ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
09 лютого 2021 року м.Херсон Справа № 12/74-Б-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу за позовом: Кредитора Приватне підприємство "Фаворит-ІІІ" с. Роздольне Каховського району Херсонської області , код ЄДРПОУ 33536682
до Боржника : Державне підприємство "Виробничий південний біотехнологічний центр"
м.Херсон, провулок Янтарний,1, код ЄДРПОУ 00415468
про визнання банкрутом
за участю представників:
- прокуратура Херсонської області - Наумова Т.О.
- Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Литвинчук Т.О.
- Херсонський міський центр зайнятості - Біла О.О.
- ГУ ПФУ у Херсонській області - Лісовець-Назаренко Л.Ю., довіреність у справі
- ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі - Кромп О.П., дов. від 05.09.2019 № 185/9/21-22-10-03-04
- від РВ Фонду державного майна України по м. Києву - Кулініч В.О., довіреність № 06 від 30.01.20, дійсна протягом року;
- Управління ВД ФССУ в Херсонській області - Сіденко К.В.
від боржника - Дубовий І.А.
розпорядник майна, арбітражний керуючий Косенко С.Г.
встановив :
Провадження у даній справі порушено ухвалою від 30.07.2009р. (т.1, а.с.1).
Ухвалою від 18.08.2009р. (т.1, а. с. 59 - 60) суд визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 1 013 148,00грн., та зобов`язав його подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство.
Оголошення надруковано в газеті Голос України за 03.09.2009р. № 164 (4664). Ухвалою від 28.10.2009р., згідно ст.ст. 14 15 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , суд затвердив реєстр вимог кредиторів у даній справі :
1 черга сплачені кредиторами суми державного мита;
2 черга: УПФУ у Дніпровському р-ні м. Херсона (вул.Перекопська,168) - 195 230,20 грн.;
- відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ (м.Херсон,вул.9 Січня,15)421,68 грн.,
- виконавча дирекція ФСС ТВП Херсонське обласне відділення (м.Херсон вул.Рєпіна,1)- 3 684,19 грн.
- Херсонський міський центр зайнятості (м.Херсон,вул.Р.Люксембург,7-а) -6456,26 грн.,
- заборгованість перед працівниками із заробітної плати 100 713, 20 грн.
3 черга - ДПІ у м. Херсоні (м. Херсон вул.І.Куліка,143-А) 23 367,51 грн.
4 черга - Приватне підприємство Фаворит-ІІІ (с. Роздольне Каховського району Херсонської області, комплекс будівель, № 6) 1 425 989,00 грн.
У цій же ухвалі суд зазначив, що всі незаявлені у справі про банкрутство боржника або заявлені з пропуском встановленого 30-денного терміну після публікації оголошення вимоги кредиторів, згідно ст. 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, при їх надходженні судом не розглядаються і вважаються погашеними.
Ухвалою від 16.11.2009р. суд виправив описку, допущену в п.1 ухвали від 28.10.2009р. та ухвалив вважати дійсною суму вимог : 4 черга - Приватне підприємство Фаворит - ІІІ (с.Роздольне Каховського району Херсонської області, комплекс будівель, № 6) 2 439 137,00 грн. , Всього вимогу згідно реєстру = 3 181 851, 04 грн.
Ухвалою від 16.01.2014 розпорядником майна призначено Косенка С.Г.
Провадження у справі з 2009 року триває на стадії розпорядження майном, враховуючи, що підприємство-боржник перебуває у переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, у зв`язку з чим перехід до процедур санації чи ліквідації є неможливим, відсутність пропозицій щодо укладення мирової угоди.
Попередніми ухвалами суд за вмотивованими клопотаннями комітету кредиторів та розпорядника майна боржника продовжував строк процедури розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Косенко С.Г. на 6 місяців.
23.08.2019 кредитор - ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі подав клопотання про продовження процедури розпорядження майном на 6 місяців. Ухвалою від 30.08.2019 призначено розгляд клопотання в засіданні суду. Ухвалою від 30.08.2019 призначено розгляд зазначених клопотань в засіданні суду.
