Номер провадження 2/754/88/20
Справа №754/385/16-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
представника позивачів ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у зв`язку з залиттям, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у зв`язку з залиттям, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 , на праві приватної власності в рівних долях.15.09.2015 року квартира позивачів була залита. В цей же день, з метою фіксації завданої шкоди та встановлення причин залиття позивачами було викликано працівників ЖЕД № 310 відповідно до заявки № 1024280 від 15.09.2015 року о 13:32 год.16.09.2015 року комісією у складі працівників ЖЕД-310: майстра ремонтної групи ОСОБА_5 , майстра т/д ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 було здійснено обстеження квартири позивачів АДРЕСА_1 на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 , яке відбулось 15.09.2015 року, зафіксовано завдані залиттям пошкодження майна позивачів, встановлено причину та винуватця залиття, а також визначено порядок відшкодування завданих збитків.За результатами здійсненого комісією обстеження було встановлено, що залиття відбулося з квартири АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_4 на праві приватної власності. Причиною залиття став порив гнучкої підводки на зливний бачок унітаза в сантехнічному вузлі квартири АДРЕСА_3 , яка була встановлена власником квартири самостійно, таким чином залиття квартири АДРЕСА_1 , власниками якої є позивачі, сталося з вини відповідача. За результатами обстеження комісією складено Акт від 16.09.2015 року та Акт повторного обстеження квартири АДРЕСА_1 від 28.09.2015 року, які затверджені начальником ЖЕД-310 ОСОБА_14 та з яким погодилась також і відповідачка, особисто підписавши вищевказані Акти. Внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 позивачам було завдано значної матеріальної шкоди у вигляді матеріального збитку, завданому внутрішньому оздобленню квартири та пошкодженню майна позивачів, що зафіксовано у Акті від 16.09.2015 року та Акті повторного обстеження квартири АДРЕСА_1 від 28.09.2015 року. До залиття квартира перебувала у відмінному стані, ремонт було здійснено три роки тому. З метою встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири позивачка ОСОБА_2 була вимушена звернутись до незалежного експерта - Приватного підприємства «ЛЮАЖ», який здійснив оцінку вартості вказаного матеріального збитку на підставі договору № ЗС-10/15 від 15.10.2015 року. Вартість проведення незалежної оцінки в сумі 1250,00 грн. було сплачено ОСОБА_2 ПП «ЛЮАЖ» відповідно до квитанції від 16.10.2015 року. Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , станом на 15.10.2015 року вартість матеріального збитку, завданого внутрішньому оздобленню квартири, внаслідок залиття відповідачкою складає 49100, 00 грн. Позивачі неодноразово звертались до ОСОБА_4 з приводу відшкодування останньою завданої залиттям майнової шкоди, на що відповідачка спершу погоджувалась та обіцяла сплатити певну грошову суму по домовленості сторін у якості покриття матеріального збитку з метою здійснення необхідного ремонту та відновлення попереднього стану квартири, однак пізніше відмовилась спілкуватись, тому стягнути завдану майнову шкоду в добровільному порядку шляхом переговорів не являється можливим. Крім того, внаслідок винної бездіяльності відповідачки, що призвело до залиття квартири позивачів, яким було завдано значної моральної шкоди. Так, ОСОБА_3 є літньою хворою людиною. Внаслідок залиття квартири здоров`я її дуже погіршилось, оскільки вона пережила стрес, моральна шкода полягає в душевних стражданнях, які ОСОБА_3 зазнала внаслідок пошкодження її майна, порушення її нормальних побутових умов мешкання в квартирі. Крім того, після залиття в квартирі виникла підвищена вологість, через що стан здоров`я її значно погіршився. З моменту залиття квартири по теперішній час позивачі живуть в тому стані квартири, який виник після її залиття, такі умови є нестерпними та неможливими для нормального проживання та ведення побуту, внаслідок чого позивачі змушені змінити звичайний ритм життя, не можуть запросити будь-кого в свою квартиру, оскільки її стан є жахливим після залиття, чим в свою чергу порушені нормальні життєві стосунки та плани. Таким чином, внаслідок залиття квартири позивачів та пошкодження їх майна вони зазнали значних душевних страждань, змінився звичайний ритм їх життя. Позивачі змушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя у не відремонтованій квартирі, позивачам завдано моральної шкоди, яка полягає в отриманому внаслідок залиття квартири, пошкодженні їх майна, сильного емоційного потрясіння, порушень нормального життєвого укладу, що негативним чином відобразилося на спілкуванні з оточуючими. Моральну шкоду, завдану винною бездіяльністю відповідачки ОСОБА_2 оцінює у сумі 8000,00 грн., а ОСОБА_3 у сумі 10000,00 грн. з урахуванням нервового стресу та глибини душевних страждань і зазначених вище обставин. Оскільки відповідачка не бажає добровільно відшкодувати завдану шкоду, позивачі звертаються до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах матеріальну шкоду в сумі 49100, 00 грн. та судові витрати у розмірі 1477, 90 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 8000, 00 грн. та витрати на оцінку вартості матеріального збитку в розмірі 1250, 00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10000, 00 грн.
29.04.2016 року від відповідачки ОСОБА_4 до суду надійшли Заперечення, в яких відповідачка зазначає, що в матеріалах справи міститься звіт про оцінку вартості матеріального збитку, що виник внаслідок залиття, який складався без її участі. З цим Актом вона не погоджується, тому що він суттєво відрізняється від Актів, які складали працівники ЖЕД. ОСОБА_4 зазначає, що не заперечує відшкодувати шкоду, але оцінку пошкоджень необхідно зробити об`єктивно, визначити реальну вартість втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкоджених речей.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.2016 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, у зв`язку з чим провадження по справі було зупинено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.06.2017 року відновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у зв`язку з залиттям.
02.10.2017 року від позивачів до суду надійшли Письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що 11.11.2016 року відповідачкою було долучено до матеріалів справи відповідь ТОВ «Дель-Пак Сістемс Україна» від 26.09.2016 року за вих. № 10/9-27 на запит КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києві» стосовно нібито «пориву батареї центрального опалення в квартирі позивачів 10.12.2014 року». Позивачі наголошують, що за період проживання в квартирі АДРЕСА_1 , жодного разу не проводились сантехнічні роботи, не було поривів батарей, перекриття центрального опалення або заміни батарей чи деталей до батарей, крім випадку затоплення 15.09.2015 року. Крім того, у запереченнях від 29.04.2016 року відповідачка визнала позовні вимоги, не погодившись лише з розміром збитків. На підставі викладеного, позивачі просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
30.11.2017 року відповідачка подала до суду Додаткові письмові заперечення, в яких зазначено що, як видно з Акту обстеження квартири АДРЕСА_1 , складеного комісією ЖЕД 310 15.09.2015 року причиною затоплення став порив гнучкої підводки (шлангу) на зливний бочок унітаза в санвузлі квартири відповідачки. При цьому, як видно з наведеного акту у ньому відсутні посилання, що комісією було оглянуто квартиру відповідачки на предмет залиття, міститься лише посилання на те, що слюсарем-сантехніком було встановлено, що залиття відбулося внаслідок прориву шлангу в квартирі відповідачки. При цьому, ОСОБА_4 не була присутня при складанні акту затоплення від 16.09.2017 року, не надавала допуску до своєї квартири в цей день, одержала вказаний акт на знайомлення лише 23.09.2017 року. З акту залиття квартири не можливо встановити з яких причин стався прорив шлангу в квартирі відповідачки та не зазначено чи було досліджено комісією причини такого прориву та чи досліджувався ними при обстеженні даної квартири сам шланг. Відповідачка звернулася до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із листом від 28.08.2017 року про проведення експертного дослідження шлангу внаслідок прориву якого відбулося затоплення її квартири. Висновком експертного дослідження від 13.09.2017 року №8-3/16 встановлено, що наданий на дослідження шланг має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розривів. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкоджені ділянки стінок шлангу під час його експлуатації. З наведеного висновку вбачається, що порив гнучкої підводки на зливний бочок унітаза (шлангу) в санвузлі квартири відповідачки стався внаслідок значного тиску води (гідроудару) на зовнішню поверхню шлангу, а не внаслідок халатності або бездіяльності відповідачки. Даний факт також підтверджується тим, що ОСОБА_4 в липні 2014 року було проведено заміну шлангу в санвузлі на новий. Зокрема, як стало відомо відповідачці, згідно даних облікової системи «ГородОК", 10.12.2014 року було зафіксовано звернення від мешканця квартири
АДРЕСА_1 стосовно пориву батареї центрального опалення по 4 стояку (кухня квартири). Операторами диспетчерськоі служби Деснянського району була оформлена аварійна заявка 436157 ''порив труби не перекривається". Таким чином, за рік до затоплення квартири позивачів внаслідок пориву шлангу в квартирі відповідачки, відбувся порив батареї центрального палення в квартирі самих позивачів, який був ліквідований лише через годину після виявлення такої проблеми. Внаслідок вказаного пориву квартира позивачів також могла зазнати суттєвих пошкоджень внаслідок витоку гарячої іди із батареї на підлогу стіни. Враховуючи вказані обставини відповідачка вважає, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами той факт, що матеріальна шкода була завдана їм саме залиттям квартири з боку відповідачки, а також вину відповідачки у заподіянні шкоди позивачам затопленням їхньої квартири та причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою. Необгрунтованими є також вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди завданої залиттям.
08.02.2018 року від позивачів до суду надійшла Відповідь на відзив (додаткові письмові заперечення) від 30.11.2017 року. Позивачі зазначають, що за період проживання в квартирі АДРЕСА_1 , жодного разу не проводились сантехнічні роботи, не було поривів батарей, перекриття центрального опалення або заміни батарей чи деталей до батарей, крім випадку затоплення 15.09.2015 року. Центральне опалення перекривалось не в квартирі позивачів, а по стояку л/кА, оскільки квартира позивачів знаходиться в стояку № 4 , сантехнічні роботи проводились в місцях загального користування будинку на сходинковій клітині другого поверху. Позивачі звертають увагу на те, що повідомлені відповідачкою обставинами не відповідають дійсності, а отже вона намагається спотворити існуючі факти та ввести суд в оману. Відповідно до наданого відповідачкою висновку експертного дослідження шланга № 8-3/16 від 13.09.2017 року, експерту для здійснення дослідження було надано «шланг», проте жодної іншої інформації та даних, які б ідентифікували вказаний предмет у висновку не наведено, тому достовірно встановити те, що вказаний об`єкт є саме тим шлангом гнучкого підведення води, що був встановлений в санвузлі відповідачки та порив якого відбувся 15.09.2015 року, неможливо. На підставі викладеного, позивачі просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2018 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, у зв`язку з чим провадження у справі було зупинено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06.02.2020 року відновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у зв`язку з залиттям.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на початку розгляду справи заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях. У подальшому представники у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 23.07.2020 року до суду надійшла заява від відповідачки про відкладення розгляду справи, у зв`язку із розірванням договору з адвокатом.
Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи те, що справа тривалий час перебуває на розгляді у суді, неодноразову неявку сторони відповідача у судові засідання, суд визнає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідачки та її представників, з урахуванням достатності у матеріалах справи доказів про взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення представника позивачів, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 31.01.2007 року (а.с. 8).
Відповідачка ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до Акту від 16.09.2015 року, складеного комісією у складі майстра рем.групи ОСОБА_5 , майстра т/д. ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 , у присутності мешканців кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок пориву гнучкої підводки на зливний бачок унітаза в сантехнічному вузлі квартири АДРЕСА_3 , встановленої мешканцями самостійно (а.с. 30).
28.09.2015 року комісією у складі інженера 1 категорії ОСОБА_11 , майстрів т/д ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , електромонтера ОСОБА_13 провели повторне обстеження квартири АДРЕСА_1 у присутності мешканки кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , мешканки кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_4 (а.с. 31).
В обґрунтування розміру завданої матеріальної шкоди позивачкою подано до суду Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , згідно якого розмір матеріального збитку становить 49100, 00 грн. (а.с. 15-25).
З метою відновлення свого порушеного права позивачка ОСОБА_2 понесла витрати, пов`язані з складанням звіту про розмір завданої матеріальної шкоди, у сумі 1250,00 грн. (а.с. 14).
У своїх позовних вимогах позивачі просять стягнути з відповідачки матеріальну шкоду.
Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_4 вказує, що її вини у залитті немає, а тому вона не повинна відшкодовувати завдану шкоду.
Перевіряючи наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.
Як вбачається з Висновку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 8-3/16 від 13.09.2017 року, наданий на дослідження шланг має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розривів. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкоджені ділянки стінок шлангу під час його експлуатації. (а.с. 192-197).
