ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01 червня 2021 року
м. Харків
справа № 640/15771/19
провадження № 22-ц/818/703/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року, постановлене під головуванням судді Лях М.Ю., в залі суду в місті Харкові,-
в с т а н о в и в:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та позбавлення батьківських прав.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2021 року попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Службу у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не надав належної і вмотивованої оцінки аргументам та доказам наданих позивачем та висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, до якого була додана заява спільної дитини ОСОБА_4 , в якій вона не заперечує проти позбавлення батьківських прав її батька ОСОБА_2 . Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачем були сплачені аліменти у розмірі 19000 грн за півтора роки лише після того, як він дізнався про позов про позбавлення батьківських прав. Також суд першої інстанції не надав значення тому, що на даний час за відповідачем є значна заборгованість за аліментами у розмірі 33 887, 62 грн.. Зазначає, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не сплачує аліменти на її утримання та не піклується про здоров`я, фізичний, духовний, матеріальний стан дитини, не цікавиться її життям, не відвідує дитину вдома в школі. Вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 сприятиме захисту інтересів дитини, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні доньки, нехтує батьківськими обов`язками. Також позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягнення додаткових витрат на дитину, оскільки додаткові витрати на дитину визначені у позовній заяві обумовлювались розвитком здібностей дитини та обґрунтовувались відповідними документами.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення додаткових витрат на утримання дитини, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, також вважав, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що батьками ОСОБА_4 (після зміни прізвища та по батькові ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.07.2005 року по 20.11.2017 року та рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.11.2017 року шлюб між ними було розірвано.
Дитина проживає разом з матір`ю.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.10.2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 14.05.2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно копії довідки №202 від 05.12.2018 року КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області»
Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей №598 від 19.09.2019 року, доцільним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона самостійно матеріально утримує спільну дитину та належним чином піклується про її здоров`я, інтелектуальний та духовних розвиток. Дитина за станом здоров`я потребує динамічного спостереження яке включає постійне медикаментозне лікування, обстеження, ортопедичну корекцію та лікувальний масаж. Відповідач не приймає участі у житті дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки, не забезпечує необхідного утримання дитини, не спілкується з дитиною. Зазначає, що на навчання та виховання дитини з вересня 2017 року позивач додатково витратила 118 253 грн. У зв`язку з цим вважає, можливим стягнути з відповідача на свою користь половину понесених витрат. Також вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила відповідний позов.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно довідки №202 від 05.12.2018 року КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області», ОСОБА_4 навчається в КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області».
Відповідно до довідки КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області» за період з вересня 2017 року по грудень 2018 року (включно) ОСОБА_1 сплатила КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області» за додаткові освітні послуги надані учениці ОСОБА_4 4 654,00 грн. Також, за цей період ОСОБА_1 сплатила благодійних внесків на розвиток матеріально-технічного стану ліцею в сумі 4 200,00 грн.
З копії договору про надання послуг №ВОВ-12/2 від 02.04.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_8 вбачається, що між сторонами укладено договір про надання інформаційних, консультаційних і організаційних послуг щодо підготовки документів ОСОБА_4 (дочки ОСОБА_1 ) для її вступу до учбового закладу Oxford International до Великої Британії, вартість якого складає 47 491,00 грн.
Також з копії договору про надання послуг №CAN-TRIP-01 від 19.07.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_9 вбачається, що між сторонами укладено договір про надання інформаційних, консультаційних і організаційних послуг щодо підготовки документів ОСОБА_4 (дочки ОСОБА_1 ) для поїздки до Канади, вартість послуг становить 26 150,00 грн..
Разом з тим, наявні в матеріалах справи витрати за навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: додаткові освітні послуги надані учениці ОСОБА_4 у розмірі 4 654,00 грн., сплачені ОСОБА_1 благодійні внески на розвиток матеріально-технічного стану ліцею, в якому навчається ОСОБА_4 , в сумі 4 200,00 грн., та оплата послуг ФОП ОСОБА_8 у розмірі 47 491,00 грн. за надання інформаційних, консультаційних і організаційних послуг щодо підготовки документів ОСОБА_4 для вступу до учбового закладу Oxford International до Великої Британії а також оплата послуг ФОП ОСОБА_9 за надання інформаційних, консультаційних і організаційних послуг щодо підготовки документів ОСОБА_4 для поїздки до Канади, вартістю 26 150,00 грн. не можна вважати додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України.
Даних про наявність будь-яких особливих здібностей дитини матеріали справи не містять.
Організація вступу до вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти, вступ до учбового закладу Oxford International до Великої Британії та консультація з цього приводу не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №569/6838/15-ц.
Що стосується позовних вимог про позбавлення батьківських прав, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки. Сам факт проживання батька окремо від дитини, невідвідування батьком шкільного закладу та міської дитячої поліклініки - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.
Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.
Крім того, відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначав що він має бажання спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, проте позивач не дає йому можливості спілкуватися з дитиною.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме невиконання батьком батьківських обов`язків, не знайшли свого беззаперечного доведення. Тому відсутні підстави для задоволення позову.
Посилання апелянта на те, що судом не враховано висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав до якого була додана заява спільної дитини ОСОБА_4 , в якій вона не заперечує проти позбавлення батьківських прав її батька ОСОБА_2 не приймаються до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради №598 від 19.09.2019 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.104-105)
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Вищезазначений висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Колегією суддів встановлено, що висновок Департаменту служб у справах дітей про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав складений без участі ОСОБА_2 , лише на підставі довідок та даних, наданих ОСОБА_1 ..
Даний висновок не містить будь-яких даних, які, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є правовою підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості даного висновку.
Доводи ОСОБА_1 щодо ухилення відповідача від виховання, матеріального забезпечення та утримання дитини, колегія суддів також вважає недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 02.06.2021 року.