16.09.2019 боржником подано клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на практику Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/30-06. 07.10.2019 боржником надано докази надсилання зазначеного клопотання іншим учасникам справи.
04.10.2019 розпорядник подав клопотання про затвердження звіту про оплату послуг розпорядника майна Косенка С.Г. за період з 16.01.2014 по 01.10.2019 в розмірі 334316 грн.
04.10.2019 розпорядник подав клопотання про продовження процедури розпорядження майном на 10 місяців з дня проведення засідання, посилаючись на рішення засідання зборів кредиторів від 03.10.2019. Ухвалами від 16.09.2019, 08.11.2019 та від 22.11.2019 розгляд справи відкладався.
17.12.2019 до суду надійшло клопотання розпорядника майна про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 16.01.2014 по 30.11.2019 в розмірі 355181 грн.
Також розпорядник майна подав клопотання про заміну учасника справи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Фонд державного майна України, посилаючись на те, що розпорядженням КМУ від 20.11.2019 № 1101-р цілісний майновий комплекс боржника передано до сфери управління Фонду державного майна України.
28.01.2020р. до суду надійшло клопотання Фонду державного майна України від 14.01.2020р. про залучення до участі у справі, з посиланням на частину сьому статті 96 Кодексу, у разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.
Фонд державного майна України повідомив, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна», цілісний майновий комплекс ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» передається до сфери управління Фонду.
Ухвалою від 12.02.2020р. суд, керуючись ст.ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 52, 120, 202, 234, 234, 235 ГПК України, ухвалив замінити учасника справи № 12/74-Б-09 - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Фонд Державного майна України, а також замінити учасника справи № 12 74-Б-09 - Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області на Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою від 28.04.2020р. розгляд справи відкладено на 19.05.2020 року. Суд зобов`язав Фонд державного майна України, комітет кредиторів до дня наступного судового засідання надати суду пропозиції стосовно подальшого провадження у справі на підставі чинного законодавства України.
Станом на 11.01.2021р. пропозиції стосовно подальшого провадження у справі, яка би була подана на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства України від Фонду державного майна України до суду не надходило.
Ухвалою від 19.05.2021р., керуючись ст.ст. 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд затвердив звіт про нарахування та виплату грошової винагороди розпорядника майна ДП «ВПБЦ» арбітражного керуючого Косенка С. Г. за період за період з 16.01.2014 р. по 30.11.2019 р. у розмірі 355 181,00 грн., стягнув грошову винагороду розпорядника майна ДП «ВПБЦ» - арбітражного керуючого Косенка С. Г. за період з 16.01.2014 р. по 30.11.2019 р. у розмірі 355 181,00 грн. пропорційно з кредиторів боржника, видав відповідні накази. Ухвала від 19.05.2020р. не оскаржувалась.
09.02.2021р. до суду надійшло клопотання Фонду державного майна України від 08.02.2021р. № 10-52-2480 про закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Клопотання мотивовано наступним. Згідно із наказом Фонду державного майна України (далі Фонд) від 05.02.2021 № 146 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» єдиний майновий комплекс ДП «ВПБЦ» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році та передано для проведення приватизації до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, АРК та м. Севастополь.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, АРК та м. Севастополь від 08.02.2021 № 91 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «ВПБЦ».
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» справи, про банкрутство боржників, якими с :: державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких. прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств / господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Справи про банкрутство підприємств господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про завершення приватизації, не можуть порушуватися протягом одного року з дня завершення приватизації з підстав, що виникли до завершення приватизації. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним: кодексом: України, іншими законами України.
На підставі наведеного тау зв`язку з тим. що Фондом прийнято рішення про приватизацію ДП «ВПБЦ», провадження у справі про банкрутство зазначеного підприємства має бути закрито, а наведені у : клопотанні документи підтверджують зазначену обставину.
