КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 22-ц/824/2298/2021 Головуючий в 1-й інстанції - Лісовська О.В.
754/385/16 Доповідач Чобіток А.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
у с т а н о в и в:
Позивачі пред`явили вказаний позов до відповідачки про відшкодування шкоди у зв`язку з залиттям, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 , на праві приватної власності в рівних долях. 15.09.2015 року квартира позивачів була залита. В цей же день, з метою фіксації завданої шкоди та встановлення причин залиття позивачами було викликано працівників ЖЕД № 310 відповідно до заявки № 1024280 від 15.09.2015 року о 13:32 год.16.09.2015 року комісією у складі працівників ЖЕД-310: майстра ремонтної групи Ототюк О.М. , майстра т/д Петрашевської Т.А. , слюсаря-сантехніка Ярмоленко А.В. було здійснено обстеження квартири позивачів на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 , яке відбулось 15.09.2015 року, зафіксовано завдані залиттям пошкодження майна позивачів, встановлено причину та винуватця залиття, а також визначено порядок відшкодування завданих збитків. За результатами здійсненого комісією обстеження було встановлено, що залиття відбулося з квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Причиною залиття став порив гнучкої підводки на зливний бачок унітаза в сантехнічному вузлі квартири відповідача , яка була встановлена власником квартири самостійно, таким чином залиття квартири позивачів, сталося з вини відповідача. За результатами обстеження комісією складено Акт від 16.09.2015 року та Акт повторного обстеження квартири позивачів від 28.09.2015 року, які затверджені начальником ЖЕД-310 Качалькіною Л. та з яким погодилась також і відповідачка, особисто підписавши вищевказані Акти. Внаслідок залиття належної їм квартири,було завдано їм значної матеріальної шкоди у вигляді матеріального збитку, оскільки пошкодженовнутрішнєоздобленняквартири та майно, що зафіксовано у Акті від 16.09.2015 року та Акті повторного обстеження квартири від 28.09.2015 року. До залиття квартира перебувала у відмінному стані, ремонт було здійснено три роки тому. З метою встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири незалежним експертом- Приватного підприємства «ЛЮАЖ», здійснено оцінку вартості вказаного матеріального збитку на підставі договору № ЗС-10/15 від 15.10.2015 року, яка становить49 100,00 грн. та було сплаченоза вказані послугиПП «ЛЮАЖ» відповідно до квитанції від 16.10.2015 року1250,00 грн..
Посилаючись на вказані обставини позивачі просили стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вказаному розмірі, оскільки відповідачка спершу погоджувалась та обіцяла сплатити певну грошову суму по домовленості сторін у якості покриття матеріального збитку з метою здійснення необхідного ремонту та відновлення попереднього стану квартири, однак пізніше відмовилась спілкуватись. Крім того, внаслідок винної бездіяльності відповідачки, що призвело до залиття квартири їм спричинено також значної моральної шкоди. Так, ОСОБА_3 є літньою хворою людиною і внаслідок залиття квартири здоров`я її дуже погіршилось, вона пережила стрес, зазнала душевних страждань,оскільки було порушено її нормальні побутові умови мешкання в квартирі,після залиття в квартирі виникла підвищена вологість, З моменту залиття квартири по теперішній час позивачі живуть в тому стані квартири, який виник після її залиття, такі умови є нестерпними та неможливими для нормального проживання та ведення побуту, внаслідок чого позивачі змушені змінити звичайний ритм життя. Моральну шкоду, завдану при вказаних обставинах ОСОБА_2 оцінює у сумі 8000,00 грн., а ОСОБА_3 у сумі 10 000,00 грн..
