УХВАЛА
01 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12445/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком"
на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020
у справі № 910/12445/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта"
товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"
про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
24.12.2020 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" (далі - ТОВ "Інтергеоком") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 910/12445/19, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, у касаційній скарзі на судове рішення процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та вказувати, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначати: постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; конкретно зазначати обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права - у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на скаржника.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повністю не дослідили надані докази у справі та обставини, на які посилались позивачі під час розгляду цієї справи, що свідчить про порушення процесуальних та матеріальних норм господарського судочинства, зокрема, вказуючи на приписи статті 32 Конституції України, статті 277 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про інформацію", статей 287, 308, 310, 311 ГПК України, а також наводить практику викладену у судових рішеннях: Верховного Суду України від 17.10.2007 у справі № 6-495св07 та від 01.02.2008 у справі № 6-2236ск08, Верховного Суду від 29.11.2017 у справі № 761/6866/16-ц, однак не зазначає жодної з підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції; посилання скаржника, на зазначені вище постанови не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, а суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Суд, перевіривши наведені скаржником доводи касаційної скарги, зазначає, що вони не відповідають вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки не містять конкретних підстав з належним обґрунтуванням для касаційного оскарження зазначених судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Інтергеоком" залишається без руху із наданням скаржникові строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно конкретизувати неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Інтергеоком" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 910/12445/19 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос
