П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2023 року місто Київ
справа №754/385/16-ц
провадження№22-ц/824/4577/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, подану адвокатом Гуримським Олегом Віталійовичем
на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 9 грудня 2022 року, постановлену в складі судді Грегуля О.В.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 ,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л., заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 ..
Свою скаргу обґрунтовувала тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Мілоцького О.Л. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості. В рамках зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем накладено арешт на рахунок, який був відкритий для отримання пенсійних виплат на утримання дитини у зв`язку з втратою годувальника (батька дитини). 9 грудня 2021 року вона направила приватному виконавцю Мілоцькому О.Л. заяву, про зняття арешту з її рахунку, але відповідь, у визначені законом строки, вона не отримала. У січні 2022 року вона направила приватному виконавцю скаргу, у зв`язку з тим, що вона не отримала відповідь на свою заяву, та не має змоги отримати кошти з зазначеного рахунка на утримання дитини. Відповідь від приватного виконавця Мілоцького О.Л. отримала лише 12 лютого 2022 року. У відповіді приватний виконавець відмовив їй у знятті арешту з рахунку, з якого вона отримує пенсійні виплати, посилаючись на те, що саме банк повинен був належним чином відреагувати на його постанову. 10 лютого 2022 року вона звернулась з позовом до Окружного адміністративного суду м.Києва, який надав їй строк для усунення недоліків позову, а 31 серпня 2022 року постановив ухвалу про повернення їй позовної заяви. Про існування ухвал суду вона дізнавалась з ЄДРСР, оскільки після повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року вона була вимушена виїхати з межі країни. Оскільки повернення позовної заяви не перешкоджало повторному зверненню із позовом до суду, вона вдруге направила позов до Окружного адміністративного суду м.Києва, проте 25 жовтня 2022 року суд постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі.
На карту АТ " ОТП Банк", яку було заблоковано, проводиться зарахування пенсійних виплат на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у зв`язку з втратою годувальника, тобто коштів, що мають спеціальне призначення. Зазначила, що пенсійні виплати є її єдиним доходом.
Враховуючи те, що в країні триває повномасштабна війна, вона перебуває у Швеції, як біженець.
Просила зобов'язати приватного виконавця Мілоцького О.Л. зняти арешт з карти, що має спеціальне призначення в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 та поновити строк для подання скарги, посилаючись на те, що лише 7 лютого 2022 року з листа відповідача скаржнику стало відомо про накладення відповідачем арешту в рамках ВП НОМЕР_3, після чого скаржник звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва, ухвалами якого позов залишався без руху, повертався та відмовлялось у відкриття провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 9 грудня 2022 року поновлено строк для подання скарги, задоволено скаргу ОСОБА_1 .
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. зняти арешт з карти, що має спеціальне призначення в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладено на приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л..
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мілоцького О.Л. - адвокат Гуримський О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 9 грудня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на те, що така постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та при неповному з`ясуванні обставин справи.
В апеляційній скарзі зазначає, зокрема, про те, що розгляд справи відбувався за відсутності приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Мілоцького О.Л., жодних процесуальних документів окрім ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 по справі № 754/385/16 про витребування копії виконавчого провадження НОМЕР_3, виконавцем в межах даної справи не отримувалось.
Перебіг процесуального строку оскарження постанов виконавця починається з дати, коли скаржник дізнався про прийняття таких рішень приватним виконавцем.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3 боржник ОСОБА_1 була достеменно обізнана про накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 з 9 грудня 2021 року, при цьому не скористалася правом на звернення зі скаргою до суду в порядку визначеному ст.ст.. 447-449 ЦПК України.
Судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Боржником в межах примусового виконання подавались заяви без належного документального підтвердження, що рахунок має спеціальний режим використання, з урахуванням наведеного у виконавця на момент таких звернень відсутні правові підстави для знаття арешту.
Суд на час розгляду скарги належним чином не дослідив, з якими саме документами звертався боржник до виконавця, обґрунтовуючи зняття арешту з рахунку.
Боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.
АТ "ОТП БАНК", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_2 виконало, зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
За таких обставин, рахунок НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання.
У відзиві на апеляційну скаргу представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Новак Н.Ю. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Крім того, заявила про те, що ОСОБА_1 понесла судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький О.Л. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Новак Н.Ю. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 754/385/16-ц від 4 березня 2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_4 коштів.
На підставі зазначеного виконавчого листа приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3.
У процесі проведення виконавчих дій по ВП № НОМЕР_3 постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника від 9 червня 2021 року накладено арешт на кошти боржника (скаржника) на рахунках.
Скаржник ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві від 7 жовтня 2009 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві від 8 квітня 2010 року.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого Деснянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м.Київ) від 25 вересня 2020 року .
