Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
судова справа № 520/1470/18
провадження № 51-5588км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
представника ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000042
від 27 січня 2016 року, заобвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки тажительки АДРЕСА_1 , такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28
ч. 1 ст. 364 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та жительки
АДРЕСА_2 , такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 3 ст. 212; частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28
ч. 1 ст. 364 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця тажителя АДРЕСА_3 , такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 3 ст. 212; частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28
ч. 1 ст. 364 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та жителя АДРЕСА_4 , такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 3 ст. 212; частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28
ч. 1 ст. 364 КК України,
за касаційними скаргами з доповненнями представника ТОВ «Лагуна-Рені» ОСОБА_14 та директора ТОВ «Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_15 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від16червня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Миколаївського апеляційного суду від16червня 2020 року, затверджено угоди від 18 січня 2018 року між прокурором відділу прокуратури Одеської області і обвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засуджено за ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції від 5 квітня
2001 року); (ч. 3 ст. 27 ОСОБА_10 ), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України (уредакції від 15 листопада 2011 року); ч. 3 ст. 27, частинами 3, 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 ККУкраїни (у редакції від 18 квітня 2013 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 364 ККУкраїни (у редакції від 21 лютого 2014 року) та на підставі ч. 1 ст.70 КК України засукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим їмостаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
з позбавленням права обіймати відповідні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна, зі штрафом
у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
4590 грн.
Відповідно до статей 75, 77 КК України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з додатковим покаранням у виді позбавленням права обіймати відповідні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, із штрафом у розмірі 270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 грн, без конфіскації майна;
Цим вироком клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації
до речових доказів у кримінальному провадженні задоволено. Застосовано спеціальну конфіскацію цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту таустаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться
на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення літера Д); навісної літера Д; альтанки літера Б; вагової літера Г; естакади І; АЗС ІІ; сховища ІІІ; дренажної ємкості IV; огорожі номер 1 7, 28; споруди номер 8 27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м, розташованої за адресою: Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б, шляхом їх звернення накористь держави.
Як убачається з вироку, судом першої інстанції встановлено, що Особою 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, приблизно у 2011 році за попередньою змовою з Особою 3, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, та іншими невстановленими особами, досудове розслідування щодо яких проводиться в іншому кримінальному провадженні, організовано злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених увстановленому законом порядку, фіктивного підприємництва, організації підроблення службовими особами первинних фінансово-господарських документів, використання завідомо підроблених документів, легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великому розмірі.
Для здійснення цієї діяльності були залучені, окрім інших осіб, досудове розслідування щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, співробітники ТОВ «Лагуна-Рені» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Вони повинні були виготовляти підроблені документи щодо фіктивного випуску через ТОВ «Лагуна-Рені» нафтопродуктів за межі митної території України.
При цьому майно ТОВ «Лагуна-Рені» використовувалось як єдиний майновий комплекс членами вказаної злочинної організації, зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , як її учасниками, виключно у злочинних цілях, зокрема з метою вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст.212; ч. 3 ст. 27, ч. 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст.364 КК України.
У результаті вказаних злочинних дій членами злочинної організації, створеної Особою1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, до якої входила організована ОСОБА_10 група у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , спричинено державі значних збитків у виді несплати митних платежів.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі директор ТОВ «Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_15 , посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд
у Ренійському районному суді Одеської області. Вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення правил територіальної підсудності, оскільки, на його думку,справа мала розглядатись у Ренійському районному суді Одеської області за місцем фактичного вчинення злочинів, що залишилось поза увагою апеляційного суду та є істотним порушенням, передбаченим п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано спеціальну конфіскацію до речових доказів у цьому кримінальному провадженні, оскільки така конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, яким, на думку директора, є ТОВ «Скарбниця Бессарабії». Крім того, вказує на те, що судом апеляційної інстанції було порушено ст. 28 КПК України щодо розумності строків здійснення процесуальних дій, не надіслано учасникам провадження копій поданих доповнень до апеляційної скарги ТОВ«Скарбниця Бессарабії» та в порушення ч. 3 ст. 404 КПК України не досліджено докази, які стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується, а саме звіт провідного експерта ОСОБА_16 .
