ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 823/138/16
адміністративне провадження № К/9901/20981/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
при секретарі Мовчан А.В.
за участю представників
відповідачів Азарова П.В., Дубиновської Ю.О.,
Серебрякової Н.С.
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя Орленко В.І., судді Гаврилюк В.О., Каліновська А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (головуючий суддя - Коротких А.Ю, судді Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області, Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, Державної служби України з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Черкаська обласна профспілка працівників соціальної сфери
про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просила:
1) визнати незаконним та скасувати наказ Державної інспекції України з питань праці №270-к від 10 листопада 2015 року про звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, поновити на роботі;
2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області;
3) зобов`язати Державну інспекцію України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13 листопада 2015 року по дату прийняття рішення судом в сумі 151686,87 грн.;
4) зобов`язати Державну інспекцію України з питань праці присвоїти ОСОБА_1 восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад;
5) зобов`язати управління Держпраці у Черкаській області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про призначення з 06 червня 2014 року виконуючою обов`язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області відповідно до наказу Державної інспекції України з питань праці № 121-к від 06.06.2014 та привести трудову книжку у відповідність до чинного законодавства, внісши до неї всі записи, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у тому числі записи про заохочення, підвищення кваліфікації, присвоєння 8 рангу;
6) зобов`язати Державну інспекцію України з питань праці провести перерахунок заробітної плати (всіх її видів) з 06.06.2014, враховуючи розмір надбавки за восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад відповідно до додатку № 57 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 в сумі 100 грн., та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час, у тому числі і після незаконного звільнення до прийняття рішення судом;
7) визнати незаконними дії посадових осіб Державної інспекції України з питань праці при виконанні ухвали суду від 13.06.2016 щодо надання копій звітів про роботу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області та Управління Держпраці у Черкаській області щодо надання сфальшованих копій звітів про роботу та недостовірної інформації про заробітну плату ОСОБА_1 ;
8) стягнути з Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області та Державної служби України з питань праці спричинену моральну шкоду в розмірі 150000 грн.;
9) стягнути з Державної інспекції України з питань праці витрачені кошти на лікування в сумі 1734,38 грн.;
10) стягнути з Державної інспекції України з питань праці недоплачену суму вихідної допомоги 37 грн. 39 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що при її звільненні відповідачем порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України, їй не було запропоновано всі вакантні посади, які відповідали рівню її кваліфікації та професійній підготовці та надано перевагу на залишення на роботі менш кваліфікованим працівникам, ніж вона і не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, визначене ст. 42 КЗпП України, а саме: висока кваліфікація, продуктивність праці, тривалий безперервний стаж роботи. Крім того, відповідачем звільнено позивача всупереч вимогам ч. 1 ст. 43 КЗпП України без попередньої згоди виборного органу - профспілкового комітету. Також вказувала, що для її звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України були відсутні правові підстави, зокрема, не відбулися зміни в організації виробництва і праці, відсутнє скорочення чисельності або штату працівників. Позивач також зазначає, що в порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, до трудової книжки ОСОБА_1 не внесено записи про підвищення кваліфікації в Черкаському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. Записи про заохочення у трудовій книжці не підписані і не завірені.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у позовних вимогах було відмовлено.
Відмовляючи в позовних вимогах, суди попередніх інстанцій виходили з того, що посади начальників, перших заступників та заступників начальників в реорганізованих територіальних органах Держгірпромнагляду та Держаної інспекції праці, суб`єктом призначення яких є й центральний орган виконавчої влади за погодженням з міністром, було скорочено. Таким чином, посада, яку обіймала позивач, скорочена і у новоутвореному управлінні Держпраці у Черкаській області відсутня. Позивачу було запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Суди вказали, що запропонована позивачу посада є рівнозначною її попередній посаді за кваліфікацією, завданнями, які покладаються на відділ та функціональними обов`язками начальника відділу. Посада, яку обіймала позивач на момент її звільнення, не входила до розділу штатного розпису "Керівництво", посада позивача входила до розділу ІІ штатного розпису "Відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси". Посада, яку запропонували позивачу, є керівною та входить до аналогічного розділу штатного розпису Управління Держпраці у Черкаській області "Відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів". При цьому, компетенція даного відділу є ширшою, оскільки поширюється не лише на м. Черкаси, а й на всю Черкаську область. Таким чином Державною інспекцією України з питань праці дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо пропозиції рівнозначних вакантних посад, які відповідають кваліфікації працівника. Суди зауважили, що з огляду на те, що позивач обіймала посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, розірвання трудового договору з позивачем не потребувало згоди профспілкової організації (абз. 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України). Дослідивши матеріали особової справи ОСОБА_1 , суди встановили, що в останньої відсутні розпорядчі документи (накази, розпорядження) про нагородження чи заохочення позивача за період з 03.04.2012 року (дата призначення на посаду в ТДІзПП у Черкаській області) до 12.11.2015 року (день звільнення із займаної посади). Отже, позовні вимоги щодо зобов`язання внести записи про заохочення та нагородження ОСОБА_1 до її трудової книжки є необґрунтованими. Судом також було встановлено, що наказ про призначення або переведення ОСОБА_1 на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області не видавався. А тому підстави для внесення відповідного запису до трудової книжки позивача відсутні. У 2006 році позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця п`ятої категорії посад, до якої належить посада заступника начальника. 9 ранг є граничним рангом в межах п`ятої категорії посад державних службовців. З огляду на те, що позовні вимоги про зобов`язання Державної інспекції України з питань праці присвоїти ОСОБА_1 восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад є похідними від вищерозглянутих позовних вимог, суд відмовив в їх задоволенні. Також, суди вказали, що наказ про направлення позивача на підвищення кваліфікації не видавався, відповідно конкретні дати та час, коли позивач проходила підвищення кваліфікації, не відображені і в табелях обліку використання робочого часу ТДІзПП у Черкаській області за листопад та грудень 2014 року. З огляду на викладене, суди відмовили у задоволенні позовних вимог щодо внесення до трудової книжник ОСОБА_1 запису про підвищення кваліфікації. Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної інспекції України з питань праці провести перерахунок заробітної плати (всіх її видів) з 06.06.2014 року, враховуючи розмір надбавки за восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад відповідно до додатку № 57 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 в сумі 100 грн., та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час, у тому числі і після незаконного звільнення до прийняття рішення судом, суди вказали, що вказані позовні вимоги є похідними від вищерозглянутих вимог, а, відтак, є такими, що не підлягають задоволенню. Похідний характер від основних позовних вимог носять також позовні вимоги про стягнення спричиненої моральної шкоди в розмірі 150000 грн. та витрачених коштів на лікування. Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Державної інспекції України з питань праці при виконанні ухвали суду від 13.06.2016 року у справі №823/138/16 щодо надання сфальшованих копій звітів про роботу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області та управління Держпраці у Черкаській області та недостовірної інформації про заробітну плату ОСОБА_1 , суди вказали, що виконання вимог ухвали суду не віднесено до владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень та не є свідченням вчинення таких функцій щодо суб`єкта звернення, отже вказана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Стосовно позовних вимог про стягнення з Державної інспекції України з питань праці недоплаченої суми вихідної допомоги 37 грн. 39 грн. суди зазначили, що різниця у розмірі вихідної допомоги в сумі 37,39 грн виникла внаслідок допущення технічної помилки у довідці про заробітну плату ОСОБА_1 за травень - жовтень 2015 року, внаслідок чого розмір її заробітної плати за жовтень 2015 року в довідці помилково зазначений на 203,30 грн. більше ніж насправді (у наданій довідці 4863,76 грн., насправді - 4660,46 грн.). При цьому заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована та виплачена правильно, остаточний розрахунок проведений вірно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