При цьому пункт 12 частини 1 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції до 19.01.2013) кореспондується з пунктом 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якого господарський суд закриває: провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом.
На доповнення до поданого клопотання, представник ФДМУ подав до суду копію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 08.02.2021р. № 91 "Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Виробничий південній біотехнологічний центр".
Розглянувши подані клопотання, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників та учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що частиною 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Суд зазначає, що 02.10.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 46, ст.302), який набрав чинності 20 жовтня 2019р.
Верховна Рада України постановила визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (Відомості Верховної Ради України, 1999р., № 37, ст.332 із наступними змінами). Зазначеним Законом України внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, у ст.96 Кодексу України з процедур банкрутства.
У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
За наявними у справі доказами, підприємство-боржник не відноситься до переліку підприємств, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, або ж ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Зазначені об`єкти права державної власності можуть бути перетворені в акціонерні товариства без права внесення до статутного капіталу майна, визначеного частиною другою статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Статтею 96 Кодексу України з процедур банкрутства (Особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) встановлено, що Боржник зобов`язаний надати господарському суду докази, що підтверджують належність боржника до державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.
Органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибір оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов`язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб`єктів господарювання з переліку підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, та застосування до них процедури санації чи ліквідації.
З метою запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, може застосовуватися порука. Відтак, за наявними у справі, наданими учасниками провадження доказами до підприємства-боржника не може бути застосовано судову процедуру санації або ліквідації.
Згідно ст.4 Кодексу України з процедур банкрутства (Заходи щодо запобігання банкрутству боржника - юридичної особи та позасудові процедури) засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.
Засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).
Статтею 6 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Відповідно до ст.49 Кодексу України з процедур банкрутства (Закінчення процедури розпорядження майном) у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень - схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: - ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; - ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;
- постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
- ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи, що провадження у справі відкрито (порушено) ухвалою від 30.07.2009р., відбулись зміни у законодавстві, та встановлена визначена судова практика, яка має бути наразі застосована під час розгляду даної справи, суд призначив підсумкове засідання у справі.
Суд враховує, що згідно пункт 1 ст. 6 Конвенції, учасником якої є Україна, яким визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з абзацом 5 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, учасником у справі про банкрутство є державний орган з питань банкрутства.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228, Мін`юст є державним органом з питань банкрутства.
Як зазначено у статті 214 Господарського кодексу України, державну політику щодо запобігання банкрутству, забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності суб`єкта підприємництва або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері банкрутства.
Відповідно до п. п. 1 пункту 3 Положення, основним завданням Мін`юсту, зокрема, є забезпечення формування та реалізація державної політики з питань банкрутства.
Процедура розпорядження майном щодо боржника ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» проводиться понад одинадцять років.
ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» відповідно до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» було включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Приписами частини 4 статті 96 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції після 19.01.2013 року (далі - Закон в редакції після 19.01.2013) було встановлено обмеження щодо можливості застосування до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, положень цього Закону в частині санації та ліквідації. До таких суб`єктів господарювання могли бути застосовані виключно процедури розпорядження майном та мирова угода. При цьому, застосування таких судових процедур банкрутства як санація та ліквідація є можливим лише після виключення юридичної особи-боржника у встановленому порядку з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Разом з тим, абзацом 1 частини 2 розділу III Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (№145-ІХ від 02.10.2019) встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідується за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 3 статті 214 Господарського кодексу України до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, процедури санації чи ліквідації застосовуються лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
Отже, до зазначеного державного підприємства до 21.10.2019 року не могли бути застосовані санація та ліквідація, єдиним можливим завершенням процедури банкрутства боржника було укладення мирової угоди у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном.
Пропозиція щодо укладення мирової угоди ні від органу уповноваженого управляти державним майном, ні від боржника та кредиторів до господарського суду Херсонської області не надходила та судом не розглядалась.
