Справа № 640/15771/19
н/п 2/953/521/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Лях М.Ю.,
при секретарі - Хомінської Т.В.,
за участю представника позивача - Шемет О.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Швець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , подану представником позивача - адвокатом Шемет О.В. до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 59 126,50 грн., позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1 536,80 грн. В обґрунтування зазначає, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2005 року. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживає з нею. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2018 року стягнуто з відповідача аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 14 травня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. Зазначене рішення суду ОСОБА_1 не виконує, аліменти не сплачує. Зазначає, що дитина повністю перебуває на її утриманні, нею самостійно здійснюється оплата освітніх послуг, а також додаткових витратах, пов`язаних з розвитком її інтелектуальних здібностей. Також зазначає, що відповідач займається підприємницькою діяльністю, є платником єдиного податку в зв`язку з чим подає до фіскальних органів відповідні податкові декларації, отримує дохід, і знаходиться не у скрутному становищі. Відповідач не не бере жодної участі у вихованні дитини, не приймає участі в розвитку її здібностей, не цікавиться станом її здоров`я. Звертає увагу, що ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку у лікаря-невролога з приводу вегетативної дисфункції, яка супроводжується синкопальними станами, лікаря-кардіоревматолога з приводу диспластичної кардіопатії, аномальної хорди лівого шлуночка, лікаря ортопеда-травматолога з приводу сколіотичної осанки, часто хворіє на гострі риносинусити, двосторонні отити. Зазначає, що у серпні 2018 році дитина взята на диспансерний облік лікарем отоларингологом з діагнозом: аденоїдні вегетації III ст., стан після аденотомії, алергічний риніт. За висновком лікаря-стоматолога ортодонта потребує лікування з подальшою корекцією - прикусу коригуючою системою. Вказує, що дитина за загальним станом здоров`я потребує динамічного спостереження яке включає постійне медикаментозне лікування, обстеження, ортопедичну корекцію та лікувальний масаж. У зв`язку з викладеним позивач звернулась до суду з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини та позбавлення відповідача батьківських прав.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2019 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
10.12.2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що копія довідки КЗ «Харківський університетський ліцей», де зазначено про витрати на освіту доньки, надана позивачем без номеру та без дати, доказів надання таких послуг, а також належних доказів їх оплати позивачем не надано. Посилання позивачки на витрати на благодійні внески у розмірі 4 200,00 грн. вважає безпідставними, оскільки вони не викликані особливими обставинами та не можуть вважатися додатковими витратами на утримання дитини, також позивачем не надано жодного доказу оплати за договором про надання послуг № ВОВ-12/2 від 02.04.2019 року. Зазначає, що питання навчання спільної доньки позивач з відповідачем не обговорювала, а будь-які подібні рішення помилково вважає можливим приймати самостійно. Щодо вимоги позивача про позбавлення батьківських прав пояснюю наступне. За домовленістю між сторонами у справі, їх спільна дитина проживає разом з матір`ю, відповідач до листопада 2018 року постійно брав участь у витратах на розвиток, освіту, здоров`я дитини, мав змогу регулярно з нею спілкуватися, разом проводити час, виконувати домашні завдання, разом відпочивати тощо. Проте, з листопада 2018 року позивач заборонила будь-які зустрічі з батьком, сама повністю припинила спілкування з відповідачем та з його родиною, від зустрічей з приводу передачі аліментів чи з іншого приводу ухиляється. Відповідач поштовим переказом перерахував ОСОБА_2 аліменти у розмірі 19 000,00 грн. Станом на грудень 2019 року заборгованості зі сплати аліментів не існує, а грошові перекази отримані позивачкою особисто у поштових відділення, зазначає, що ніколи не ухилявся від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Крім того, зазначає, що письмово звертався до позивача з листами про прийняття аліментів на утримання дитини та з пропозицією встановлення графіку спілкування з дочкою, однак позивач відповіді не надала.
01.09.2020 року представник позивача подала відповідь на відзив відповідача, в якому зазначила, що отримувала листи Відповідача, проте жодних дій з боку останнього вчинено не було, він не намагався сплатити аліменти, зустрітись з донькою, чи дізнатись про її стан здоров я або навчання. Щодо сплачених відповідачем аліментів у розмірі 19 000,00 грн., пояснює, що це кошти за 1,5 року, які сплачував останній, кошти були надіслані Позивачу лише після того, як Відповідач дізнався про позов. Зазначає, що не забороняла Відповідачу спілкуватися з дочкою. Звернула увагу суду, що Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради підтримує її позовні вимоги в повному обсязі та вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно його доньки ОСОБА_3
26.09.2019 року до канцелярії суду надійшли письмові пояснення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову зі змісту якого вбачається, що Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради підтримує у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приймає участь у вихованні дитини, не цікавиться станом здоров`я дочки. Також додано письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3
28.01.2020 року відповідач надав заперечення, в якому зазначив, що витрати на освітні послуги покриваються сплаченими відповідачем аліментами у встановленому судовим рішенням розмірі. Також, зазначає що послуги за договором про надання послуг № ВОВ-12/2 від 02.04.2019 року мають надаватися виключно позивачу і лише у вигляді наданні певної інформації якою останній не володіє, та не є освітніми послугами, які б були безпосередньо пов`язані із підвищенням інтелектуального рівня дитини. З приводу висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради пояснюю, що він складався за наслідками дослідження позиції лише ОСОБА_2 , а позиція відповідача при цьому не враховувалася, оскільки він на засідання не викликався, пояснень не надавав. Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради не були з`ясовані причини з яких ОСОБА_1 не приймав участі у вихованні та відвідуванні дитини, не встановлені, наявність чи відсутність перешкод зі сторони ОСОБА_2 у наданні колишньому чоловіку дитини для спілкування та прийняття участі ним у вихованні дитини. За таких обставин відповідач вважає, що підстави обрання до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав відсутні.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2020 року закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, просила позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві. Зазначила, що відповідач не приймає участі у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими її обставинами, не приймає участі у виховані дитини, а фактично ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не займається її вихованням та утриманням.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог, які не визнали повністю, зазначили, що пред`явлені позовні вимоги є передчасними, позов обумовлений поведінкою позивача, яка створює йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та обмежує його у можливості приймати участь у вихованні дитини. Він бажає виконувати батьківські обов`язки, ним не було вчинено жодного вчинку аморального чи протиправного характеру проти дитини, які мав би негативні наслідки. Відзначив, що протягом останнього періоду часу між сторонами існує конфліктна ситуація, між ними існує непорозуміння з приводу виховання дитини. З метою виключення будь-якого психічного тиску та створювати додаткове напруження у відносинах, а також залучення дитини у конфліктні ситуації між батьками, ним не вчиняє дій, які можуть зашкодити інтересам дитини. Щодо стягнення додаткових витрат на дитину, на які посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, вказані витрати не викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 Сімейного кодексу України, не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим не підлягають стягненню. Про існування вказаних витрат йому не було відомо, вказані витрати не погоджувалися з ним. Відповідач здійснює систематичну виплату аліментів на утриманні дитини, станом на теперішній час відсутня заборгованість за періодичними платежами. У зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог за не обґрунтованістю та недоведеністю. Вищенаведені обставини підтверджено у судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 , допитаного за його згодою в якості свідка.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справу за відсутності представника органу опіки та піклування.
Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, заперечення викладені у відзиві та поясненнях відповідача, а також доводи викладені в зустрічній позовній заяві та відзиві на нього, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Судом встановлені та не заперечується сторонами, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.07.2005 року по 20.11.2017 року, який розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.11.2017 року. У шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.10.20018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 14.05.2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Зі змісту копії листа від 17.05.2019 року ОСОБА_1 , відправленого адресату засобами поштового зв`язку 22.05.2019 року вбачається, що останній звертається до ОСОБА_2 про прийняття аліментів на утримання дитини, просить письмово повідомити йому реквізити банківського рахунку на який слід перерахувати грошові кошти у якості аліментів на утримання дитини.
Зі змісту копії листа від 17.05.2019 року ОСОБА_1 , відправленого адресату засобами поштового зв`язку 22.05.2019 року вбачається, що останній звертається до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини, зазначає, що з листопада 2018 року триває неприйнятна ситуація, яка повністю перешкоджає йому спілкуватися з донькою. Просить виділити йому час для спілкування з дитиною без присутності матері, пропонує графік регулярних побачень.