У касаційній скарзі з доповненнями представник ТОВ «Лагуна-Рені» ОСОБА_14 , вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону танеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення правил територіальної підсудності, оскільки, на його думку, справа мала розглядатись замісцем вчинення злочинів та місцезнаходженням майна, щодо якого вирішувалось питання про спеціальну конфіскацію, а саме у Ренійському районному суді Одеської області. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши по суті клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації, яке не було предметом угоди, стосується прав та законних інтересів іншої особи, зокрема, власника (ТОВ «Лагуна-Рені»), який не є стороною угоди, вийшов за межі розгляду, встановлені ст. 474 КПК України. Також вважає, що розгляд клопотання про застосування спеціальної конфіскації відбувся не у тому кримінальному провадженні, оскільки питання про їїзастосування не поставало із формулювання обвинувачення. До того ж такий розгляд відбувся без залучення власника майна ТОВ «Лагуна-Рені», у чому вбачає істотні порушення процесуального закону. Крім того, вказує на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 96-1, 96-2 КК України, зважаючи на те, що злочини, інкриміновані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , були вчинені вперіод з 2012 року по лютий 2014 року, а норма щодо можливості застосування спеціальної конфіскації до майна інших осіб, відмінних від обвинуваченого, набула чинності лише 11 жовтня 2015 року. Зазначене, на думку представника ТОВ «Лагуна-Рені», у порушення ст. 419 КПК України залишилось поза увагою апеляційного суду, який прийняте рішення належним чином не мотивував та відповідей на доводи апеляційної скарги не надав. Також вважає, що апеляційним судом не було в повному обсязі досліджено надані документи про встановлення власника майна, щодо якого вирішувалось питання про застосування спеціальної конфіскації, що призвело доухвалення незаконного рішення. Крім того, представник ТОВ «Лагуна-Рені», посилаючись на те, що статутний капітал Товариства був придбаний іноземною компанією «Бівен Інвестментс Лтд», яка в розумінні статті 1 (7) Європейської енергетичної хартії є іноземним інвестором, а корпоративні права у статутному капіталі Товариства інвестиціями, вказує на те, що згідно із ст. 3 Закону України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» держава не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Також вказує на допущені судами істотні порушення кримінального процесуального закону, які убачає у тому, що при застосуванні спеціальної конфіскації без вирішення залишилось питання про виплату компенсації іноземному інвестору Товариства, інвестиції якого було експропрійовано.
Крім того, представник ТОВ «Лагуна-Рені» подав клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, пославшись на положення ч. 5 ст. 434-1 КПК України. Вважає, що існує виключна правова проблема у питанні виникнення, припинення, відновлення права власності, необхідності (чи відсутності такої потреби) вчинення будь-яких дій для відновлення права власності після визнання правочину недійсним, порядку передачі майна і його реєстрації як безхазяйного.
На касаційні скарги директора ТОВ «Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_15 тапредставника ТОВ «Лагуна-Рені» ОСОБА_14 прокурор подав заперечення,
в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.
Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просили залишити їх без зміни.
Представник ТОВ «Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_9 просив скасувати оскаржені вирок та ухвалу і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Мотиви Суду:
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених
у касаційних скаргах.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За статтею 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно знормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду таоціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності йобґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, у судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити знаявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати накожен із них вичерпну відповідь.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням надокази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, тазяких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Доводи у касаційних скаргах директора ТОВ «Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_15 та представника ТОВ «Лагуна-Рені» ОСОБА_14 про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності є безпідставними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Так, найтяжчим кримінальним правопорушенням, інкримінованим ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , є передбачене ч. 1 ст. 255 КК України закваліфікуючою ознакою участь у злочинній організації.
Вказаний злочин є закінченим з моменту надання особою згоди на участь у такій організації.
Як убачається з обвинувального акту, у липні 2013 року ОСОБА_17 за вказівкою Особи 3, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, з відома і згоди Особи 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, з метою залучення докерівництва окремим підрозділом злочинної організації та доведення злочинного плану Особи 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, зустрівся з бухгалтером, на той час ТОВ «Лагуна-Рені», ОСОБА_10 на території Київського району міста Одеси, а саме біля банку АБ«Південний», за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1 та запропонував їй взяти підсвоє керівництво діяльність ТОВ «Лагуна-Рені» та сприяти організації розширення діяльності злочинної організації Особи 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні, шляхом організації на ТОВ «Лагуна-Рені» фіктивного вивозу нафтопродуктів за межі митної території України, якібудуть надходити в режимі реекспорт з ПАТ «Одеський НПЗ».
