ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 904/3866/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Мицько Р. М.,
відповідача - Волощук П. Ю.,
третя особа - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (судді: Орєшкіна Е. В. - головуючий, Широкобокава Л. П., Кощеєв І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 (суддя Євстигнеєва Н. М.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
про визнання правочину недійсним
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз") про визнання недійсним правочину, оформленого АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" заявою від 21.05.2019 № 490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на статтю 601 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що протягом 2015-2019 років Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") закупило у позивача природний газ для потреб населення, у тому числі й для споживачів без газових лічильників за договорами від 30.06.2015 № 15-709, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н, від 05.11.2018 № 18-504-Н, на виконання яких позивач поставив газ на загальну суму 18 491 405 367,83 грн, а ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перерахувало 18 491 405 367,83 грн.
30.01.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.201 № 143 "Питання споживання природного газу", які, як наголосив позивач, на правовідносини між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України" не поширюються, однак були застосовані ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", який в односторонньому порядку здійснив перерахунок вартості придбаного ним газу і дійшов безпідставних висновків про здійснення переплати позивачеві за договорами у сумі 1 756 256 489,16 грн.
21.05.2019 ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", без відома АТ "НАК "Нафтогаз України", уклало з АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" договір відступлення права вимоги № 02-05/19 згідно з яким відступило відповідачеві неіснуючу вимогу до АТ "НАК "Нафтогаз України" на суму 382 4574 448,59 грн.
13.05.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" отримало лист від 10.05.2019 № 497007-СЛ-6770-0519 (надрукований на бланку АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз") про виконання грошового зобов`язання, зі змісту якого позивачеві стало відомо, що 02.05.2019 ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за договором відступлення права вимоги передало АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" частину неіснуючої вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" на суму 382 457 448,59 грн, а також про необхідність сплати позивачем первісному кредиторові - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" решти неіснуючої вимоги у сумі 1 373 799 040,57 грн.
АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що 13.05.2019 на його адресу надійшла заява АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" від 11.05.2019 № 490007-СЛ-7969-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.05.2019 № 02-05/19, законність якої АТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржує в межах справи № 904/2215/19.
22.05.2019 на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов лист від 21.05.2019 № 4.97007.2-Ск-7343-0519, зі змісту якого позивачеві стало відомо, що у зв`язку із невиконанням листа від 10.05.2019 № 497007-СЛ-6770-0519 щодо сплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" неіснуючого боргу у сумі 1 373 799 040,57 грн зазначене товариство за кількома договорами відступило право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України", у тому числі 100 371 794,83 грн на користь АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз".
22.05.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" отримало оспорювану заяву АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" від 21.05.2019 № 490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Проте, позивач акцентував увагу на тому, що АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" не має жодних законних підстав для застосування правового механізму частини 3 статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, а зміст оспорюваної заяви суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсною на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, зазначаючи, зокрема, на тому, що первісний кредитор за договором відступлення права вимоги (ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") не володіло правом вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України".
1.3. У відзиві на позовну заяву АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" просило відмовити у її задоволенні, зазначаючи, що дії відповідача повністю узгоджуються з нормами статті 601 Цивільного кодексу України, а заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог оформлена відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" також зазначило, що в актах приймання-передачі природного газу, підписаних між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України", враховані визначені у постанові Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 (в редакції, що діяла до 01.10.2014) норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників.
У зв`язку з тим, що протягом 2015-2019 років ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" закуповувало природний газ для потреб населення, у тому числі, для споживачів без газових лічильників виключно у АТ "НАК "Нафтогаз України", з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанов від 08.02.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143, виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, за якими не допускається заборгованість згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143.
Отже, у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" виникла переплата перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договорами поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу. Оскільки ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" сплачувало АТ "НАК "Нафтогаз України" вартість природного газу за нормами, які є вищими ніж норми, по яким виставлялися рахунки населенню у 2014-2018 роках, то і компенсація державою пільг та субсидій здійснювалася лише в частині занижених норм, які в подальшому були скасовані у судовому порядку. У свою чергу, заборгованість АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" виникла на різницю між наведеними нормами, яка взагалі не компенсувалася державою.
АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" вважає, що правовідносини між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України" були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, отже у зв`язку із сумлінним виконанням ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" своїх зобов`язань перед позивачем в частині розрахунків за природний газ у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" після прийняття Кабінетом міністрів України зазначеної постанови виникла переплата. Листи ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" від 28.02.2019 № 49703-Сл-3292-0219 та від 11.04.2019 № 49703-Сл-5589-0419, направлені АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо здійснення коригування заборгованості та штрафних санкцій та визначення суми переплати залишені без задоволення, а право вимоги від АТ "НАК "Нафтогаз України" частини переплати на загальну суму 100 371 794,83 грн й було відступлене від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" згідно з укладеним договором відступлення права вимоги від 21.05.2019 № 21-05/19.
1.4. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у поясненнях, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на позовну заяву, також акцентувало увагу на тому, що у зв`язку із прийняттям Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 30.05.2018, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018, обсяг природного газу, спожитого населенням Дніпропетровської області за нормами споживання і придбаний ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у АТ "НАК "Нафтогаз України" за період - липень 2015-січень 2019 років підлягав коригуванню на суму 1 756 256 489,16 грн, що вбачається з розрахунку товариства. При цьому, зазначене також підтверджується звітом незалежного аудитора від 10.06.2019 Аудиторської фірми "Аудит-96".
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020, позов задоволено у повному обсязі, визнано недійсним правочин, оформлений АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" заявою від 21.05.2019 № 490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог; стягнуто з АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 1921,00 грн судового збору.
2.2. Судові рішення аргументовано тим, що грошові вимоги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" (новий кредитор) до АТ "НАК "Нафтогаз України" на суму 100 371 794,83 грн, які є предметом заліку за спірною заявою від 21.05.2019 № 490007.2-Ск-8683-0519, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, що свідчить про невідповідність спірного правочину вимогам статті 601 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 2, 4 частини 2 статті 287, пункти 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу Україні у зв`язку із неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, недослідження судам зібраних доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
3.1.1. Щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції та неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що призвело до неправильного застосування статей 601, 602 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, скаржник зазначає таке.
В основу оскаржуваного судового рішення покладено висновок, що однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Однак, вимога щодо безспірності зустрічних вимог взагалі не передбачена статтями 601, 602 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань з передачі родових речей, зокрема грошей); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо). Шляхом зарахування можуть припинятися зобов`язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов`язань. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 24.02.2016 у справі № 6-2784цс15, від 11.11.2008 у справі № 37/144-41/261, від 09.12.2008 у справі № 37/638, правовою позицією Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 904/10149/16.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин (правова позиція Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14).
Як свідчить зміст заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов`язання сторін, щодо яких боржником направлено до АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідну заяву, є грошовими та однорідними, строк виконання цих зобов`язань настав. АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" належним чином повідомило АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі про вчинення одностороннього заліку, внаслідок якого його грошові зобов`язання перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 904/1209/18 на загальну суму 100 371 794,83 грн є припиненими.
Однак ці доводи необґрунтовано відхилені судами з посиланням на вимогу про безспірність вимог, які зараховуються, що не передбачено статтями 601, 602 Цивільного кодексу України.
Більш того, наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони (постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17).
Лише незгода з проведеним заліком не є підставою для визнання правочину недійсним без надання відповідних доказів спірності правочину, а в цьому випадку спірність правочину була би доведена АТ "НАК "Нафтогаз України" постанови Кабінету Міністрів України вид 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу", договору відступлення права вимоги від 21.05.2019 № 21-05/19, укладеного між АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" та ТОВ "Дніпропетровьскгаз збут", на підставі яких у АТ "НАК "Нафтогаз України" виникло грошове зобов`язання.
Водночас, скаржник звертає увагу, що вимоги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" є безспірними оскільки виникли на підставі договору відступлення права вимоги від 21.05.2019 № 21-05/19, укладеного між АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" та ТОВ "Дніпропетровьскгаз збут", який є діючий та ніким не оскаржений.
Отже висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 24.01.2018 у справі № 910/10471/19, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14 не підлягали застосуванню у справі № 904/3866/19, оскільки правовідносини в цих справах не є подібними, так як вимоги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" виникли на підставі договору відступлення права вимоги від 21.05.2019 № 21-05/19, який є діючий, а тому є безспірним.
Суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду, у яких був відсутній договір відступлення права вимоги.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не застосував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, від 02.04.2019 у справі № 918/541/18.
Так, суд апеляційної інстанції не проаналізував судову практику, на яку послався, не звернув уваги, що застосував її не у подібних правовідносинах, оскільки у цьому випадку важливим є встановлення підстав виникнення правовідносин, а у справі яка розглядається - це договір відступлення права вимоги.
3.1.2. Суди, вважаючи, що безспірність вимог АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" не доведена, не вирішили спір між сторонами, не надали оцінки сутності заборгованості АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровьскгаз збут" у виді переплат за договорами поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу. Зазначене було підставою для направлення ТОВ "Дніпропетровьскгаз збут" листів АТ "НАК "Нафтогаз України" з пропозицією здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 до 01.02.2019 у розрізі договорів. Проте, позивач зазначеного не зробив, а право вимоги від АТ "НАК "Нафтогаз України" частини переплати на загальну суму 362 159 166, 57 грн й було відступлене від ТОВ "Дніпропетровьскгаз збут" на користь АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" згідно з договором відступлення права вимоги від 02.05.2019 № 02-05/19.
Суди оцінки цим правовідносинам не надали, внаслідок чого не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143.
3.1.3. Щодо порушень судами норм процесуального права, скаржник зауважує на недослідженні судами доказів у справі, а саме звіту незалежного аудитора від 10.06.2019, яким підтверджуються доводи АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" щодо наявності заборгованості позивача перед відповідачем. Однак суди не надали цьому доказу належної правової оцінки, а лише врахували суб`єктивну незгоду АТ "НАК "Нафтогаз України" із проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Тобто, на думку заявника касаційної скарги суд встановив обставини, що мать суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - суб`єктивного ставлення АТ "НАК "Нафтогаз України" до проведеного зарахування однорідних зустрічних вимог, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. ТОВ "Дніпропетровьскгаз збут" у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав, аналогічних тим, що вкладені АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у касаційній скарзі.
3.3. АТ "НАК "Нафтогаз України" у запереченнях проти відкриття касаційного провадження та у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти доводів скаржника, наголошує на тому, що постанови Кабінету Міністрів України № 63, 143 не покладають на позивача зобов`язання повернути суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19.
АТ "НАК "Нафтогаз України" акцентує увагу на тому, що наведені скаржником у касаційній скарзі, як підстава для відкриття касаційного провадження, постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 22.10.2019 у справі № 910/14575/18, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18 та від 25.04.2019 у справі № 918/541/18 ухвалені за відмінних від цієї справи обставин, а оцінка таких обставин надавалася Верховним Судом у поставах від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19 та від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19.
Крім того, АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечило проти розгляду клопотання АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" про долучення правових позицій Верховного Суду та рішення Господарського суду міста Києва, яке подано поза межами строків, встановлених чинним процесуальним законодавством.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" в частині підстав, передбачених у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу в частині підстав, передбачених пунктами 2, 4 зазначеної норми, - залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.3. Як установили господарські суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, у період з червня 2015 року по 2019 рік між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (правонаступником якого є АТ "НАК "Нафтогаз України", продавець) та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" укладені договори на купівлю-продаж природного газу для потреб населення, в тому числі й для споживачів без газових лічильників: від 30.06.2015 № 15-709-Н; від 30.12.2015 № 16-106-Н; від 28.10.2016 № 16-405-Н; від 12.04.2017 № 17-204-Н; від 29.09.2017 № 17-404-Н; від 05.11.2018 №18-504-Н (з додатковими угодами до цих договорів), на виконання яких продавець передав, а ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" прийняло протягом липня 2015 року - січня 2019 року включно природний газ на загальну суму 18 491 405 367,83 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Протягом липня 2015 року - січня 2019 року ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перерахувало АТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання укладених договорів 18 491 405 367,83 грн (17 677 030 579,34 грн, та у лютому 2019 року - 814 374 788,49 грн).
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- 12.04.2019 на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов лист ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" від 11.04.2019 щодо необхідності виконання постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63, від 27.02.2019 № 143 та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (згідно з договорами). До листа були додані коригуючі акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них;
- АТ "НАК "Нафтогаз України" листом від 25.04.2019 повідомило ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про відсутність підстав для коригування заборгованості та штрафних санкцій, у зв`язку з чим надані відповідачем (лист від 11.04.2019 № 49703-Сл-5589-0419) документи повернуто без підписання;
- 13.05.2019 на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" надійшла вимога про перерахування грошових коштів у сумі 1 373 799 040,57 грн на рахунок товариства у семиденний строк з дня пред`явлення цієї вимоги;
- АТ "НАК "Нафтогаз України" листом від 20.05.2019 повідомило ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про відсутність наведених у вимозі грошових зобов`язань;
Суди попередніх інстанцій також установили, що 21.05.2019 між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (первісний кредитор) укладено з АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" (новий кредитор) договір відступлення права вимоги № 21-05/19, за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги боргу в сумі 100 371 794,83 грн, яке виникло у АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині вартості отриманого природного газу та розподіленого населенню Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" за договорами, за якими заборгованість АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" становить: за договором від 30.06.2015 № 15-709-Н - 97 728 666,62 грн, за договором від 30.12.2015 № 16-106-Н - 2 643 128,21 грн.
21.05.2019 на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" від АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" надійшло повідомлення від 21.05.2019 № 497007.2-Сл-6463-0518 про заміну первісного кредитора та вимога № 497007.2-Ск-7343-0519 про заміну первісного кредитора.
21.05.2019 АТ "Дніпропетровськгаз" направило АТ "НАК "Нафтогаз України" заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Заяву про припинення зобов`язання обґрунтовано тим, що АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" має перед АТ "НАК "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов`язання на загальну суму 100 371 794,83 грн, підтверджене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі № 904/1209/18, яким з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму 3% річних у сумі 18 679 583,84 грн, інфляційну складову в сумі 81 075 510,99 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 616 700 грн. Одночасно, АТ "НАК "Нафтогаз України" має заборгованість перед АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" негрошове зобов`язання у сумі 100 371 794,83 грн, яке виникло у зв`язку з невиконанням АТ "НАК "Нафтогаз України" вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" від 10.05.2019 № 497007-Сл-6770-0519, строк виконання якого настав 20.05.2019.
4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається є вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним правочину, оформленого АТ "Дніпропетровськгаз" заявою від 21.05.2019 № 490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог як такого, що суперечить положенням статей 203, 601 Цивільного кодексу України.
4.5. Статтями 202, 203 Господарського кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до положень статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16, на яку в тому числі посилалися суди попередніх інстанцій, зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.
Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Подібну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17 та від 13.11.2018 у справі № 914/163/14.
Стосовно доводів АТ "ОГС "Дніпрогаз" про те, що вимога щодо безспірності зустрічних однорідних вимог не передбачена приписами статей 601, 602 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У пунктах 31, 32 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 зазначено, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суди попередніх інстанцій здійснюючи розгляд цієї справи установили, що грошові вимоги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" до АТ "НАК "Нафтогаз України" на суму 100 371 794,83 грн, які є предметом заліку згідно із оспорюваною заявою від 21.05.2019, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, отже правочин, оформлений відповідачем заявою від 21.05.2019 № 490007.2-Сл-7343-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно з положеннями статті 215 Цивільного кодексу України.
Доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що суди посилалися на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16. Від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 24.01.2018 у справі № 910/10471/19, від 13.11.2018 3 справі № 914/163/14, які не підлягали застосуванню у цьому випадку у зв`язку із укладенням між АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" договору відступлення права вимоги від 21.05.2019 № 02-05/19 не спростовують висновків судів про наявність спірності грошових вимог, зарахованих за оспорюваною заявою відповідача та зводяться такі доводи до незгоди із судовими рішеннями.
