельну ділянку, на якій знаходиться будинковолодіння по АДРЕСА_2 , а власником такої земельної ділянки є територіальна громада міста Львова, в даному випадку, в особі Франківської районної адміністрації Львівської міської ради. Предметом мирової угоди, затвердженої судом, є об`єкти самочинного будівництва, які розташовані на земельній ділянці на якій знаходиться будинковолодіння по АДРЕСА_2 , які визнані такими згідно із рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року та підлягають знесення на підстав цього ж рішення суду. Тобто умови мирової угоди зачіпають права та інтереси ОСОБА_4 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року в складі судді: Грицка Р. Р., відмовлено у затвердженні мирової угоди від 06 грудня 2018 року, укладеної в процесі примусового виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Корект».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що умови мирової угоди суперечать рішенню суду, яке перебуває на примусовому виконанні, і зокрема, умови мирової угоди передбачають визнання права власності на самочинне будівництво, тоді як рішенням суду встановлено незаконність здійснення такого будівництва і необхідність його знесення. Таким чином умови мирової угоди є прихованим способом узаконення самочинного будівництва. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року суд визнав недійсними свідоцтво про право власності на будинок (кафетерій), договір дарування кафетерію та реєстраційне посвідчення на кафетерій і тим самим відповідно до частини другої статті 328 ЦК України встановив незаконність набуття права власності на вказані приміщення, зокрема, через незаконність будівництва і в такому випадку визнання права власності суперечить вимогам закону, оскільки відсутня правова підстава для такого визнання. Крім того одним із співвласників будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 і очевидно, що питання про визнання права власності на самочинне будівництво, прилегле до цього будинку зачіпає її права та інтереси. Таким чином умови мирової угоди суперечать закону та порушують права чи охоронювані законом інтереси ОСОБА_4 , а тому на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 207, частини третьої статті 434 ЦПК України вона не підлягає затвердженню.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду від 07 липня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року повернуто.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. У пункті 11 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення може бути оскаржена ухвала щодо затвердження мирової угоди. Натомість позивач (стягувач) ОСОБА_1 та відповідач (боржник) ОСОБА_2 оскаржують ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди, яка в переліку статті 353 ЦПК України відсутня. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Апеляційний суд вказав, що посилання осіб, які подали апеляційну скаргу, на рішення Конституційного Суду України щодо тлумачень статті 293 ЦПК України колегія суддів відхилила, оскільки відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Стаття 293 ЦПК України втратила чинність 15 грудня 2017 року, тому тлумачення зазначених норм в даному випадку не є актуальними. Крім цього рішення Конституційного Суду України не стосувалися тлумачення норм процесуального закону щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди. Тому безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що не їм буде відмовлено у доступі до правосуддя.

Аргументи учасників справи

27 липня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, в якій просили: передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду; скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду; передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що в резолютивній частині ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 червня 2021 року зазначено про можливість її оскарження до апеляційного суду. Конституційний суд України неодноразово зазначав, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарженні рішення суду, крім випадків, встановлених, що передбачає можливість перевірки в апеляційному порядку рішень суду першої інстанції. Перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду не є вичерпним. Розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, Конституційний Суд України зробив висновок, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить пряму заборону на таке оскарження. Ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди на стадії виконання рішення суду є остаточним судовим рішенням, як завершальна стадія судового процесу, що має наслідком закінчення виконавчого провадження. Тому до ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди як остаточного судового рішення слід застосовувати статтю 352 ЦПК України, яка передбачає право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення судом норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд касаційної інстанції у різних палатах застосовує принципово відмінний підхід до тлумачення пункту 11 частини першої статті 353 ЦПК України у контексті розуміння того чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди, укладеної на стадії виконання рішення. Колегія суддів вважала необхідним передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування пункту 11 частини першої статті 353 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року у справі № 744/880/19 (провадження № 61-18606св19); Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 460/3535/16-ц (провадження №61-8555св21); та вказівки, що тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди, укладена на стадії виконання рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Щодо наявності підстав для відступу

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата враховує та нагадує, що питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду неодноразово вирішувалися Об`єднаною палатою. Зокрема:

(1) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 296/2944/16-ц (провадження № 61-6555сво18) зазначено, що «у статтях 175, 293 ЦПК України у редакції 2004 року не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні мирової угоди, у пункті 8 частини першої статті 293 цього Кодексу передбачено право оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди за клопотанням сторін. У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права і зазначеним вище Рішенням Конституційного Суду України»;

(2) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення ПАТ «Укрсоцбанк» із апеляційною скаргою) має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права, особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову у залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову у залишенні заяви без розгляду разом з рішенням суду першої інстанції»;

(3) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 756/671/16-ц (провадження № 61-42865сво18) вказано, що «ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про привід боржника може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції».

При цьому, Об`єднана палата була послідовною у свої правових висновках щодо можливості/неможливості апеляційного оскарження відповідної ухвали.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України)

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо затвердження мирової угоди (пункт 11 частини першої статті 353 ЦПК України).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії укладення мирової угоди, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення.

У зв`язку із цим Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 460/3535/16-ц (провадження №61-8555св21).

Натомість підстави для відступу від висновку зробленого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року у справі № 744/880/19 (провадження № 61-18606св19) відсутні, оскільки в справі № 744/880/19 ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди була постановлена не на стадії виконання судового рішення.

Щодо вирішення касаційної скарги по суті

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про прийняття аргументів, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п`ятої стаття 357 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

до суду від заступника начальника Франківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лавришина М. М. надійшла мирова угода на стадії виконання рішення у справі, укладена між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ ВКФ «Корект»; ухвалою суду першої інстанції відмовлено у затвердженні мирової угоди;

ухвалою суду апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди із посилання на те, що така ухвала в переліку статті 353 ЦПК України відсутня, а тому не підлягає оскарженню окремо від рішення суду;

апеляційний суд не врахував, що ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії укладення мирової угоди, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення;

за таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, , Об`єднана палата вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Ухвала про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії укладення мирової угоди, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у затвердженні мирової угоди, яка укладена на стадії виконання судового рішення.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 рокускасувати.

Передати справу № 2-41/2006 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська