ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2017 року справа № 823/138/16
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді Орленко В.І., суддів Гаврилюка В.О., Каліновської А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області, Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, Державної служби України з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Черкаська обласна профспілка працівників соціальної сфери, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просить:
1) визнати незаконним та скасувати наказ Державної інспекції України з питань праці №270-к від 10 листопада 2015 року про звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, поновити на роботі;
2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області;
3) зобов'язати Державну інспекцію України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 вимушений прогул через незаконне звільнення з 13 листопада 2015 року по дату прийняття рішення судом в сумі 151686,87 грн.;
4) зобов'язати Державну інспекцію України з питань праці присвоїти ОСОБА_1 восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад;
5) зобов'язати управління Держпраці у Черкаській області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про призначення з 06 червня 2014 року виконуючою обов'язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області відповідно до наказу Державної інспекції України з питань праці № 121-к від 06.06.2014 та привести трудову книжку у відповідність до чинного законодавства, внісши до неї всі записи, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у тому числі записи про заохочення, підвищення кваліфікації, присвоєння 8 рангу;
6) зобов'язати Державну інспекцію України з питань праці провести перерахунок заробітної плати (всіх її видів) з 06.06.2014, враховуючи розмір надбавки за восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад відповідно до додатку № 57 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 в сумі 100 грн., та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час, у тому числі і після незаконного звільнення до прийняття рішення судом;
7) визнати незаконними дії посадових осіб Державної інспекції України з питань праці при виконанні ухвали суду від 13.06.2016 щодо надання копій звітів про роботу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області та Управління Держпраці у Черкаській області щодо надання сфальшованих копій звітів про роботу та недостовірної інформації про заробітну плату ОСОБА_1;
8) стягнути з Державної інспекції України з питань праці, управління Держпраці у Черкаській області та Державної служби України з питань праці спричинену моральну шкоду в розмірі 150000 грн.;
9) стягнути з Державної інспекції України з питань праці витрачені кошти на лікування в сумі 1734,38 грн.;
10) стягнути з Державної інспекції України з питань праці недоплачену суму вихідної допомоги 37 грн. 39 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що для звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України були відсутні правові підстави, зокрема, не відбулися зміни в організації виробництва і праці, відсутнє скорочення чисельності або штату працівників.
Позивачу не було запропоновано рівнозначну вакантну посаду, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. З огляду на те, що позивач обіймала посаду начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області їй мала бути запропонована керівна посада в Управлінні Держпраці у Черкаській області, зокрема: посада начальника відповідного Управління, заступника начальника Управління чи першого заступника начальника Управління.
Крім того, в порушення вимог ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», для звільнення позивача не отримано згоди виборних профспілкових органів на звільнення ОСОБА_1, а саме: президії Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери, Центральної Ради профспілки працівників соціальної сфери України, Ради Федерації Профспілок Черкаської області та вищого органу - об'єднання професійних спілок, яким є Федерація профспілок України.
Позивач зазначає, що згідно з наказом Державної інспекції України з питань праці від 06.06.2014 №121-к, з метою забезпечення належного виконання поставлених перед Територіальною державною інспекцією з питань праці у Черкаській області завдань, виконання обов'язків начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області (далі - ТДІзПП у Черкаській області) з 06 червня 2014 року тимчасово покладено на ОСОБА_1, заступника начальника ТДІзПП у Черкаській області
Відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 №30/39 (в редакції постанови Дежомпраці СРСР від 11.12.1986 №521/30-18), строковий договір по виконанню обов'язків за вакантною посадою начальника ТДІзПП у Черкаській області повинен тривати два місяці, а не 17 місяців. За вказаних умов, відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України вказаний трудовий договір став безстроковим. Призначення позивача на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області тягне за собою присвоєння восьмого рангу державного службовця, та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника.
Позивач також зазначає, що в порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, до трудової книжки ОСОБА_1 не внесено записи про підвищення кваліфікації в Черкаському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. Записи про заохочення у трудовій книжці не підписані і не завірені.
У судовому засіданні 17 лютого 2017 року позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
В письмових запереченнях відповідачі зазначають, що з 06.06.2014 позивач тимчасово виконувала обов'язки начальника ТДІзПП у Черкаській області, та продовжувала займати посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області. Позивач не перебувала на посаді начальника ТДІзПП у Черкаській області, оскільки наказ про призначення або переведення ОСОБА_1 на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області не видавався. Призначення на посаду, звільнення з посади начальника та заступників начальника ТДІзПП у Черкаській області відбувається вищим органом управління - Держпраці України в особі Голови.
Тривале (понад 2 місяці) тимчасове виконання державним службовцем обов'язків за вакантною посадою не вважається та не може вважатися його переведенням на дану посаду на постійній основі, так як Законом України «Про державну службу» встановлені особливості умов прийняття на посади державних службовців третьої - сьомої категорії та просування на державній службі.
Натомість, листи (роз'яснення) міністерств, інших центральних органів влади (в тому числі органів влади колишнього СРСР) мають виключно роз'яснювальний (інформаційний) характер і не встановлюють правових норм.
Відповідач зазначає, що про зміни в організації виробництва і праці свідчить реорганізація органу державної влади, а саме: реорганізація Державної інспекції України з питань праці, та утворення Державної служби України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки.
Кількість посад начальників, перших заступників та заступників начальників в реорганізованих територіальних органах Держгірпромнагляду та Державної інспекції праці, суб'єктом призначення яких є центральний орган виконавчої влади за погодженням з міністром, було скорочено. Таким чином, посада, яку обіймав позивач, скорочена, і у новоутвореному Управлінні Держпраці у Черкаській області така посада відсутня.
28.09.2015 ОСОБА_1 була ознайомлена з пропозицією вакантних посад, згідно якої їй запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області.
Відповідач вважає, що запропонована посада є рівнозначною її попередній посаді за кваліфікацією позивача, завданнями, які покладаються на відділ та функціональними обов'язками начальника відділу. Відповідач також зазначає, що посада, яку обіймала позивач на момент її звільнення, не входила до розділу штатного розпису «Керівництво», посада позивача входила до розділу ІІ штатного розпису «Відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м.Черкаси». Посада, яку запропонували позивачу є керівною та входить до аналогічного розділу штатного розпису Управління Держпраці у Черкаській області «Відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів». При цьому, компетенція даного відділу є ширшою, оскільки поширюється не лише на м. Черкаси, а й на всю Черкаську область.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, не передбачено внесення запису про тимчасове покладення виконання обов'язків.
Відповідач також зазначає, що з 06 червня 2014 року позивач перебуваючи на посаді заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, та виконуючи обов'язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, фактично була представником роботодавця в трудових відносинах та була наділена правом прийому на роботу та звільнення працівників.
За вказаних обставин, згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" позивач, як роботодавець, не мала права бути обраною до складу виборного органу профспілки будь-якого рівня.
З огляду на те, що позивач обіймала посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, відповідно до абз. 7 ч.1 ст.43-1 КЗпП розірвання трудового договору з позивачем не потребувало згоди профспілкової організації.
За вказаних обставин, відповідачі вважають, що Державною інспекцією України з питань праці дотримано процедуру звільнення позивача із займаної посади.
Юридична особа публічного права ТДІзПП у Черкаській області припинена 11.03.2016, у зв'язку з чим законодавством України не передбачена можливість поновлення працівника на роботі в юридичній особі, яка припинена, або на роботі в органі, в якому працівник раніше не працював.
Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи до суду не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
У судовому засіданні 19 січня 2017 року представник відповідачів просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Під час судового розгляду справи представник третьої особи просив задовольнити адміністративний позов та пояснювала, що при звільненні з ініціативи роботодавця ОСОБА_1 обов'язково необхідно отримати попередні згоди виборних профспілкових органів, членом яких є позивач, та вищого органу - об'єднання професійних спілок, яким є Федерація профспілки України.
Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи до суду не з'явилася, надіслала клопотання про відкладення розгляду справи.
17 лютого 2017 року на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що наказом Державної інспекції України з питань праці №015-к від 03.04.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси, зі збереженням 9 рангу державного службовця.
Наказом Державної інспекції України з питань праці від 06.06.2014 №121-к виконання обов'язків начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області з 06 червня 2014 року тимчасово покладено на ОСОБА_1, заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.
Згідно з наказом Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к ОСОБА_1, заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, звільнено із займаної посади 12 листопада 2015 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підстава: лист-погодження Міністерства соціальної політики України від 06.10.2015 №15095/0/14-15/09.
Відповідно до наказу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області від 11.11.2015 №22-к наказано взяти до відома наказ Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника інспекції - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.
12 листопада 2015 року позивач ознайомлена з наказом про звільнення.
В тексті наказу Державної інспекції України з питань праці від 10.11.2015 №270-к про звільнення ОСОБА_1 допущено описку в назві її посади. Наказом Держпраці України від 04.04.2016 №01-к «Про внесення змін до наказу від 10.11.2015 №270-к «Про звільнення ОСОБА_1.» така описка виправлена.
Наказ ТДІзПП у Черкаській області від 11.11.2015 №22-к містить правильне формулювання посади позивача та внесення змін не потребує.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (далі - постанова №9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці та про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої ст. 40, частин 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України можна зробити висновок, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 № К/800/11016/13 (№2а/0370/1498/12).
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», вирішено утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються (п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100).
Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, управління Держпраці у Черкаській області утворено шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що відбулась реорганізація Державної інспекції з питань праці, було утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються, а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.
Таким чином, судом встановлено, що відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме: реорганізація органу державної влади.
Згідно з попередженням від 19.03.2015 Державна інспекція України з питань праці попереджає про подальше вивільнення заступника начальника ТДІзПП у Черкаській області - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси - ОСОБА_1.
20 березня 2015 року позивач була ознайомлена з попередженням Голови комісії з реорганізації Держпраці від 19.03.2015 про можливе майбутнє вивільнення, про що свідчить її підпис на попередженні.
28 вересня 2015 року ОСОБА_1 була ознайомлена з пропозицією вакантних посад, згідно якої їй запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області.
Згідно з актом від 28.09.2015 ОСОБА_1 відмовилась від зайняття посади начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Черкаській області та від підпису в пропозиції. Вказаний акт складений та підписаний начальником Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_3, завідувачем сектору персоналу Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4, завідувачем сектору документального забезпечення та контролю Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_5, завідувачем сектору бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_6
Під час судового розгляду справи встановлено, 07 липня 2015 року утворено Управління Держпраці у Черкаській області, затверджено та введено в дію штатний розпис новоутвореного органу. За відсутності затвердженого штатного розпису державного органу неможливо було запропонувати позивачу рівнозначну посаду одночасно із попередженням про можливе майбутнє вивільнення, яке проводилося 20.03.2015.
Надаючи оцінку пропозиції вакантних посад від 28.09.2015, суд враховує, що згідно з наказом Державної інспекції України з питань праці від 06.06.2014 №121-к, з метою забезпечення належного виконання поставлених перед Територіальною державною інспекцією з питань праці у Черкаській області завдань, виконання обов'язків начальника ТДІзПП у Черкаській області з 06 червня 2014 року тимчасово покладено на ОСОБА_1, заступника начальника ТДІзПП у Черкаській області.
Відповідно до пп. 10 п. 11 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011, Голова Держпраці України: призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Держпраці України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Держпраці України.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що наказ про призначення або переведення ОСОБА_1 на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області не видавався. При цьому, позивач продовжувала обіймати посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси ТДІзПП у Черкаській області.
Згідно п. 9 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Державної служби України з питань праці за погодженням з Міністром соціальної політики України та головою відповідної обласної державної адміністрації.
Начальник Управління Держпраці має двох заступників, у тому числі першого, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Державної служби України з питань праці за погодженням з Міністром соціальної політики України.
Відповідно до підпунктів 10, 11 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Голову Держпраці призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпраці; призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики заступників керівників територіальних органів Держпраці та звільняє їх з посади.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.1994 № 423 "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу" без конкурсного відбору або стажування можуть також прийматися, зокрема: державні службовці на посади: керівників, які призначаються міністрами, керівниками інших центральних органів державної виконавчої влади за погодженням з керівниками місцевих органів державної виконавчої влади; державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах Рад, у тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування;
Таким чином, чинне законодавство України передбачає особливий порядок призначення на посади та звільнення начальника та заступників начальника управління Держпраці у Черкаській області та його заступників.
Відповідно до наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 10.11.2015 №13 «Про розподіл обов'язків між начальником, першим заступником та заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області»:
- перший заступник начальника Управління координує та контролює діяльність: відділу нагляду в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв'язку; відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки; відділу нагляду ВПК та СКС; сектору нагляду в машинобудуванні та енергетиці; сектору експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг; сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму; сектору гірничого нагляду;
- заступник начальника Управління координує та контролю діяльність: відділу нагляду з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів; відділу з питань гігієни праці; сектору з питань експертизи умов праці; головного спеціаліста організаційно-аналітичного забезпечення; головного спеціаліста взаємодії зі ЗМІ, міжнародних зв'язків та з питань Євроінтенграції; сектору господарського та інформаційного забезпечення.
Тобто, перший заступник координує роботу в напрямку гірничого нагляду та промислової безпеки, заступник - з питань праці додержання законодавства про працю.
Наказом Держпраці від 22.07.2015 №60-кт на посаду начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з Міністром соціальної політики України та головою Черкаської обласної державної адміністрації призначено ОСОБА_3
Наказом Держпраці від 28.09.2015 №93-кт на посаду заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з Міністром соціальної політики України в порядку переведення з Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області призначено ОСОБА_7
Наказом Держпраці від 21.12.2015 №134-кт на посаду першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області за погодженням з міністром соціальної політики України, як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді, призначено ОСОБА_8
Посади начальників, перших заступників та заступників начальників в реорганізованих територіальних органах Держгірпромнагляду та Держаної інспекції праці, суб'єктом призначення яких є й центральний орган виконавчої влади за погодженням з міністром, було скорочено. Таким чином, посада, яку обіймав позивач, скорочена і у новоутвореному Управлінні Держпраці у Черкаській області така посада відсутня.
Як вище зазначалось, позивачу було запропоновано посаду начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Черкаській області, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
На думку суду, запропонована позивачу посада є рівнозначною її попередній посаді за кваліфікацією, завданнями, які покладаються на відділ та функціональними обов'язками начальника відділу. Посада, яку обіймала позивач на момент її звільнення, не входила до розділу штатного розпису «Керівництво», посада позивача входила до розділу ІІ штатного розпису «Відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси». Посада, яку запропонували позивачу є керівною та входить до аналогічного розділу штатного розпису Управління Держпраці у Черкаській області «Відділ з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів». При цьому, компетенція даного відділу є ширшою, оскільки поширюється не лише на м. Черкаси, а й на всю Черкаську область.
Станом на 28.09.2015, коли позивачу здійснювалась пропозиція вакантних посад, посади начальника Управління Держпраці у Черкаській області та заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області були заміщені, з керівних посад вакантною лишалась посада першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області.
Суд звернув увагу, що для призначення та звільнення з посади першого заступника начальника територіального органу Державної служби України з питань праці (як і заступника) чинним законодавством України встановлений особливий порядок. Крім того, функціональні обов'язки першого заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області стосуються напрямку гірничого нагляду та промислової безпеки і полягають, зокрема, у контролі та координації відділів та секторів, з роботою яких позивач не знайома.
Таким чином, судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що Державною інспекцією України з питань праці дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо пропозиції рівнозначних вакантних посад, які відповідають кваліфікації працівника.
Щодо необхідності отримання згоди виборних профспілкових органів на звільнення ОСОБА_1, а саме: президії Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери, Центральної Ради профспілки працівників соціальної сфери України, Ради Федерації Профспілок Черкаської області та вищого органу - об'єднання професійних спілок, яким є Федерація профспілок України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була членом виборних профспілкових органів, а саме:
- заступником голови, членом президії Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери, обрана у травні 2014 року;
- членом Центральної ради профспілки працівників соціальної сфери України, обрана у квітні 2015 року;
- членом Ради Федерації профспілок Черкаської області, обрана у грудні 2010 року та листопаді 2015 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 15.09.1999 № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.
Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.
З 06 червня 2014 року позивач перебуваючи на посаді заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, та виконуючи обов'язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, фактично була представником роботодавця в трудових відносинах та була наділена правом прийому на роботу та звільнення працівників.
За вказаних обставин, суд вважає, що позивач не мала права бути обраною до складу виборного органу профспілки будь-якого рівня.
Згідно з п.15 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст. 43-1 КЗпП України.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення заступника керівника установи й у випадку звільнення керівних працівників, які призначаються на посади державними органами.
З огляду на те, що позивач обіймала посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, розірвання трудового договору з позивачем не потребувало згоди профспілкової організації.
Судом встановлено, що у період з 09 по 21 березня 2016 року Національним агентством України з питань державної служби було проведено позапланову безвиїзну перевірку з дотримання вимог Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів з питань державної служби в Державній службі України з питань праці, за результатами якої складена Довідка від 23.03.2016. У вказаній довідці робоча група дійшла висновку, зокрема:
- в Інструкції про порядок ведення трудових книжок відсутні вимоги щодо внесення до трудової книжки працівника інформації про покладення на особу виконання обов'язків за іншою посадою, на яку призначену вказану особу;
- відповідно до вимог законодавства погодження виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) при звільненні ОСОБА_1 з посади заступника начальника інспекції - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси ТДІзПП у Черкаській області не є обов'язковим.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області проведено з дотриманням норм трудового законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відсутність факту незаконного звільнення позивача, а також не встановлення факту обіймання ним посади начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, свідчить про необґрунтованість позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання управління Держпраці у Черкаській області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про призначення з 06 червня 2014 року виконуючою обов'язки начальника Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області відповідно до наказу Державної інспекції України з питань праці № 121-к від 06.06.2014, суд зазначає.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. 10 п. 11 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011, Голова Держпраці України: призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Держпраці України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Держпраці України.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що наказ про призначення або переведення ОСОБА_1 на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області не видавався.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція), не передбачено внесення до трудової книжки запису про покладення виконання обов'язків.
В Україні в частині, що не суперечить її законодавству, продовжує діяти роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 (далі роз'яснення)(Документ чинний на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII).
У цьому роз'ясненні зазначається, що тимчасовим заміщенням вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю і пов'язане з розпорядчими функціями. Поняття заміщення застосовується тільки до виконання обов'язків керівників. Працівникові, що заміщає, виплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщає (без персональних надбавок), якщо він не є штатним заступником.
Разом з тим в абзаці першому пункту 2 Роз'яснення йдеться про те, що призначення працівника виконуючим обов'язків за вакантною посадою не допускається. Таке можливе лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління. В цьому випадку не пізніше місячного строку з дня прийняття працюючого на роботу, до вищестоящого органу повинні бути подані документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути їх та прийняти відповідне рішення.
Після закінчення строку тимчасового переведення працівник має бути переведений на попередню (основну) посаду (роботу). Однак законодавство не регламентує порядку такого переведення.
Враховуючи те, що призначення на посаду, звільнення з посади начальника та заступника начальника ТДІзПП у Черкаській області відбувається вищим органом управління - Держпраці України, з огляду на те, що у період з 03.04.2012 по 12.11.2015 позивач обіймала посаду заступника начальника - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Черкаси Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що з нею було укладено безстроковий трудовий договір про прийняття на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області.
Суд також враховує, що відповідно до листа Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях від 04.11.2016 №212/ТО2211-15, Законом України «Про державну службу» повністю врегламентовано шляхи та механізми зайняття посади державного службовця. На державні органи не поширюються положення роз'яснення Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 в частині обов'язкового надання керівником державного органу до вищестоящого органу управління документів не пізніше місячного строку з дня прийняття рішення про призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки за вакантною посадою для його призначення на цю посаду.
Вищевикладене також свідчить про відсутність правових підстав для внесення відповідного запису до трудової книжки позивача.
У 2006 році позивачу було присвоєно 9 ранг державного службовця п'ятої категорії посад, до якої належить посада заступника начальника. 9 ранг є граничним рангом в межах п'ятої категорії посад державних службовців.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що позивач не призначалась на посаду начальника ТДІзПП у Черкаській області.
За змістом ст.ст. 24, 26 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою проводиться відповідно до категорії посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються при прийнятті на державну службу. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді 2 роки.
Відповідно до п. 6 Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 № 658, у разі призначення державних службовців на посади більш високої категорії їм присвоюється ранг у межах категорії посад, які вони зайняли.
З огляду на те, що позовні вимоги про зобов'язання Державної інспекції України з питань праці присвоїти ОСОБА_1 восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад є похідними від вищерозглянутих позовних вимог, суд відмовляє у їх задоволенні.
Стосовно позовних вимог про приведення трудової книжки у відповідність до чинного законодавства, внісши до неї всі записи, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, у тому числі записи про заохочення, підвищення кваліфікації, суд зазначає.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п. 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення такий: у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства, нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника); у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення; у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа) (п. 2.25. Інструкції).
Дослідивши матеріали особової справи ОСОБА_1, суд встановив, що в останній відсутні розпорядчі документи (накази, розпорядження) про нагородження чи заохочення позивача за період з 03.04.2012 (дата призначення на посаду в ТДІзПП у Черкаській області) до 12.11.2015 (день звільнення із займаної посади).