При цьому суди попередніх інстанцій установили, що матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" вважає, що норми споживання, враховані ним і позивачем при виконанні договорів, підлягають коригуванню і за рахунок цього коригування виникає переплата, обрахована ним в коригуючих актах.
Так, суди установили, що згідно з пунктом 4.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 № 15-709-Н кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 08.06.1996 №619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників.
Відповідно до пунктів 4.1 договорів купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н, від 05.11.2018 № 18-504-Н кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою від 30.09.2015 № 2493.
Зі змісту актів приймання-передачі природного газу, які складені на виконання договорів купівлі-продажу природного газу вбачається, що вони не містять посилання на обсяг газу, який був використаний населенням за відсутністю газових лічильників із застосуванням норм споживання природного газу, у зв`язку з чим неможливо зробити висновок про використання сторонами пункту 4.1 договору купівлі-продажу природного газу в частині застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619.
Суди установили, що станом на час складання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" коригуючих актів та актів-розрахунків, розрахунки за договорами купівлі-продажу природного газу були проведені, заборгованість була відсутня.
При цьому, законодавством у сфері газопостачання не передбачено складання коригуючих актів щодо обсягу і вартості спожитого газу.
Згідно з пунктами 3.5, 3.6 укладених договорів купівлі-продажу природного газу коригування обсягів природного газу, які планується передати згідно з цим договором, оформляються покупцем у виді заявки, чого станом на час виникнення правовідносин з поставки газу зроблено не було.
Ураховуючи наведене суди дійшли висновку стосовно того, що грошові вимоги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" до АТ "НАК "Нафтогаз України" на суму 100 371 794,83 грн, які є предметом заліку за заявою від 21.05.2019 № 490007.2-Сл-7343-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання.
4.6. Як вже зазначалося, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є, зокрема, пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
З огляду на зміст вимог процесуального закону, а саме частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
Проте зміст касаційної скарги АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" в частині оскарження судових рішень у справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України свідчить про незгоду скаржника із висновками судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог без наведення як постанови Верховного Суду від висновку в якій вважає необхідним відступити скаржника, так і будь-якого обґрунтування для відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду.
Таким чином, касаційну скаргу АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі № 904/3866/19 в частині оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
4.7. АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі також посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на прийняття судових рішень без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, від 02.04.2019 у справі № 918/541/18.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що подібність правовідносин означає схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
4.8. Колегія суддів вважає помилковими та відхиляє доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що оскаржувані судові рішення у справі № 904/3866/19 ухвалені судами попередніх інстанцій без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18 та від 25.04.2019 у справі № 918/541/18, оскільки підстави позовів у зазначених справах і у справі № 904/3866/19, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Так, суди попередніх інстанцій розглядаючи справу № 904/3866/19 установили, що спір у цій справі виник у зв`язку із невизнанням АТ "НАК "Нафтогаз України" обов`язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого відповідачем заявою від 21.05.2019, у зв`язку з чим відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов`язкових умов для здійснення зарахування.
Тобто, АТ "НАК "Нафтогаз України" не визнавало зобов`язань, які, за твердженням АТ "ОГС "Дніпрогаз", виникли у нього на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного між АТ "ОГС "Дніпрогаз" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".
Отже, у справі, яка розглядається судами встановлено неузгодженість стосовно зустрічного зобов`язання та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, а це, у свою чергу, є підставою для визнання її недійсною, як такої, що вчинена з порушенням вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
4.9. У той же час відповідно до постанови Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, на яку посилається скаржник, предметом спору було стягнення заборгованості та, зокрема, зазначено, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог також є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Водночас судами у справі № 918/539/18 встановлені обставини безспірності вимог, які є предметом зарахування, а тому суди дійшли висновку про доведеність припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.
Згідно з постановою Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 918/541/18 про стягнення заборгованості, судами встановлені, зокрема, обставини відсутності оспорення заяви про припинення зобов`язання зарахуванням. Так, суди виходили з того, що, якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язання (наприклад, за відсутністю зобов`язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами 4, 5 статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.
