Ухвала
Іменем України
03 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 520/1470/18
провадження № 51-5588ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Білик Н. В., Ємця О. П.,
розглянувши касаційну скаргу директора ТОВ «Скарбниця Бессарабії»
ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого
2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги убачається, що особа, яка подала скаргу, не погоджується з вказаними судовими рішеннями.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 3 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції та її думка з приводу участі у касаційному розгляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного
покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно
до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 413 КПК України не наводить.
Крім того, скаржник у касаційній скарзі заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім цього, вимоги особи, що подала касаційну скаргу, є неповними, що не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги, оскільки у скарзі не зазначено, що суд касаційної інстанції має зробити після скасування оскаржуваних судових рішень.
Також, усупереч ч. 3 ст. 427 КПК України, ОСОБА_1 у скарзі не зазначає чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу директора ТОВ «Скарбниця Бессарабії» ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
С. С. Слинько Н. В. Білик О. П. Ємець