Згідно листа ГУ ПФУ в м. Києві від 15 листопада 2021 року і довідки АТ "ОТП Банк" 7 лютого 2022 скаржнику призначено пенсію на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 годувальника ОСОБА_5 і відкритий у банку рахунок передбачає можливість зарахування пенсійних виплат та як вказує банк у своїй довідці, окрім зарахувань з Пенсійного фонду України на зазначений рахунок інших зарахувань не було.
Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не є учасником ВП НОМЕР_3.
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із її обґрунтованості, посилаючись на те, що неповнолітня ОСОБА_3 не є учасником виконавчого провадження, будь-яких доказів, які б свідчили про обґрунтованість накладення арешту на рахунок, відкритий для перерахування пенсійних виплат на утримання дитини в зв'язку із втратою годувальника, та яка не є учасником виконавчого провадження, суду не надано і судом не здобуто, а також відсутні такі докази і в надісланій до суду завіреній копії матеріалів ВП № НОМЕР_3. Поновляючи ОСОБА_1 строк для подання скарги, суд першої інстанції виходив із того, що по всій території України 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі №439/1493/15-ц висловлений висновок щодо застосування положень ст.449 ЦПК України, у якому зазначено, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому, судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.126 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У скарзі на дії державного виконавця Вороніна О.В. зазначала, що приватним виконавцем накладено арешт на рахунок, який був відкритий для отримання пенсійних виплат на утримання дитини у зв`язку з втратою годувальника (батька дитини). 9 грудня 2021 року вона направила приватному виконавцю Мілоцькому О.Л. заяву, але відповідь у визначені законом строки, вона не отримала. У січні 2022 року вона направила приватному виконавцю скаргу, у зв`язку з тим, що вона не отримала відповідь на свою заяву та не має змоги отримати кошти з зазначеного рахунка на утримання дитини. Відповідь від приватного виконавця Мілоцького О.Л. отримала лише 12 лютого 2022 року. У відповіді приватний виконавець відмовив їй у знятті арешту з рахунку, з якого вона отримує пенсійні виплати, посилаючись на те, що саме банк повинен був належним чином відреагувати на його постанову. 10 лютого 2022 року вона звернулась з позовом до Окружного адміністративного суду м.Києва, який надав їй строк для усунення недоліків позову, а 31 серпня 2022 року постановив ухвалу про повернення їй позовної заяви. Про існування ухвал суду вона дізнавалась з ЄДРСР, оскільки після повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року вона була вимушена виїхати за її межі. Оскільки повернення позовної заяви не перешкоджало повторному зверненню із позовом до суду, вона вдруге направила позов до Окружного адміністративного суду м.Києва, проте 25 жовтня 2022 року суд постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. 29 жовтня 2022 року вона звернулась до Деснянського районного суду м.Києва зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам, на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання ОСОБА_1 скарги, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий строк пропущений з поважних причин, а тому поновив процесуальний строк, чим забезпечив гарантоване право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України і виконується в порядку, визначеному Законом України " Про виконавче провадження".
Частинами 1-3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За змістом ст. ст. 1, 5 Закону України " Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з п.7 ч. 3 ст. 18 Закону України " Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ст. 48 Закону України " Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Положеннями частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
У відповідності до п.п.6 п.2 та п.69 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 1 квітня 2019 року № 56), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України17 грудня 2003 року за №1172/849, поточний рахунок рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті окремий рахунок). Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
Тобто, банк відкриває поточний рахунок фізичній особі для загального користування і зарахування будь-яких грошових коштів. У разі якщо особа бажає відкрити цільовий(окремий рахунок) для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат, то вона обов`язково зазначає мету відкриття такого рахунку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами частини 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до п.п.6 та 10 ч.1 ст.73 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення не може бути звернено на такі виплати: одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" вказана заборона про звернення стягнення на іншу допомогу на дітей, виплата якої передбачена законом.
Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на достатній життєвий рівень.
Конвенцією прав дитини, ратифікованою Постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року передбачено особливий захист дитини, що також визначено в Женевській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини.
Встановивши, що на відкритий ОСОБА_1 в установі банку рахунок, на який перераховуються пенсійні виплати на утримання дитини, приватним виконавцем накладений арешт, який останнім, за зверненням боржника не був знятий, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
Пояснення приватного виконавця в тій частині, що незважаючи на накладення арешту ОСОБА_1 має можливість користатися рахунком, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали та відмови у задоволенні скарги, оскільки отримавши від боржника інформацію про статус рахунку, приватний виконавець всупереч ст.ст. 59,73 Закону України "Про виконавче провадження" арешт з цього рахунку не зняв, накладений арешт порушує права ОСОБА_1 на отримання пенсійних виплат на утримання неповнолітньої дитини.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог скарги.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, подану адвокатом Гуримським Олегом Віталійовичем, - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 9 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 31 березня 2023 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
