ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
27.08.2020 м.Дніпро Справа № 904/3866/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антонік С.Г.(доповідач)
суддів: Чус О.В., Іванов О.Г.
розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" № б/н від 25.08.2020р. про забезпечення позову у справі №904/3866/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
про визнання правочину недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
До Центрального апеляційного господарського суду Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" подано заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована 25.08.2020року, в якій відповідач просить:
- зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі №904/1209/18 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 679 583,84 грн. 3% річних, 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат, 616 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору до набрання законної сили рішенням по справі;
- зупинити дію всіх постанов, винесених будь-якими державними та/або приватними виконавцями по виконавчим провадженням, відкритих на виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 по справі №904/1209/18 (наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 на суму 100 371 794,83 грн.) - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- заборонити державним та/або приватним виконавцям, банківським установам, нотаріусам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 по справі №904/1209/18 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 679 583,84 грн. 3% річних, 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат, 616 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору, в тому числі арештовувати рахунки Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз", перешкоджати реалізації права Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" розпоряджатися коштами, розміщеними на банківських рахунках Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз", перешкоджати праву Акціонерного товариства Дніпропетровськгаз" списувати, відчужувати власне рухоме та нерухоме майно.
Заява обґрунтована тим, що:
- в позовній заяві АТ «НАК «Нафтогаз України» просить визнати заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.05.2019 року №490007.2-Ск-8683-0519, у якій повідомлено про повне припинення зобов`язання перед AT «НАК «Нафтогаз України» згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 року у справі №904/1209/18 на загальну суму 100 371 794,83 грн. (сто мільйонів триста сімдесят одна тисяча сімсот дев`яносто чотири гривні 83 копійки) недійсною.
- AT «Дніпропетровськгаз» фактично оспорюється право AT «НАК «Нафтогаз України» на отримання в рахунок виконання рішення по справі №904/1209/18 саме грошових коштів, оскільки доки заява про зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.05.2019 року №490007.2-Ск-8683-0519 не визнана судом недійсною, рішення суду по справі №904/1209/18 є фактично виконаним через презумпцію правомірності правочину, визначену статтею 204 ЦК України.
- AT «Дніпропетровськгаз» оспорюється право AT «НАК «Нафтогаз України», поряд з фактом погашення заборгованості шляхом проведення заліку, додатково отримати в рахунок виконання рішення ще грошові кошти виключно за умов недоведеної AT «НАК «Нафтогаз України» належними доказами незгоди з його проведенням, при тому, що джерелом виникнення заліку є договір відступлення права вимоги грошових коштів, який AT «НАК «Нафтогаз України» не оспорений, який став можливим в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019року №143 «Питання споживання природного газу» (що також AT «НАК «Нафтогаз України» не оскаржена, але і фактично не виконана) і здійснення на її підставі перерахунку вартості раніше придбаного третьою особою - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» природного газу.
- AT «НАК «Нафтогаз України» оспорює заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.05.2019 року №490007.2-Ск-8683-0519, при цьому, виконавчі дії з примусового виконання рішення по справі №904/1209/18 тривають, існує загроза визнання AT «Дніпропетровськгаз» банкрутом і одночасно з цим, є чітка норма права про те, що залік є дійсним доти, доки інше не буде встановлено рішенням суду, отже, жодних дій з примусового виконання рішення відбуватись не може, в тому числі, й через те, що, виконавши рішення суду шляхом списання коштів з рахунку, продажу арештованого рухомого, нерухомого майна, під питанням опиниться виконання рішення саме по справі №904/3866/19, тобто, невжиття заходів ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду по вказаній справі.
- приватним виконавцем накладений арешт, в тому числі, й на рахунки, з яких здійснюються виплата заробітної плати, сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, рахунки зі спеціальним режимом, на які згідно з чинним законодавством арешт не накладається.
- Запропоновані заходи до забезпечення позову є розумними (відповідають вимогам чинного законодавства), обґрунтованими (підтвердженими відповідними доказами), адекватними та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін (їх застосування призведе до недопущення порушення прав як позивача так і відповідача та сприятиме уникненню повернення у разі прийняття рішення на користь відповідача раніше списаних коштів в погашення боргу, якого не існує).
Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи" Дніпропетровськгаз" про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, і майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення майбутнього немайнового позову, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття відповідних заходів, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника (майбутнього позивача), за захистом яких він має намір звернутися до суду.
При цьому, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки майбутній позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Предметом спору у справі №904/3866/19 є визнання недійсним правочину, який оформлено Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заявою від 21.05.2019 №490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тобто немайнова вимога.
Так, у заяві від 21.05.2019 №490007.2-Ск-8683-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог зазначено, що Акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз" має перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов`язання на загальну суму 100 371 794,83 грн., підтверджене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі № 904/1209/18; Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має перед Акціонерним товариством "Дніпропетровськгаз" грошове зобов`язання на таку ж суму - 100 371794,83 грн., яке виникло внаслідок невиконання Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від 10.05.2019 №97007-СЛ-6770-0519 (право вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" відступило Акціонерному товариству "Дніпропетровськгаз").
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не визначає факт наявності непогашеного грошового зобов`язання на загальну суму 100 371 794,83 грн. перед Акціонерним товариством "Дніпропетровськгаз" чи перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та, відповідно, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 100 371 794,83 грн.
Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд зазначає, що у разі задоволення позову про визнання недійсним правочину, на підставі якого припиняється зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних позовних вимог на загальну суму 100 371 794,83 грн. у справі №904/3866/19 жодних дій з примусового виконання рішення не має відбуватись, тому відсутні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову, заявлених відповідачем, ускладнить чи унеможливить виконання рішення по справі №904/3866/19.
Суд відхиляє доводи заявника про те, що вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду у справі №904/1209/18 позбавляє відповідача можливості здійснювати господарську діяльність та може призвести до банкрутства відповідача.
Обов`язковість судового рішення, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 326 Господарського процесуального кодексу України).
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі №904/1209/18, на виконання якого було видано наказ від 01.04.2019 та відкрито виконавче провадження №60403353, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного Суду від 14.08.2019, є таким, що набрало законної сили та підлягає виконанню, відповідно до вимог чинного законодавства.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" у заяві про забезпечення позову у справі №904/3688/19 просить суд зупинити виконання судового рішення по іншій господарській справі - №904/1209/18, яке набрало законної сили, що не передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України та суперечить загальним засадам судочинства, зокрема, щодо обов`язковості судового рішення.
Крім того, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в той же час, невиконання судових рішень нівелює принцип обов`язковості виконання судових рішень.
Також, суд відхиляє посилання на презумпцію правомірності правочину (проведення взаємозаліку), на підставі якого, за доводами заявника, є припиненими його зобов`язання згідно з рішенням суду у справі №904/1209/18, з тих підстав, що предметом спору у справі №904/3866/19 є визнання недійсним правочину, на підставі якого припиняється зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних позовних вимог на загальну суму 100 371 794,83 грн., а не стягнення вказаних коштів.
Крім того, за приписами частини 2 статті 328 Господарського кодексу України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, питання припинення стягнення на підставі рішення суду у зв`язку із припиненням зобов`язання врегульовано приписами статті 328 Господарського кодексу України та здійснюється у межах справи про стягнення спірної суми (в даному випадку №904/1209/18).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В поданій відповідачем заяві відсутнє достатні обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову саме шляхом застосування визначених відповідачем способів забезпечення з урахуванням предмету та підстав заявлених позовних вимог.
Посилання на вчинення приватним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання рішення суду у справі №904/1209/18 щодо накладення арешту, в тому числі, й на рахунки, з яких здійснюються виплата заробітної плати, сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, рахунки зі спеціальним режимом, на які згідно з чинним законодавством арешт не накладається, є підставою для оскарження вказаних дій, за наявності обґрунтованих підстав, в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України у межах справи №904/1209/18, а не підставою для вжиття заходів до забезпечення позову у справі №904/3866/19 про визнання правочину недійсним.
Отже, виходячи з предмета позову та вимог заяви відповідача про вжиття заходів до забезпечення позову, апеляційний господарський суд, з урахуванням норм частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Щодо вимоги про заборону державним та/або приватним виконавцям, банківським установам, нотаріусам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 по справі №904/1209/18 та про зупинення дій всіх постанов, винесених будь-якими державними та/або приватними виконавцями по виконавчим провадженням по справі №904/1209/18, то слід зазначити , що згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
При цьому, заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник щодо заборони вчинення будь-яких зводяться щодо необхідності зупинення вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, що по суті є зупиненням виконання рішення, яке набрало законної сили.
Проте, вирішення цього питання відноситься виключно до компетенції органу примусового виконання рішень (у даному випадку - приватного виконавця), дії або бездіяльність якого у разі незгоди можуть бути оскаржені в порядку норм розділу VI Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведених мотивів для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, невідповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати відповідач, позовним вимогам, апеляційний суд не вбачає підстав для забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" № б/н від 25.08.2020 про забезпечення позову у справі №904/3866/19 відмовити.
Повний текст ухвали підписано 27.08.2020року
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Чус