20 листопада 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами були неповно з`ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Вказувала, що суди не звернули увагу на той факт, що позивачу не було запропоновано рівнозначну вакантну посаду, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. З огляду на те, що позивач обіймала посаду начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області їй мала бути запропонована керівна посада в Управлінні Держпраці у Черкаській області, зокрема: посада начальника відповідного Управління, заступника начальника Управління чи першого заступника начальника Управління. Скаржник також вказав, що в порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, до трудової книжки ОСОБА_1 не внесено записи про підвищення кваліфікації в Черкаському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, а також не внесено запис про її призначення з 06 червня 2014 року виконуючою обов`язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області відповідно до наказу Державної інспекції України з питань праці № 121-к від 06.06.2014. Також, скаржник вказував, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги той факт, що справу в суді першої інстанції було розглянуто неуповноваженим складом суду, оскільки судом не було задоволено заяву позивача про відвід судді. Скаржник зауважив, що в суді апеляційної інстанції розгляду справи було здійснено без її участі та відмовлено у відкладенні судового розгляду справи. Також, скаржник вказував, що судами неправомірно було відмовлено у стягненні спричиненої моральної шкоди в розмірі 150000 грн.
Відповідачем, Державною службою України з питань праці, до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказував, що відповідачем було дотримано процедуру звільнення позивача, а призначення на посаду, звільнення з посади начальника та заступників начальника ТДІзПП у Черкаській області відбувається вищим органом управління - Держпраці України в особі Голови.
Також, відповідачем, Управлінням Держпраці у Черкаські області, до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що посада, яку обіймала позивач, скорочена, і у новоутвореному Управлінні Держпраці у Черкаській області така посада відсутня. 28.09.2015 ОСОБА_1 була ознайомлена з пропозицією вакантних посад, згідно якої їй запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області. Відповідач вважає, що запропонована посада є рівнозначною її попередній посаді за кваліфікацією позивача, завданнями, які покладаються на відділ та функціональними обов`язками начальника відділу. Вказував, що відповідачем було дотримано процедуру звільнення позивача, а інші позовні вимоги є похідними, тому задоволенню також не підлягають.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом Державної інспекції України з питань праці №015-к від 03.04.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси, зі збереженням 9 рангу державного службовця.
У 2006 році позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця п`ятої категорії посад, до якої належить посада заступника начальника. 9 ранг є граничним рангом в межах п`ятої категорії посад державних службовців.
Наказом Державної інспекції України з питань праці від 06.06.2014 №121-к виконання обов`язків начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області з 06 червня 2014 року тимчасово покладено на ОСОБА_1 , заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.
Відповідно до свідоцтва Черкаського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій №20847, у листопаді - грудні 2014 року ОСОБА_1 пройшла підвищення кваліфікації за програмою тематичного постійно діючого семінару «Ділова українська мова» для керівників, спеціалістів апарату, структурних підрозділів обласної державної адміністрації, Черкаського міськвиконкому, територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з напряму 1501 «Державне управління».
Судом встановлено, що наказ про призначення або переведення ОСОБА_1 на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області не видавався. При цьому, позивач продовжувала обіймати посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси ТДІзПП у Черкаській області.
Згідно з попередженням від 19.03.2015 Державна інспекція України з питань праці попереджає про подальше вивільнення заступника начальника ТДІзПП у Черкаській області - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси - ОСОБА_1 .
20 березня 2015 року позивач була ознайомлена з попередженням Голови комісії з реорганізації Держпраці від 19.03.2015 про можливе майбутнє вивільнення, про що свідчить її підпис на попередженні.
28 вересня 2015 року ОСОБА_1 була ознайомлена з пропозицією вакантних посад, згідно якої їй запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області.
Згідно з актом від 28.09.2015 ОСОБА_1 відмовилась від зайняття посади начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Черкаській області та від підпису в пропозиції. Вказаний акт складений та підписаний начальником Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_2 , завідувачем сектору персоналу Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_3 , завідувачем сектору документального забезпечення та контролю Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4 , завідувачем сектору бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_5 .
Згідно з наказом Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, звільнено із займаної посади 12 листопада 2015 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підстава: лист-погодження Міністерства соціальної політики України від 06.10.2015 №15095/0/14-15/09.
Відповідно до наказу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області від 11.11.2015 №22-к наказано взяти до відома наказ Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника інспекції - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.
12 листопада 2015 року позивач ознайомлена з наказом про звільнення.
В тексті наказу Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення ОСОБА_1 допущено описку в назві її посади. Наказом Держпраці України від 04.04.2016 №01-к «Про внесення змін до наказу від 10.11.2015 №270-к «Про звільнення ОСОБА_1 » така описка виправлена.
Наказ ТДІзПП у Черкаській області від 11.11.2015 №22-к містить правильне формулювання посади позивача та внесення змін не потребує.
Відповідно до наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 10.11.2015 №13 «Про розподіл обов`язків між начальником, першим заступником та заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області»:
- перший заступник начальника Управління координує та контролює діяльність: відділу нагляду в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв`язку; відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки; відділу нагляду ВПК та СКС; сектору нагляду в машинобудуванні та енергетиці; сектору експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг; сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму; сектору гірничого нагляду;
- заступник начальника Управління координує та контролю діяльність: відділу нагляду з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів; відділу з питань гігієни праці; сектору з питань експертизи умов праці; головного спеціаліста організаційно-аналітичного забезпечення; головного спеціаліста взаємодії зі ЗМІ, міжнародних зв`язків та з питань Євроінтенграції; сектору господарського та інформаційного забезпечення.
Наказом Держпраці від 22.07.2015 №60-кт на посаду начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з Міністром соціальної політики України та головою Черкаської обласної державної адміністрації призначено ОСОБА_2
Наказом Держпраці від 28.09.2015 №93-кт на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з Міністром соціальної політики України в порядку переведення з Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області призначено ОСОБА_6 .
Наказом Держпраці від 21.12.2015 №134-кт на посаду першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з міністром соціальної політики України, як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді, призначено ОСОБА_7 .
Посади начальників, перших заступників та заступників начальників в реорганізованих територіальних органах Держгірпромнагляду та Держаної інспекції праці, суб`єктом призначення яких є й центральний орган виконавчої влади за погодженням з міністром, було скорочено. Таким чином, посада, яку обіймав позивач, скорочена і у новоутвореному Управлінні Держпраці у Черкаській області така посада відсутня.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була членом виборних профспілкових органів, а саме:
- заступником голови, членом президії Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери, обрана у травні 2014 року;
- членом Центральної ради профспілки працівників соціальної сфери України, обрана у квітні 2015 року;
- членом Ради Федерації профспілок Черкаської області, обрана у грудні 2010 року та листопаді 2015 року.
Судом встановлено, що у період з 09 по 21 березня 2016 року Національним агентством України з питань державної служби було проведено позапланову безвиїзну перевірку з дотримання вимог Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів з питань державної служби в Державній службі України з питань праці, за результатами якої складена Довідка від 23.03.2016. У вказаній довідці робоча група дійшла висновку, зокрема:
- в Інструкції про порядок ведення трудових книжок відсутні вимоги щодо внесення до трудової книжки працівника інформації про покладення на особу виконання обов`язків за іншою посадою, на яку призначену вказану особу;
- відповідно до вимог законодавства погодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) при звільненні ОСОБА_1 з посади заступника начальника інспекції - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси ТДІзПП у Черкаській області не є обов`язковим.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», вирішено утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов`язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються (п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100).
Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, управління Держпраці у Черкаській області утворено шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Частиною другою статті 40 цього Кодексу передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення заступника керівника установи й у випадку звільнення керівних працівників, які призначаються на посади державними органами.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно з п. 1.5. Інструкції питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 "Про трудові книжки працівників" (далі - постанова №301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Постановою №301 затверджено зразки бланків трудової книжки і вкладиша до неї, що додаються.
Згідно з п. 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення такий: у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства, нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника); у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення; у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа) (п. 2.25. Інструкції).
За змістом ст.ст. 24, 26 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою проводиться відповідно до категорії посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються при прийнятті на державну службу. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді 2 роки.
Відповідно до п. 6 Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 № 658, у разі призначення державних службовців на посади більш високої категорії їм присвоюється ранг у межах категорії посад, які вони зайняли.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Колегія суддів вказує, що для перевірки переважного права на залишення на роботі роботодавцем повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.
Слід зазначити, що для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ), і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений шляхом складення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.
Натомість, в матеріалах справи відсутній вказаний порівняльний аналіз працівників, а також інформація про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.
Вказані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, при цьому колегія суддів уважає, що оцінка таким доказам у справі є необхідним та першечерговим для вирішення справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
Також, з системного аналізу правових норм вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. При цьому переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Колегія суддів вважає не вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що запропонована позивачу посада була рівноцінною та єдиною, що могла бути запропонована позивачу відповідно до її кваліфікації. а тому така пропозиція відповідача не може вважатись належним виконанням його обов`язку передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, оскільки суттєво погіршує правове становище позивача.
Також, Суд вказує, що похідний характер від основних позовних вимог носять позовні вимоги про стягнення спричиненої моральної шкоди в розмірі 150000 грн, витрачених коштів на лікування та зобов`язання Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13 листопада 2015 року по дату прийняття рішення судом в сумі 151686,87 грн.
Частиною 3 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачалось, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки процедурі та порядку вивільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, а допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів в частині відмови у позовних вимогах про визнання незаконним та скасування наказу Державної інспекції України з питань праці №270-к від 10 листопада 2015 року про звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, поновлення на роботі; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області; зобов`язання Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13 листопада 2015 року по дату прийняття рішення судом в сумі 151686,87 грн; стягнення з Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області та Державної служби України з питань праці спричиненої моральної шкоди в розмірі 150000 грн; стягнення з Державної інспекції України з питань праці витрачених коштів на лікування в сумі 1734,38 грн підлягають скасуванню, а справа в цій частині позовних вимог направленню на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання Державної інспекції України з питань праці присвоїти ОСОБА_1 восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад та зобов`язання провести перерахунок заробітної плати (всіх її видів) з 06.06.2014, враховуючи розмір надбавки за восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад відповідно до додатку № 57 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 в сумі 100 грн., та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час, у тому числі і після незаконного звільнення до прийняття рішення судом, колегія суддів зазначає таке.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказ про призначення або переведення ОСОБА_1 на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області не видавався. Таким чином, позивач продовжувала обіймати посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси ТДІзПП у Черкаській області. У 2006 році позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця п`ятої категорії посад, до якої належить посада заступника начальника.
При цьому, суди вірно вказали, що 9 ранг є граничним рангом в межах п`ятої категорії посад державних службовців.
Вимоги щодо перерахунку заробітної плати, враховуючи розмір надбавки за восьмий ранг державного службовця є похідними від вищерозглянутих позовних вимог, тому суди вірно відмовили у їх задоволенні.
Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання управління Держпраці у Черкаській області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про призначення з 06 червня 2014 року виконуючою обов`язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області відповідно до наказу Державної інспекції України з питань праці № 121-к від 06.06.2014, суд зазначає, вчинення запису до трудової книжки про тимчасове переведення працівника на іншу роботу Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, не передбачено.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно вказали про те, що вищевикладене свідчить про відсутність правових підстав для внесення відповідного запису до трудової книжки позивача.