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.07.2020 рокупозов задоволено частково,постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачів у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 49 000 грн.,витрати на проведення експертної оцінки у розмірі 1250 грн. та по сплаті судового збору у розмірі 1477,90 грн.,а також у відшкодування моральної шкоди по 5 000 грн. кожному з позивачів.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судом не надана належна оцінка доказам,на підставі яких позивачі обґрунтовували свої вимоги. На її думку, не можливо було покласти в основу рішення акт про залиття квартири позивачів від 16.09.2015 року, оскільки вказаний акт не відповідає вимогам чинного законодавства а ні по формі,а ні по суті, в зв`язку з чим він не може бути визнаним як першим і найважливішим документом для встановлення причинного зв`язку між затопленням і зазначеною позивачами матеріальною шкодою. Належним чином не було проведено відповідними спеціалістами обстеження в її квартирі сантехнічного обладнання для з`ясування причини залиття, в зв`язку з чим як судом так і комісією не було встановлено її вини в залитті квартири позивачів. При цьому суд безпідставно не взяв до уваги висновок експертизи від 13 вересня 2017 року № 8-3/16 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, яким встановлено,що наданий на дослідження шланг має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розривів. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкоджені ділянки стінок шлангу під час його експлуатації. З наведеного висновку вбачається, що порив гнучкої підводки на зливний бочок унітаза (шлангу) в санвузлі квартири відповідачки стався внаслідок значного тиску води (гідроудару) на зовнішню поверхню шлангу, а не внаслідок халатності або бездіяльності відповідачки. Проте в рішенні є посилання на висновок додаткової комплексної комісійної судової будівельно-технічної та трасологічної експертизи від 24.01.2020 року,яким по даних візуально-інструментального обстеження визначити причину залиття на час проведення обстеження квартири АДРЕСА_1 , не вбачається за можливе; причиною виникнення пошкоджень від залиття, що спостерігаються на поверхні опоряджувального покриття та конструктивних елементів у квартирі , може бути причина, яка наведена в Акті, що затверджений начальником ЖЕД-310 від 16.09.2015 року, які на думку відповідачки є припущеннями,на яких не може бути постановлено рішення.Водночас суд не навів доводів неприйняття висновку експертизи від 13 вересня 2017 року № 8-3/16. При визначенні розміру матеріальної шкоди суд не врахував факт залиття квартири позивачів гарячою водою внаслідок прориву батареї центрального опалення в 2014 році. Відповідачка не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з неї моральної шкоди. Суд не врахував її дії стосовно врегулювання відшкодування шкоди позивача в добровільному порядку шляхом проведення ремонтних робіт. Вважає, що суд, постановивши рішення у відсутність її адвоката з причини знаходження його на карантині, в зв`язку з чим вона подала клопотання про відкладення судового засідання, допустив порушення її право на правову допомогу.
Заслухавши доповідь судді,обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного
Судом встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 31.01.2007 року (а.с. 8).
Відповідачка є власником квартири квартири АДРЕСА_2 в тому ж будинку.
15.09.2015 року квартира позивачів була залита. В цей же день, з метою фіксації завданої шкоди та встановлення причин залиття, позивачами було викликано працівників ЖЕД № 310 відповідно до заявки № 1024280 від 15.09.2015 року о 13:32 год.
Відповідно до Акту від 16.09.2015 року, складеного комісією у складі майстра рем.групи Ототюк О.М. , майстра т/д. Петрашевської Т.А. , , слюсаря-сантехніка Ярмоленка А.В. , у присутності позивачів , встановлено, що залиття їх квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок пориву гнучкої підводки на зливний бачок унітаза в сантехнічному вузлі квартири АДРЕСА_2 , належної відповідачці, встановленої мешканцями цієї квартири самостійно (а.с. 30).
28.09.2015 року комісією у складі інженера 1 категорії Гуртового Д.О. , майстрів т/д Петрашевської Т.А. , Жигадло Н.І. , електромонтера Шимченко В.В. проведено повторне обстеження квартири АДРЕСА_1 у присутності позивачів та відповідачки. (а.с. 31).
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від15.10 2015 року незалежного експерта - Приватного підприємства «ЛЮАЖ», що виник внаслідок залиття квартири позивачів, розмір матеріального збитку становить 49100, 00 грн. та витрати, пов`язані з складанням звіту про розмір завданої матеріальної шкоди становлять 1250,00 грн. (а.с. 14, 15-25).
Відповідачкою до суду надано висновок Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 8-3/16 від 13.09.2017 року відповідно до якого, наданий на дослідження шланг має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розривів. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкоджені ділянки стінок шлангу під час його експлуатації. (а.с. 192-197).
Згідно з висновками експертів за результатами проведення додаткової комплексної комісійної судової будівельно-технічної та трасологічної експертизи від 24.01.2020 року (а.с.136-171 т.2) по даних візуально-інструментального обстеження визначити причину залиття на час проведення обстеження квартири АДРЕСА_1 , не вбачається за можливе; причиною виникнення пошкоджень від залиття, що спостерігаються на поверхні опоряджувального покриття та конструктивних елементів у квартирі, може бути причина, яка наведена в Акті, що затверджений начальником ЖЕД-310 від 16.09.2015 року; вартість матеріальної шкоди, що завдана власнику квартири АДРЕСА_1 , становить 54145, 00 грн.; наявні на досліджуваному полімерному шлангу (внутрішній складовій) для подачі води дрібні пошкодження виникли внаслідок дії твердих предметів ззовні всередину, що перевищило межу міцності матеріалу в цих місцях та призвело до дрібних розривних пошкоджень, розтріскувань та подряпин із здиранням мікроділянок верхнього шару матеріалу. За зовнішнім виглядом, формою та механізмом утворення зазначені пошкодження не могли виникнути, внаслідок надмірного тиску, гідроудару тощо; у зв`язку з неможливістю проведення повного та всебічного дослідження цілісного виробу, в тому числі дослідження поверхонь оплітки - фактичної зовнішньої поверхні шлангу, яка була надана у повністю зруйнованому вигляді зім`ятого скупчення нитей), остаточно визначити причину руйнування шлангу для подачі води не є можливим.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі справа №759/4781/16-ц, провадження № 61-9338св18, дотримуючись зазначеної правової позиції, дійшов висновку, що з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідачки на користь позивачів у відшкодування матеріальної шкоди 49100 грн. та по 5000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що залиття квартири позивачів 15.09.2015 року сталося саме з вини відповідачки власника квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище і даний факт доведено належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції відповідними матеріалам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Заперечуючи проти позову, відповідачка, як у відзиві на позов так і в апеляційній скарзі зазначає, що нею доведено належними та допустимими доказами відсутність її вини у спричиненні шкоди позивачам залиттям їх квартири.
Колегія суддів відхиляє такі аргументи відповідачки,оскільки вони не є доказами, які беззаперечно є підставами для звільнення її від відповідальності за спричинену шкоду позивачам.
Так, наведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки щодо неправильної оцінки судом наданих позивачами актів від 16.09. та від 28.09.2015 року про причини залиття їх квартири та його наслідків, оскільки ці акти по формі та змісту не відповідають вимогам чинного законодавства, колегія суддів відхиляє і вважає, що вказані акти містять повну інформацію про причину залиття, винну особу та відомості про ступень та об`єми залиття квартири позивачів і відповідають вимогам,встановлениминаказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій».
Зворотного відповідачем не доведено, а тому суд надав правильну оцінку вказаним актам в сукупності з іншими доказами по справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при ознайомленні з вказаними актами відповідачка будь-яких зауважень чи заперечень стосовно їх змісту чи форми складання не зазначила,що свідчить про її згоду з викладеною в них інформацією.
Посилання відповідачки на висновок Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 8-3/16 від 13.09.2017 року, як на доказ відсутності її вини у спричиненні шкоди позивачам залиттям квартири,не заслуговують на увагу, оскільки вказаний висновок не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України.
Так зі змісту вказаних висновків експертного дослідження вбачається, що воно проведено за ініціативою відповідачки і предметом дослідження був наданий нею шланг, який за висновками експерта,має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розривів. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкоджені ділянки стінок шлангу під час його експлуатації.
Колегія суддів звертає увагу на те,що вказане дослідження було проведено більше двох років з моменту залиття квартири позивачів,в ньому відсутні дані походження шлангу та прив`язка його до подій залиття. Експертом не виконана вимога ч.7 ст.102 ЦПК України,оскільки висновок не містить його попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
В зв`язку з наведеним суд першої інстанції у відповідності з вимогами процесуального права не взяв до уваги вказані висновки експертного дослідження.
Вважаючи недоведеною як її вину у залитті квартири позивачів так і розмір спричиненої шкоди, відповідачка вказувала на неврахування судом першої інстанції факту пориву батареї центрального палення в квартирі самих позивачів 10.12.2014 року, який був ліквідований лише через годину після виявлення такої проблеми. Внаслідок вказаного пориву квартира позивачів на її думку також могла зазнати суттєвих пошкоджень внаслідок витоку гарячої води із батареї на підлогу стіни.
Колегія суддів вважає,що даний аргумент відповідачки є припущенням,оскільки аварійна заявка 436157 прийнята операторами диспетчерської служби Деснянського району м. Києва 10.12.2014 року не містить підтверджень пориву батареї центрального опалення саме в квартирі позивачів,що спричинило будь-яких пошкоджень.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку незалежного експерта- Приватного підприємства «ЛЮАЖ», що виник внаслідок залиття квартири позивачів, станом на 15.10.2015 року вартість матеріального збитку становить 49100, 00 грн..
Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачка будь-яких доказів на невідповідність вказаного розміру шкоди наслідкам залиття квартири позивачів з її вини не надала та на такі не вказала.
Колегією суддів не встановлено порушень судом норм процесуального права, які тягнуть безумовне скасування рішення.
Судом першої інстанції в рішенні наведено вичерпне обґрунтування можливості постановлення рішення у відсутність відповідачки та її представника,оскільки ними не було надано доказів на поважність причин їх неявки в судове засідання, врахувавши також тривалий розгляд справи,неодноразову неявку сторони відповідача у судові засідання, достатність у матеріалах справи доказів про взаємовідносини сторін.
При цьому суд підставно навів норми Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР,якими гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною та виходив з практики Європейськогосуду з прав людини, якою визначено,що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідачка в апеляційній скарзі також зазначає про відсутність підстав вважати, що за вказаних вище обставин позивачі зазнали моральної шкоди.
Колегія суддів не може погодитись з таким аргументом апеляційної скарги і вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку вимогам позивачів щодо відшкодування моральної шкоди, з урахуванням обставин залиття їх квартири та його негативних наслідків.
Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Визначаючи розмір моральної шкоди,суд правильно врахував характер цієї шкоди,обставини за яких моральна шкода заподіяна та виходячи з розумності та справедливості,стягнув у відшкодування моральної шкоди з відповідачки на користь кожного з позивачів по 5000 грн..
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до ч.3 ст.389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
Т. І. Ящук