Згідно положень частини 1 статті 7 Закону в редакції після 19.01.2013 року до суб`єкта господарювання - боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, до 21.10.2019 року застосовувались такі судові процедури банкрутства як розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута.
З 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року № 2597-VIII. Зазначений Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З урахуванням приписів Прикінцевих та перехідних положень Кодексу подальший розгляд справи № 12/74-Б-09 про банкрутство ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» здійснюється відповідно до положень Кодексу та перебуває на стадії розпорядження майном.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, санація боржника, ліквідація банкрута.
Таким чином, з огляду на приписи Кодексу, укладання мирової угоди у справі про банкрутство № 12/74-Б-09 про банкрутство ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» між кредиторами і боржником на даний час не є можливим.
Відповідно до частин 2, 3 статті 96 Кодексу, яка визначає особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.
Органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибору оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов`язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб`єктів господарювання з переліку підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації та застосуванню до них процедури санації чи ліквідації.
Водночас слід зауважити, що процедури банкрутства згідно Кодексу мають строковий характер.
Згідно частини 2 статті 44 Кодексу процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України (частина 1 статті 2 Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 49 Кодексу, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених - пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі - про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Як зазначено у мотивувальній частині постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 21/146/06, «відсутність предмета спору» означає припинення існування правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмету спору, скасування оспорюваного акту). Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору в силу законодавчого припису. В даному випадку таким законодавчим приписом є вимоги абзацу 1 частини 2 розділу III Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», частини 4 статті 96 Закону в редакції після 19.01.2013 року щодо незастосування до державних підприємств, які не підлягають приватизації судової процедури санації та ліквідації.
Отже, з огляду на те, що провадження у справі № 12/74-Б-09 про банкрутство ДП ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» триває понад 11 років на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності Кодексом (тобто до 21.10.2019 року) у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном, а чинна редакція Кодексу не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода; боржник не був виключений з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації і це унеможливлює застосування щодо нього процедур санації чи ліквідації; для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом і включені до реєстру вимог кредиторів; можна зробити висновок про закриття провадження у справі про банкрутство ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» на підставі пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу та пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.
Окрім того, слід зазначити, що закриття провадження у справі про банкрутство не порушує майнові права та інтереси кредиторів, оскільки кредитори за наявності ознак прибутковості у підприємства та внаслідок скасування мораторію, що був введений у процедурі банкрутства, отримають можливість задовольнити власні вимоги в загальному порядку без здійснення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 44, ст. 49, ст. 90, ст. 96 Кодексу, ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства та абзацу 1 частини 2 розділу III Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» провадження у справі про банкрутство ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» підлягає закриттю.
Відтак, відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
У частині 3 статті 214 Господарського кодексу України зазначено, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
Згідно із частиною 4 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.
Відповідно до пункту 5 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього закону застосовуються до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.
Отже, вказані норми, а також і положення частини 3 статті 214 Господарського кодексу України, і Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, та які включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.
Відтак до боржника, що є об`єктом права державної власності і не підлягає приватизації та внесеного до переліку відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності що не підлягають приватизації" може бути застосовано дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди.
Згідно із додатком 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" боржник - ДП «Виробничий південний біотехнологічний центр» віднесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, а отже до нього не можуть бути застосовані такі судові процедури банкрутства як ліквідація та санація.
З 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року № 2597-VIII, який набрав чинності 21.04.2019 року. Зазначений Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Поряд з цим, суд зауважує, що 20.12.2019 року набув чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 №145-IX.
Пунктом 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 1 розділу II цього Закону, який вводиться в дію одночасно з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Під час процедури санації нерухоме майно таких підприємств може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації, погодженим з органом (суб`єктом), уповноваженим управляти державним майном.
Провадження у справі № 12/74-Б-09 про банкрутство ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр" перебуває на стадії розпорядження майном.
Водночас слід зауважити, що процедури банкрутства за приписами Кодексу України з процедур банкрутства, мають строковий характер.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 року визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 року у справі ''Рисовський проти України'').