У справі № 916/4933/15 про визнання банкрутом ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" розглядалася заява про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в задоволенні якої судами було відмовлено з огляду на недоведеність ПАТ "Дельта Банк" вимог про визнання недійсним спірного одностороннього правочину.
4.10. Зважаючи на викладене та беручи до уваги предмет, підстави позову, нормативно-правове регулювання та обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у справі № 904/3866/19, що розглядається Верховним Судом, та у справах № 918/541/18, № 916/4933/15 та № 918/539/18, колегія суддів зазначає, що правовідносини в обох цих справах не є подібними.
4.11. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19 за результатами перегляду судових рішень, якими задоволенні позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз", за участі третьої особи - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про визнання недійсним правочину, оформленого АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" заявою від 11.05.2019 № 490007-Сл-7969-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, надано оцінку доводам заявника касаційної скарги щодо незастосування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду у справах № 918/541/18, № 916/4933/15 та № 918/539/18 та встановлено, що правовідносини у зазначених справах та у справі № 904/2215/19 не є подібними.
У постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз", за участі третьої особи - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про визнання недійсним правочину, оформленого АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" заявою від 21.05.2019 № 491007-Сл-3995-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за результатами перегляду касаційних скарг відповідача та третьої особи, зокрема, закрито касаційне провадження у справі № 904/3173/19 за касаційною скаргою АТ "ОГС "Дніпрогаз" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення про задоволення позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України залишені без змін.
У зазначеній постанові у справі № 904/3173/19 Верховний Суд надав оцінку доводам скаржника щодо незастосування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду у справах № 918/541/18, № 916/4933/15 та № 918/539/18 та встановлено, що правовідносини у зазначених справах та у справі № 904/2215/19 не є подібними.
Крім того, у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу" не покладають на АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язання повернути ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб`єктів господарювання правом вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України".
Посилання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на те, що в нього виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" з приводу повернення грошових коштів внаслідок проведеного коригування чи право на коригування завершених господарських зобов`язань, Верховним Судом визнано такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" змісту наведених постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає їх дійсному змісту.
4.12. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі № 904/3866/19, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю.
4.13. Крім того, касаційне провадження у справі № 904/3866/19 було відкрито також на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 2 зазначеної норми передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, передбаченому, зокрема у пункті 4, а саме якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги щодо цієї підстави касаційного оскарження зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме звіт незалежного аудитора від 10.06.2019.
Водночас, зазначені доводи заявника спростовуються змістом судових рішень.
Так, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, відхилив посилання АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на звіт незалежного аудитора від 10.06.2019 зі змісту якого вбачається, що з огляду на проведені коригування, зважаючи на відсутність рішень судів, які б визнавали нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 (повністю або в якійсь частині), є підстави вважати, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" мало право вимагати від АТ "НАК "Нафтогаз України" перерахунок заборгованості (а саме повернення вказаної суми переплати), а АТ "НАК "Нафтогаз України" має зустрічне зобов`язання зазначену суму коштів врахувати у зменшення суми заборгованості (збільшення передоплати)".
Суд зазначив, що у звіті незалежного аудитора вказано, що у АТ "НАК "Нафтогаз України" виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" у виді повернення грошових коштів, підстава набуття яких відпала, в силу прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних постанов та з огляду на проведені товариством коригування, зважаючи на відсутність рішень судів, які б визнавали нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143.
Проте, суд дійшов висновку, що оскільки акти коригування складені ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не підписані та не визнаються АТ "НАК "Нафтогаз України", суд не приймає висновок незалежного аудитора до уваги.
При цьому згідно зі статтею 14 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" аудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність в усіх суттєвих аспектах фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.
За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 зазначеного Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами на підставі дослідження всіх доказів у справі в їх сукупності та наданні оцінки всім доводам учасників справи, колегія суддів вважає, що оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами порушень норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи відміни оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи, що Верховний Суд з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття касаційного провадження, а з підстав, визначених пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, - про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі № 904/3866/19, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі № 904/3866/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Є. В. Краснов
Ю. Я. Чумак