Саме за вказаною адресою ОСОБА_10 була надана згода на участь
у злочинній організації Особи 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється віншому кримінальному провадженні, а також на створення організованої злочинної групи з числа працівників ТОВ «Лагуна-Рені», які шляхом виготовленням підроблених документів про вивезення з території України нафтопродуктів, мали забезпечувати прикриття незаконної діяльності злочинної організації щодо реалізації на території України нафтопродуктів без сплати обов`язкових податків, митних платежів та зборів.
З огляду на наведене, місцем вчинення найтяжчого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, є територія Київського району м. Одеси, тому територіальна підсудність кримінального провадження визначена правильно.
Що стосується доводів у поданих касаційних скаргах щодо незаконності оскаржених судових рішень у частині застосування спеціальної конфіскації, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів. Відповідно до пункту 1 вказаної норми гроші цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їхнезаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Спеціальна конфіскація згідно з вимогами ст. 96-1 КК України полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей таіншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується уразі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор у судовому засіданні, де вирішувалось питання про затвердження угод, укладених між ним іобвинуваченими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ,
про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року, заявив клопотання про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів
у цьому кримінальному провадженні, а саме цілісного майнового комплексу
по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводневого газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів наплавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею
16276,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 , та складових частин, розташованих за цією ж адресою, шляхом їх звернення на користь держави.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора, зазначив, що вказане майно було придбане Особою 1, досудове розслідування щодо якого здійснюється віншому кримінальному провадженні, через компанію-нерезидента «Бівен Інвестментс Лтд», яка є засновником ТОВ «Лагуна-Рені», майно якого використовувалось якєдиний майновий комплекс членами вказаної злочинної організації, зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , якїїучасниками, виключно у злочинних цілях, зокрема з метою вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України.
Крім того, в обґрунтування прийнятого рішення про застосування спеціальної конфіскації суд послався на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 лютого 2018 року, згідно якого відомості про право власності
на вказане майно відсутні.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши в апеляційному порядку вирок
від 26 лютого 2018 року, дійшов висновку про правильність рішення місцевого суду щодо задоволення клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації до цілісного майнового комплексу.
При цьому апеляційний суд зазначив, що вказане майно, яке ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 як учасники злочинної організації використовували виключно у злочинних цілях, зокрема з метою вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України, було визнано речовим доказом вкримінальному провадженні № 12016160000000042 від 27 січня 2016 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та на нього накладено арешт зметою збереження речових доказів.
Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження, після фактичного зупинення діяльності ТОВ «Лагуна-Рені» 21 грудня 2016 року за результатами проведених електронних торгів, майно Товариства цілісний майновий комплекс придбано ТОВ «Скарбниця Бессарабії».
Державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори
20 січня 2017 року видано Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, яким на підставі акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна
від 29 грудня 2016 року посвідчено, що ТОВ «Скарбниця Бессарабії» належить право власності на вказане майно.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07 червня 2017 року у справі
№ 916/24/17 позов представника ТОВ «Лагуна-Рені» задоволено, визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна ТОВ «Лагуна--Рені».
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2017 року рішення господарського суду скасовано, в позові відмовлено.
Утім, постановою Вищого господарського суду України 05 грудня 2017 року касаційні скарги прокуратури області та ТОВ «Лагуна-Рені» задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2017 року скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 07 червня 2017 року залишено в силі.
На підставі рішення Вищого господарського суду України від 05 грудня 2017 року вДержавному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 січня 2018 року внесено відомості про скасування права власності ТОВ «Скарбниця Бессарабії» навищевказане майно.
Таким чином, апеляційний суд, беручи до уваги те, що станом на час ухвалення вироку та на час розгляду поданих апеляційних скарг на цей вирок згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на вказане майно відсутні, дійшов висновку про те, що у суду першої інстанції були всі підстави згідно ч. 9 ст. 100 КПК України для застосування спеціальної конфіскації до вказаного майна.
Однак з такою позицією колегія суддів касаційного суду не погоджується з огляду нанаступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися ірозпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, щонезаборонені законом, зокрема із правочинів.