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання внесення записів про заохочення та нагородження ОСОБА_1 до її трудової книжки.
Відповідно до свідоцтва Черкаського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій №20847, у листопаді - грудні 2014 року ОСОБА_1 пройшла підвищення кваліфікації за програмою тематичного постійно діючого семінару «Ділова українська мова» для керівників, спеціалістів апарату, структурних підрозділів обласної державної адміністрації, Черкаського міськвиконкому, територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з напряму 1501 «Державне управління».
Відповідно до ст. 29 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про держану службу» державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі.
Відповідно до п. 4.1. Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.
Згідно з п. 1.5. Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 "Про трудові книжки працівників" (далі - постанова №301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Постановою №301 затверджено зразки бланків трудової книжки і вкладиша до неї, що додаються.
Суд звернув увагу, що затверджений бланк трудової книжки не містить розділу для внесення відомостей про підвищення кваліфікації працівником.
Під час судового розгляду справи встановлено, що наказ про направлення працівника на підвищення кваліфікації не видавався, відповідно конкретні дати та час, коли позивач проходила підвищення кваліфікації, не відображені і в табелях обліку використання робочого часу ТДІзПП у Черкаській області за листопад та грудень 2014 року.
Відомості про проходження підвищення кваліфікації державним службовцем вносяться до розділу 10 особової картки державного службовця N П-2ДС, форма якої затверджена наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29.12.2012 № 256 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), копія свідоцтва про підвищення кваліфікації долучається до матеріалів особової справи державного службовця.
Суд зазначає, що періодичне проходження державним службовцем підвищення кваліфікації в Черкаському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування вимагалось положеннями Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про держану службу».
Вирішуючи питання щодо необхідності внесення до трудової книжки запису про підвищення кваліфікації згідно свідоцтва Черкаського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суд враховує, що відсутність відповідного запису в трудовій книжці не порушує права позивача; оригінал вказаного свідоцтва зберігається у позивача, і при необхідності може бути пред'явлений за місцем вимоги.
За вказаних обставин, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про внесення до трудової книжник ОСОБА_1 запису про підвищення кваліфікації.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної інспекції України з питань праці провести перерахунок заробітної плати (всіх її видів) з 06.06.2014, враховуючи розмір надбавки за восьмий ранг державного службовця четвертої категорії посад відповідно до додатку № 57 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 в сумі 100 грн., та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час, у тому числі і після незаконного звільнення до прийняття рішення судом, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від вищерозглянутих вимог, а, відтак, є такими, що не підлягають до задоволення.
Похідний характер від основних позовних вимог носять також позовні вимоги про стягнення спричиненої моральної шкоди в розмірі 150000 грн. та витрачених коштів на лікування.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Державної інспекції України з питань праці при виконанні ухвали суду від 13.06.2016 у справі №823/138/16 щодо надання копій звітів про роботу Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області та Управління Держпраці у Черкаській області щодо надання сфальшованих копій звітів про роботу та недостовірної інформації про заробітну плату ОСОБА_1
На думку позивача, вказані звіти є сфальсифікованими, про що свідчить невідповідність числа додатків до супровідних листів, зокрема:
- у звіті за січень 2015 року вказано 6 аркушів додатків, а суду надано 5;
- у звіті за лютий вказано 6 аркушів, а до суду надано - 3;
- у звіті за травень вказано 3, до суду надано 4;
- у звіті за липень вказано 3, а до суду надано 6.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд зазначає, що виконання вимог ухвали суду не віднесено до владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень та не є свідченням вчинення таких функцій щодо суб'єкта звернення. На думку суду, вказана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та належить до сфери оцінки судом доказів.
Стосовно позовних вимог про стягнення з Державної інспекції України з питань праці недоплаченої суми вихідної допомоги 37 грн. 39 грн.
Під час судового розгляду справи встановлено, що різниця у розмірі вихідної допомоги в сумі 37,39 грн. виникла внаслідок допущення технічної помилки у довідці про заробітну плату ОСОБА_1 за травень - жовтень 2015 року, внаслідок чого розмір її заробітної плати за жовтень 2015 року в довідці помилково зазначений на 203,30 грн. більше ніж насправді (у наданій довідці 4863,76 грн., насправді - 4660,46 грн.). При цьому заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована та виплачена правильно, остаточний розрахунок проведений вірно.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий В.І. Орленко
Судді В.О. Гаврилюк
А.В. Каліновська