Крім того, відповідно до Висновку експертів за результатами проведення додаткової комплексної комісійної судової будівельно-технічної та трасологічної експертизи від 24.01.2020 року (а.с.136-171 т.2) по даних візуально-інструментального обстеження визначити причину залиття на час проведення обстеження квартири АДРЕСА_1 , не вбачається за можливе; причиною виникнення пошкоджень від залиття, що спостерігаються на поверхні опоряджувального покриття та конструктивних елементів у квартирі АДРЕСА_1 , може бути причина, яка наведена в Акті, що затверджений начальником ЖЕД-310 від 16.09.2015 року; вартість матеріальної шкоди, що завдана власнику квартири АДРЕСА_1 , становить 54145, 00 грн.; наявні на досліджуваному полімерному шлангу (внутрішній складовій) для подачі води дрібні пошкодження виникли внаслідок дії твердих предметів ззовні всередину, що перевищило межу міцності матеріалу в цих місцях та призвело до дрібних розривних пошкоджень, розтріскувань та подряпин із здиранням мікроділянок верхнього шару матеріалу. За зовнішнім виглядом, формою та механізмом утворення зазначені пошкодження не могли виникнути, внаслідок надмірного тиску, гідроудару тощо; у зв`язку з неможливістю проведення повного та всебічного дослідження цілісного виробу, в тому числі дослідження поверхонь оплітки - фактичної зовнішньої поверхні шлангу, яка була надана у повністю зруйнованому вигляді зім`ятого скупчення нитей), остаточно визначити причину руйнування шлангу для подачі води не є можливим.
Слід зазначити, що судом дані висновки, як беззаперечені факти відсутності вини власника квартири у залитті, не приймаються, оскільки вони жодним чином не спростовують наявність вини відповідачки у залитті, що сталося, а навпаки підтверджують її вину у цьому.
Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що залиття квартири АДРЕСА_1 15.09.2015 року сталося саме з вини власника квартири АДРЕСА_3 Даний факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та був доведений належними доказами.
Заперечення відповідачки ОСОБА_4 стосовно того, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося не з її вини, суд до уваги не приймає оскільки дані заперечення спростовуються належними та допустимими доказами, зібраними під час розгляду справи по суті.
Що стосується розміру шкоди, що підлягає стягненню, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , станом на 15.10.2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику квартири внаслідок залиття, становить 49100, 00 грн.
Розмір шкоди не був спростований під час розгляду справи, а тому приймається судом до уваги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Статтею 177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до вимог статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно із ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу України власник квартири та члени його сім`ї повинні дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).
Враховуючи викладені положення діючого законодавства, саме на власника покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із використанням належного йому майна. З огляду на наведене, оскільки об`єктивними доказами, зібраними при розгляді судом даної справи, встановлено, що залиття квартири позивачки відбулося внаслідок вини відповідачки, то шкода, заподіяна залиттям квартири, підлягає стягненню саме з відповідача, як власника квартири.
Заперечення відповідачки ОСОБА_4 щодо того, що Акт, складений комісією ЖЕДу-310, не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому не можна вважати встановленою причину залиття квартири АДРЕСА_1 , суд не бере до уваги, оскільки дані твердження не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Крім того, невідповідність акту вимогам діючого законодавства жодним чином не спростовує встановлену причину залиття квартири АДРЕСА_1 .
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачами наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідачки матеріальної шкоди, що завдані нею у зв`язку із залиттям квартири АДРЕСА_1 , а тому суд вважає позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 49100, 00 грн. обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.
Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів і витрати на проведення оцінки у розмірі 1250, 00 грн.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При розгляді справи встановлено, що позивачці діями відповідачки ОСОБА_4 , дійсно, було завдано моральну шкоду, що виразилася в тому, що внаслідок залиття квартири позивачі отримують душевні страждання, завдання шкоди відповідачкою негативно вплинуло на позивачів, а відмова відшкодувати грошові кошти лише посилило негативні наслідки від залиття, але разом з тим суд вважає, що розмір шкоди є завищеним і становить 10000, 00 грн., який суд вважає достатнім для відновлення морального стану позивачів.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачами наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_4 матеріальної, моральної шкоди та інших витрат, що завдані нею у зв`язку із залиттям квартири АДРЕСА_1 , а тому суд вважає позов частково підставним та обґрунтованим, а тому таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачів підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1477, 90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 22, 1166, 1190 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у зв`язку з залиттям - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, грошові кошти у розмірі 49100, грн., витрати на проведення експертної оцінки у розмірі 1250, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1477, 90 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5000, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 5000, 00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлений 31 липня 2020 року.
Суддя О.В.Лісовська