Стосовно позовних вимог про приведення трудової книжки у відповідність до чинного законодавства, внісши до неї всі записи, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у тому числі записи про заохочення, підвищення кваліфікації, суд зазначає наступне.
Дослідивши матеріали особової справи ОСОБА_1 , суди встановили, що в останній відсутні розпорядчі документи (накази, розпорядження) про нагородження чи заохочення позивача за період з 03.04.2012 (дата призначення на посаду в ТДІзПП у Черкаській області) до 12.11.2015 (день звільнення із займаної посади).
За вказаних обставин, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання внесення записів про заохочення та нагородження ОСОБА_1 до її трудової книжки.
Суди, також вірно звернули увагу, що затверджений бланк трудової книжки не містить розділу для внесення відомостей про підвищення кваліфікації працівником.
Під час судового розгляду справи встановлено, що наказ про направлення працівника на підвищення кваліфікації не видавався, відповідно конкретні дати та час, коли позивач проходила підвищення кваліфікації, не відображені і в табелях обліку використання робочого часу ТДІзПП у Черкаській області за листопад та грудень 2014 року.
При цьому, Суд зазначає, що відомості про проходження підвищення кваліфікації державним службовцем вносяться до розділу 10 особової картки державного службовця N П-2ДС, форма якої затверджена наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29.12.2012 № 256 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), копія свідоцтва про підвищення кваліфікації долучається до матеріалів особової справи державного службовця.
Вирішуючи питання щодо необхідності внесення до трудової книжки запису про підвищення кваліфікації згідно свідоцтва Черкаського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суди вірно враховували, що відсутність відповідного запису в трудовій книжці не порушує права позивача; оригінал вказаного свідоцтва зберігається у позивача, і при необхідності може бути пред`явлений за місцем вимоги, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Державної інспекції України з питань праці при виконанні ухвали суду від 13.06.2016 у справі №823/138/16 щодо надання копій звітів про роботу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області та Управління Держпраці у Черкаській області щодо надання сфальшованих копій звітів про роботу та недостовірної інформації про заробітну плату ОСОБА_1 , Суд вказує, що виконання вимог ухвали суду не віднесено до владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень та не є свідченням вчинення таких функцій щодо суб`єкта звернення.
Таким чином, Суд погоджується з висновками судів, що вказана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та належить до сфери оцінки судом доказів.
Також, Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державної інспекції України з питань праці недоплаченої суми вихідної допомоги 37, 39 грн, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що різниця у розмірі вихідної допомоги в сумі 37,39 грн виникла внаслідок допущення технічної помилки у довідці про заробітну плату ОСОБА_1 за травень - жовтень 2015 року, внаслідок чого розмір її заробітної плати за жовтень 2015 року в довідці помилково зазначений на 203,30 грн більше ніж насправді (у наданій довідці 4863,76 грн, насправді - 4660,46 грн). При цьому заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована та виплачена правильно, остаточний розрахунок проведений вірно.
Суд також критично оцінює доводи скаржника стосовно неупередженості одного із суддів, що розглядав справу в суді першої інстанції, оскільки скаржником не наведено доказів того, що суддя прямо чи опосередковано був заінтересований в результаті розгляду справи, а також не повідомлено суд про наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Доводи скаржника щодо розгляду справи без її участі та відмови у відкладенні судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, Суд не бере до уваги, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, при цьому, якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні скаржника.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з ч. 2, 4 ст.353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Державної інспекції України з питань праці №270-к від 10 листопада 2015 року про звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, поновлення на роботі; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області; зобов`язання Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13 листопада 2015 року по дату прийняття рішення судом в сумі 151686,87 грн; стягнення з Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області та Державної служби України з питань праці спричиненої моральної шкоди в розмірі 150000 грн; стягнення з Державної інспекції України з питань праці витрачених коштів на лікування в сумі 1734,38 грн - скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Повний текст постанови виготовлений 29.04.2021.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова