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
За приписами Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень:
- ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом;
- ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;
- постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
- ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
9) в інших випадках, передбачених законом.
Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 і 7 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 8 і 9 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала. За приписами пункту 1 ст.231 ГПК України та п.2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та якщо відсутній предмет спору.
Беручи до уваги те, що:
- провадження у справі № 12/74-Б-09 про банкрутство ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр" триває понад одинадцять років на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства (тобто до 21.10.2019 року) у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі, а чинна редакція Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода;
- норми Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 02.10.2019 року №145-IX встановлюють обмеження в застосуванні Кодексу України з процедур банкрутства щодо процедур санації та ліквідації державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом і включені до реєстру вимог кредиторів, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, суд дійшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр" на підставі пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, судом прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10.12.2019 року у справі № 906/1290/15 та у постанові від 07.10.2020 року Верховного Суду у справі № 917/1230/15. У зазначеній постанові зазначено, що "відсутність предмета спору" в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).
Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору на підставі законодавчого припису. В цьому випадку таким законодавчим приписом є вимоги частини четвертої статті 96 Закону про банкрутство (чинного на момент прийняття рішень господарським судом Херсонської області), які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства підприємства, що не підлягає приватизації, щодо переходу до процедур санації та ліквідації. Отже, процедура розпорядження майном може завершитися укладенням мирової угоди у справі про банкрутство або закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство, яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
З огляду на викладене, наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника, який не був виключений з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, процедур санації чи ліквідації (частина четверта статті 96 Закону про банкрутство), неукладення впродовж тривалого часу мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі та відсутність у зв`язку з наведеним успішного завершення процедури банкрутства боржника позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство.
Суд зазначає, що вимога Закону (Кодексу) про необхідність закриття провадження у справі з даних підстав виключає необхідність рішення комітету кредиторів з цього питання.
Господарські суди, які здійснюють провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, повинні враховувати обов`язкову вимогу законодавця та застосувати імперативні вимоги частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (окремо або разом з нормою пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство) щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація).
Відтак, для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є встановлення судом, на підставі поданих сторонами доказів у справі, обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано частки акцій цього боржника, що перевищує 50 % акцій, та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника рішення про приватизацію.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 1/17-3666-2011, від 20.06.2019 у справі № 910/3406/18, від 16.10.2019 у справі № 905/338/15, від 12.11.2019 у справі № 10/1106, від 26.02.2020 у справі № 5/31-Б-09.
Наведене вище дає підстави для висновку про те, що передумовою для припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство державного підприємства в порядку частини 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" є наявність рішення про приватизацію такого підприємства.
Як встановлено судом , 09.02.2021р. до суду надійшло клопотання Фонду державного майна України від 08.02.2021р. № 10-52-2480 про закриття провадження у справі про банкрутство боржника, мотивоване тим, що гідно із наказом Фонду державного майна України (далі Фонд) від 05.02.2021 № 146 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» єдиний майновий комплекс ДП «ВПБЦ» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році та передано для проведення приватизації до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, АРК та м. Севастополь. А Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, АРК та м. Севастополь від 08.02.2021 № 91 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «ВПБЦ».
Відтак провадження у справі має бути припинено згідно п.9 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст.ст. 2,6, 49, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, пунктом 2 частини 1 статті 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Припинити процедуру розпорядження майном ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр" ( м.Херсон, провул. Янтарний,1, код ЄДРПОУ 00415468 ) та припинити повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Косенка Сергія Георгайовича.
2. Закрити провадження у справі № 12/74-Б-09 про банкрутство ДП "Виробничий південний біотехнологічний центр" ( м.Херсон, провул. Янтарний,1, код ЄДРПОУ 00415468 ).
3. Скасувати дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, заборони та обмеження, введені господарським судом Херсонської області під час розгляду даної справи № 12/74-Б-09 .
4. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі про банкрутство, суб`єкту державної реєстрації для внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суддя Т.Г. Пінтеліна