Пункт 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нанерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності
на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного вустановленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно таїхобтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування вособи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав неєпідставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Вищенаведена правова позиція була сформульована у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 12 березня 2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 у справі
№ 925/1121/17, від 17 квітня 2019 у справі № 916/675/15.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, щомістяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, щомістяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, невідповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Таким чином, з огляду на викладене, сама лише відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про власника майна, щодо якого було заявлено клопотання про його спеціальну конфіскацію, не свідчить про те, що майно взагалі не має власника та є безхазяйним.
Встановлення власника майна напряму пов`язане із можливістю застосування спеціальної конфіскації до такого майна.
Однак, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів в апеляційних скаргах представників ТОВ «Лагуна-Рені» і ТОВ «Скарбниця Бессарабії» щодо необхідності при вирішенні питання про можливість застосування спеціальної конфіскації до майна встановлення його власника.
Крім того, поза увагою апеляційного суду лишились доводи апеляційних скарг про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 96-1, 96-2 КК України, зважаючи на те, що злочини, інкриміновані ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , були вчинені вперіод з 2012 року по лютий 2014 року, а норма щодо можливості застосування спеціальної конфіскації до майна інших осіб, відмінних від обвинуваченого, набула чинності лише 11 жовтня 2015 року. На вказані доводи суд апеляційної інстанції взагалі відповідей всупереч положенням ст. 419 КПК України у постановленій ухвалі не надав.
Окрім вказаного, як убачається зі змісту апеляційних скарг, як представник
ТОВ «Лагуна-Рені», так і представник ТОВ «Скарбниця Бессарабії» вказували напорушення принципу доступу до правосуддя, допущене судом першої інстанції, який безпідставно під час вирішення питання про застосування спеціальної конфіскації не залучив до справи вказані Товариства.
З матеріалів провадження та оскарженої ухвали вбачається, що апеляційний суд переглядав вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами представників ТОВ«Лагуна-Рені» та ТОВ «Скарбниця Бессарабії».
В обґрунтування свого права на оскарження вироку суду представники зазначених товариств, як видно зі змісту їхніх скарг, послались на пункт 9-2 ч. 1 ст. 393 КПК України.
Відповідно до вказаної норми право на апеляційне оскарження мають фізична абоюридична особа у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
Таким чином, апеляційний суд, відкривши апеляційне провадження
за апеляційними скаргами представників ТОВ «Лагуна-Рені» і ТОВ «Скарбниця Бессарабії» та розглянувши їх, визнав, що вирок стосується їх інтересів.
При цьому суд апеляційної інстанції не надав жодної відповіді на доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_14 щодо безпідставного незалучення до участі у справі представника ТОВ «Лагуна-Рені» судом першої інстанції при вирішенні клопотання прозастосування спеціальної конфіскації до вищевказаного майна, залишивши прицьому без уваги посилання у вироку на те, що майно цього Товариства використовувалось як єдиний майновий комплекс членами вказаної злочинної організації під час вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Крім того, в обґрунтування незаконності оскарженого вироку представник ТОВ«Скарбниця Бессарабії» у своїй апеляційній скарзі також посилався наобмеження в доступі до правосуддя з огляду на вищевикладене, на що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України відповідей на вказані доводи впостановленому рішенні не надав.
З урахуванням наведеного колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, щорішення апеляційного суду через порушення вимог ст.419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню зпризначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, підчас якого суд повинен урахувати наведене в цій постанові, перевірити всі доводи, зазначені вподаних апеляційних скаргах представників ТОВ «Лагуна-Рені» ОСОБА_14 тадиректора ТОВ «Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_15 , оцінити кожний доказ ізточки зору узгодженості та взаємозв`язку, належності, допустимості, та на підставі сукупності таких доказів ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.
За таких обставин касаційні скарги представників ТОВ «Лагуна-Рені» ОСОБА_14 та директора ТОВ «Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_15 підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню зпризначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
З приводу заявленого клопотання про передачу кримінального провадження нарозгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів не вбачає виключної правої проблеми у цьому кримінальному провадженні у розумінні ч. 5 ст. 434-1 КПК України, а отже підстави для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги представника ТОВ «Лагуна-Рені» ОСОБА_14 та директора ТОВ«Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_15 задовольнити частково.
Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