Листом Харківської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" від 12.08.2020 року № 2020071610615 надано відповідь ОСОБА_1 за його заявою від 13.07.2020 року щодо надання інформації про грошовим переказам (аліментам) на ім`я ОСОБА_2 з якого вбачається здійснення наступних поштових платежів: переказ № 0577 від 24.09.2019 на суму 14 000,00 грн. на ім`я ОСОБА_2 (з поміткою «аліменти»); поштовий переказ № 0002 від 01.10.2019 р. прийнятий у відділенні поштового зв`язку Харків 32 на суму 3 000,00 грн. від ОСОБА_1 на адресу одержувача ОСОБА_2 виплачений одержувачу у відділенні поштового зв`язку Харків 24 03.10.2019 року; поштовий переказ № 0006 від 02.11.2019 р. прийнятий у відділенні поштового зв`язку Харків 32 на суму 2 000,00 грн. від ОСОБА_1 на адресу одержувача ОСОБА_2 виплачений одержувачу у відділенні поштового зв`язку Харків 24 14.11.2019 року; поштовий переказ № 0045 від 20.01.2020 р. прийнятий у відділенні поштового зв`язку Харків 32 на суму 1 000,00 грн. від ОСОБА_1 на адресу одержувача ОСОБА_2 виплачений одержувачу у відділенні поштового зв`язку Харків 24 22.01.2019 року; поштовий переказ № 0029 від 17.02.2020 р. прийнятий у відділенні поштового зв`язку Харків 32 на суму 1 000,00 грн. від ОСОБА_1 на адресу одержувача ОСОБА_2 виплачений одержувачу у відділенні поштового зв`язку Харків-24 27.02.2019 року; поштовий переказ № 0044 від19.03.2020 р. прийнятий у відділенні поштового зв`язку Харків 32 на суму 1 000,00 грн. від ОСОБА_1 на адресу одержувача ОСОБА_2 виплачений одержувачу у відділенні поштового зв`язку Харків 24 25.03.2019 року; поштовий переказ № 0055 від 21.05.2020 р. прийнятий у відділенні поштового зв`язку Харків 32 на суму 2 000,00 грн. від ОСОБА_1 на адресу одержувача ОСОБА_2 виплачений одержувачу у відділенні поштового зв`язку Харків 24 26.05.2019 року.
Зі змісту копії Договору про надання послуг №ВОВ-12/2 від 02.04.2019 року між ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_5 укладено договір про надання інформаційних, консультаційних і організаційних послуг щодо підготовки документів ОСОБА_3 (дочки ОСОБА_2 ) для її вступу до учбового закладу Oxford International до Великої Британії. Вартість послуг ФО-П ОСОБА_5 складає 47 491,00 грн.
19.07.2019 року між ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_6 укладено Договір про надання послуг №CAN-TRIP-01 про надання інформаційних, консультаційних і організаційних послуг щодо підготовки документів ОСОБА_3 (дочки ОСОБА_2 ) для поїздки до Канади, вартість послуг становить 26 150,00 грн.
За положеннями ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Верховний суд України роз`яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких основних обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Верховний Суд України звернув увагу, що, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні врахувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначити у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини, витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Відповідно до роз`яснень п. 18 Постанови Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначити у твердій грошовій сумі).
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Разом з тим, суд критично ставиться до поданих позивачем доказів, оскільки не є належними доказами, які свідчать про необхідність додаткових витрат на утримання дитини, не підтверджують існування особливих обставин та не відносяться до додаткових витрат в розумінні ст.185 Сімейного кодексу України, тому правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні, жодних інших належних та достатніх доказів в необхідності стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини позивачем не надано, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
Відповідно до п. 15, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зі змісту копії довідки №202 від 05.12.2018 КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області», ОСОБА_3 навчається в КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області».
Відповідно до довідки КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області» за період з вересня 2017 року по грудень 2018 року (включно) ОСОБА_2 сплатила КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради Харківської області» за додаткові освітні послуги надані учениці ОСОБА_3 4 654,00 грн. Також, за цей період ОСОБА_2 сплатила благодійних внесків на розвиток матеріально-технічного стану ліцею в сумі 4 200,00 грн.
За інформацією адміністрації КЗ «Харківський університетський ліцей Харківської міської ради», за місцем навчання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ОСОБА_1 не цікавиться успішністю навчання своєї дочки, жодного разу не приходив до школи, батьківські збори не відвідував, участі у культурно-розважальних заходах участі не приймав. До керівництва закладу ОСОБА_1 з питань навчання дочки не звертався, жодних внесків з приводу оплати додаткових освітніх послуг ОСОБА_3 від ОСОБА_1 не надходило.
Згідно інформації КНП «Харківська міська дитяча поліклініка № 23» відповідач ОСОБА_1 за консультацією до керівництва та до лікарів стосовно ОСОБА_3 не звертався. Запиту стосовно історії хвороб, медичної картки, журналу обліку профілактичних щеплень, хронічних захворювань та іншої інформації стосовно здоров`я ОСОБА_3 від ОСОБА_1 не надходило.
Частиною четвертою статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п`ятої статті 19 Сімейного кодексу України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 Сімейного кодексу України України). З огляду на вищенаведене, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановивши фактичні обставини справи, з`ясувавши характер спірних правовідносин та стосунки між сторонами, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності відповідача позбавлення батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, оскільки не встановлена наявність негативних характеристик відповідача ОСОБА_1 , відсутність доказів його винної поведінки, умисного ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки.
Зі змісту довідки серії ААА № 0649719 МВС України вбачається відсутність станом на 20.07.2019 року у ОСОБА_1 не знятої чи не погашеної судимості. За місцем фактичного проживання відповідач ОСОБА_1 характеризується задовільно, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, з особами, які ведуть антисоціальний спосіб життя не спілкується. Скарг та заяв відносно ОСОБА_1 до Індустріального ВП ГУНП в Харківській області та УСП не надходило, компрометуючий матеріал відсутній.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , яка на теперішній час є дружиною відповідача ОСОБА_1 підтвердила наявність напружених стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відзначила, що до 2018 року неповнолітня дитина відпочивала у бабусі батька, перебувала у батька вдома на вихідні, мали місце зустрічі та спілкування, в тому числі по телефону. Проте починаючи з 2018 року батько обмежений у спілкуванні з дитиною.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Суд вважає, що відповідач не в повній мірі використовує можливість виконувати свої батьківські обов`язки, але це невиконання було пов`язано як об`єктивними так і суб`єктивними причинами, а саме через неприязні стосунки між сторонами. Відповідачем не надано суду належних доказів чинення з боку позивача перешкод у його спілкуванні з дитиною, але й позивач не довела суду, що спілкування відповідача з дитиною в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів їх дитини. За таких обставин у суду відсутні правові підстави для застосування крайнього заходу впливу відносно відповідача та позбавлення його батьківських прав, який на теперішній час має бажання спілкуватися з донькою, сплачує кошти на її утримання за рішенням суду. Наданий суду висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, суд вважає передчасним та не приймає до уваги під час ухвалення рішення, оскільки як було встановлено в судовому засіданні належних та достатніх роз`яснювальних заходів з відповідачем за час звернення позивача до служби у справах дітей про позбавлення відповідача батьківських прав не проведено.
З урахуванням наведеного суд вважає необхідним застосувати до відповідача ОСОБА_1 заходи попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, оскільки у разі ухилення ним від цих обов`язків, ОСОБА_1 може бути позбавлений батьківських прав. Контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків покласти на органи опіки та піклування.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не було належним чином доведено, що на теперішній час є обґрунтовані підстави для застосування крайнього заходу відносно відповідача та позбавлення його батьківських прав, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в обґрунтування стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 81, 83 196 - 200, 259, 260 ЦПК України, ст.ст. 164, 165 Сімейного кодексу України, Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року за №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 , подану представником позивача - адвокатом Шемет О.В. до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та позбавлення батьківських прав - відмовити.
В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, повний текст виготовлено протягом десяти днів.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.
Суддя -
